Перейти до вмісту

Наратхейнкха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наратхейнкха
Народився5 вересня 1134(1134-09-05)
Паган, Паганське царство
Помер1174
Паган, Паганське царство
Країна М'янма
Діяльністьмонарх
БатькоНаратху
Брати, сестриКансу II
У шлюбі зMin Aung Myatd і Saw Ahlwan of Pagand[1]

Наратхейнкха (*бірм. နရသိင်္; 5 вересня 1134 або 1141 — 1174) — 6-й володар Паганського царства у 11711174 роках. Деякі дослідники ставлять під сумнів історичність його існування.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Старший син принца Наратху. Народився 1134 або 1141 року в м. Паган. Коли він досяг повноліття, він одружився зі своєю двоюрідною сестрою Мін Аунг М'ят. 1167 року після захоплення його батьком влади став спадкоємцем трону.[2][3]

1171 року після загибелі Наратху успадкував трон, прийнявши ім'я Шрі Трібхуванадітья Паварадхаммараджа Данапаті (бірм. ၐြီတြိဘုဝနာဒိတျပဝရဓမ္မရာဇဒါနပတိ). Призначив молодшого брата Сітху спадкомцем та командувачем військами. Це був перший зафіксований випадок в історії династії, коли правитель Пагану відмовився від командування армією.

Згідно хронік мав гарну вдачу, зумів дипломатією замирити заворушення племен, здобув підтримку знаті та буддійського духовенства. 1174 року відправив брата на придушення повстання гірських племен на півночі в Нгасаунг'яні (сучасний Юньнань). За цей час забрав в Сітху його дружину Велувадді, в яку був давно закоханий, зробивши її старшою царицею. Про це довідався Сітху, що відправив одного з командирів — Аунг Цва, що на чолі із 80 вояків прибув до Пагана. Тут за невідомих обставин вбив Наратхейнкху. В результаті Сітху під ім'ям Кансу II було оголошено новим володарем Паганського царства.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. တော်ဝင်မြန်မာနိုင်ငံသမိုင်းကော်မရှင် Hmannan Yazawinရန်ကုန်: ပြန်ကြားရေးဝန်ကြီးဌာန, 2003.
  2. Htin Aung 1967: 50–51
  3. Harvey 1925: 53–54

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Coedès, George (1968). Walter F. Vella (ed.). The Indianized States of Southeast Asia. trans.Susan Brown Cowing. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-0368-1.
  • Htin Aung, Maung (1970). Burmese History before 1287: A Defence of the Chronicles. Oxford: The Asoka Society.