Народна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Затяжна́ народна́ війна́ (кит. трад. 人民戰爭, спр. 人民战争) — наука про стратегію ведення партизанської війни, розроблена Мао Цзедуном і потім розвинена маоїстськими партіями.

Теорія

[ред. | ред. код]

Мао Цзедун назвав партизанську війну найефективнішим засобом опору владі (диктаторській, колоніальній чи окупаційній) і висунув основну ідею партизанської війни: «Ворог наступає — ми відступаємо, ворог зупинився — ми тривожимо, ворог відступає — ми переслідуємо». Мао створив теорію народної війни під час Громадянської війни[1] та японсько-китайської війни.[2]

Елементи та стадії народної війни

[ред. | ред. код]
  • створення озброєного крила Комуністичної партії, а потім партизанської армії;
  • Стратегічна оборона:
    • Захоплення партизанами влади у сільській місцевості;
    • Створення партизанських баз та революційних зон;
    • Проведення «новодемократичної революції» у звільнених партизанами зонах;
  • Зосередження сил;
  • Стратегічний наступ:
    • Оточення та взяття міст.

Історія

[ред. | ред. код]

Відмова

[ред. | ред. код]

У середині 1980-х років НВАК відмовилася від теорії народної війни і звернулася до локальних конфліктів та сучасних військових технологій. У 1988 році були створені перші війська спеціального призначення Народно-визвольної армії Китаю, яка дотримувалась нової доктрини.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мао Цзэдун: Стратегические вопросы революционной войны в Китае. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.
  2. Мао Цзэдун: Вопросы стратегии партизанской войны против японских захватчиков. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 1 грудня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]