Гаянці
| Гаянці | |
|---|---|
 | |
| Кількість | прибл. 1,250,000 |
| Ареал | Гаяна 771 000 США 241 573[1].svg){kind=small} Канада 84 275[2].svg){kind=small} Велика Британія 28 074[1] Суринам 13 557[1] Тринідад і Тобаго 10 923[1] Венесуела 8 624[1] Антигуа і Барбуда 6 811[3] Барбадос 6 667[1] Бразилія 2 407[1] Нідерланди 2 307[1] Сент-Люсія 2 111[1] Французька Гвіана 4 000[4] Сінт-Мартен 2 000[4] |
| Мова | Англійська, гаянська креольська, гаянська гіндустані, тамільська, китайська, португальська, іспанська, нідерландська, французька, індіанські |
| Релігія | Християнство (католицизм, протестантизм), індуїзм, мусульманство, растафаріанство, бахаїзм, буддизм, афроамериканські традиційні релігії, африканські традиційні релігії, китайська традиційна релігія (даоїзм, конфуціанство), індіанські вірування |
Гаянці походять від багатьох різних народів та культур, зокрема від індіанців, індійців та африканців, та меншою мірою від китайців та європейців. Станом на 2012: 39,8 % — індо-гаянці, 30,1 % — афро-гаянці, 19,9 % — змішаного походження (здебільшого даґла[en]), 10,5 % — індіанці, 1,5 % — решта (китайці та європейці, як-от португальці).
Гаяна розташована у північного берега Південної Америки, знаходиться у карибському регіоні та в минулому належала до Британської Вест-Індії. За культурою населення Гаяни подібне до населення Суринаму та розташованих неподалік Карибських островів, як-от Тринідаду і Тобаго, попри те, що Гаяна не є островом у Карибському морі[5].
У гімні Гаяни у третьому куплеті Гаяна описується, як «Одна земля шести народів»[6]; вважається, що це шість народів, з яких історично складалось населення країни: африканці, індійці, китайці, португальці, європейці та індіанці[7].
Індіанці Гаяни не є монолітним народом, серед них є різні окремі племена та народи. Наприклад, такі народи, як варао, локоно, кариби, вапішана[8].
Європейці припливли до Гвіани, бо шукали у Новому світі золото, та із часом заселили та колонізували як Гаяну, так і Америку в цілому. Спочатку нідерландці, а потім англійці, що керували колонією, хоч і складали завжди меншість населення країни, але мали значний культурний вплив. Також у регіоні були присутні французи та іспанці[9].
Клімат Гаяни підходить для вирощування цукрової тростини, та для її вирощування бракувало робочої сили європейців та індіанців, тому для роботи на плантаціях було завезено рабів з Африки. Висока смертність і мала народжуваність рабів на плантаціях компенсувалась ввезенням ще більшої кількості рабів, допоки работоргівля не була заборонена у 1838 році[10]. Для примусової роботи також ввозились португальці та китайці[11], проте більшість таких робочих прибула з Індії.
Строкатість населення країни є як приводом для національної гордості, так і викликом — конфлікти на расовому підґрунті викликали значне соціальне напруження. Расизм у Гаяні також виникає через розподіл труда, бо власники плантацій прагнули побудувати стратифіковане суспільство та обмежити кількість тих, хто претендує на місце у вищих прошарках суспільства. Багато сегментів суспільства розподілені за расою, як, наприклад релігія, політика та навіть виробництво[10].
На культуру Гаяни значною мірою вплинули європейці, що володіли колонією: спочатку нідерландці та французи, згодом британці. Гаяна, що в часи правління британців була відома, як Британська Гвіана, здобула незалежність від Великобританії в 1966 році, та в 1970 стала республікою. Внаслідок 170 років влади Великобританії над колонією, тепер Гаяна вважається частиною англомовного світу, та є однією з англомовних карибських держав (разом із Барбадосом, Ямайкою, та іншими). Хоч Гаяна ще вважається і єдиною англомовною країною Південної Америки, більшість людей між собою говорять гаянською креольською мовою. Літературна англійська мова, а саме її британський варіант, використовується у бізнесі та освіті, та зазвичай нею говорять представники вищих верств населення.[12]
- ↑ а б в г д е ж и к Guyana – Emigrantes totales 2019 (Spanish) .
- ↑ Government of Canada, Statistics Canada (8 лютого 2017). Census Profile, 2016 Census – Canada [Country] and Canada [Country]. www12.statcan.gc.ca.
- ↑ Antigua and Barbuda::Statistics Division/Redatam Webserver | Statistical Process and Dissemination Tool.
- ↑ а б Immigrant and Emigrant Populations by Country of Origin and Destination.
- ↑ Guyana – The World Factbook. www.cia.gov. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Loza, Léna (1 травня 2007). Le Guyana: "Land of Six Peoples" ou "One People, One Nation" ?. Caliban. French Journal of English Studies (фр.) (21): 81—89. doi:10.4000/caliban.1872. ISSN 2425-6250. Архів оригіналу за 17 жовтня 2023. Процитовано 20 грудня 2023.
- ↑ Agriculture, United States Congress House Committee on (1965). Amend and Extend the Sugar Act of 1948: Hearings Before the Committee on Agriculture, House of Representatives, Eighty-ninth Congress, First Session, on H.R. 10496 (англ.). U.S. Government Printing Office.
- ↑ Menezes, Mary Noel (1979). The Amerindians in Guyana, 1803–73: A Documentary History (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-0-7146-4030-3.
- ↑ Guyana – BRITISH TAKE OVER. countrystudies.us. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ а б Guyana – Ethnic Groups. countrystudies.us. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Hailing contributions of Chinese, President says new arrivals welcome. Stabroek News (амер.). 13 січня 2018. Процитовано 9 лютого 2021.
- ↑ Of Creole language, dialect and literature. Stabroek News (амер.). 13 травня 2018. Процитовано 9 лютого 2021.