Очікує на перевірку

Насир ад Дін ат-Тусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Насир ад-Дін ат-Тусі
перс. نصيرالدین طوسی‎
портрет 1956 р.
Основні відомості
Ім'я при народженні:араб. مُحمد بن مُحمد بن الحسن الطُوسي‎
Народження17 лютого 1201(1201-02-17)
Тус
Країна:Персія
Заклад:Alamut Libraryd і Обсерваторія Мараге[1]
Конфесія:іслам
Смерть:25 червня 1274(1274-06-25) (73 роки)
Мераге
Місце поховання:Мечеть аль-Казімійя
Праці й досягнення
Рід діяльності:астрономія, математика, біологія, хімія, географія, музика, оптика, медицина, мінералогія
Основні інтереси:теологія
Традиція/школа:авіценізм
Значні роботи:
Список
Попередники:Камалудін ібн Юнус
Послідовники:Abd al-Karim Ibn Tawusd, Najm al-Dīn al-Qazwīnī al-Kātibīd, аш-Ширазі, Al-Hillid, Ibn al-Fuwatid, Shams al‐Dīn al‐Bukhārīd[2] і Q5727970?
CMNS: Насир ад Дін ат-Тусі у Вікісховищі
Висловлюваня у Вікіцитатах

Насир ад Дін Абу́ Джафар Муха́мад ібн Муха́мад Ту́сі (перс. محمد بن محمد بن الحسن الطوسی‎, 17 лютого 1201 р., м. Тус, Хорасан, Персія — 25 червня 1274 р., м. Мераге, Персія) — перський (азербайджанський) науковець-енциклопедист, механік, астроном.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Тусі, Хорасан. Здобув різносторонню освіту. Розпочав навчання, вивчивши Коран, хадиси, шиїтську юриспруденцію, логіку, філософію, математику, медицину й астрономію.

Перший період його життя пов'язаний з Кухістаном[ru]. У 1235—1256 рр. жив у фортеці Аламут, столиці держави ісмаїлітів-асасинів. У 1256 р. був особистим радником монгольського завойовника Хулагу-хана, онука Чингисхана, котрий зробив його придворним астрологом. У 1258 р. ат-Тусі брав участь в поході Хулагу на м. Багдад і вів переговори з халіфом про капітуляцію. Протягом багатьох років ат-Тусі був радником Хулагу з фінансових питань і розробив проєкт податкової реформи, що був здійснений одним з наступників ільхана.

Заснував в 1259 р. найбільшу у той час у світі обсерваторію в м. Мераге, поблизу Тебриза. Вона була устаткована численними інструментами нової конструкції, найбільшим з яких був квадрант радіусом 36 м. У обсерваторії під керівництвом ат-Тусі працювали багато відомих учених сходу, в ній було зібрано багато рукописів. Підсумком 12-річних спостережень мерагінських астрономів з 1259 р. до 1271 р. були «Ільханські таблиці» («Зидж Ільхані»), складені самим ат-Тусі. У цій праці містилися таблиці для обчислення положення Сонця і планет, зоряний каталог, а також перші шестизначні таблиці синусів і тангенсів з інтервалом 1'. На підставі спостережень зірок ат-Тусі дуже точно визначив величину прецесії земної осі (51,4"). Мерагінська обсерваторія припинила існувати в першій чверті XIV ст.

Ат-Тусі переклав арабською мовою і прокоментував «Начала» Евкліда (дав оригінальний доказ V постулату Евкліда), «Альмагест» Птолемея, праці Архімеда. У трактаті зі сферичної тригонометрії ввів нове поняття — «полярний трикутник».

Наукова спадщина ат-Тусі, окрім праць з математики і астрономії, складає також роботи з оптики, філософії, логіки, етики.

Праці

[ред. | ред. код]

Відомо про близько 150 трактатів і листів Насир ад Діна ат-Тусі, з яких двадцять п'ять написані перською мовою, а решта — арабською.

Вшанування

[ред. | ред. код]

На його честь названо астероїд 10269 Тусі[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Berry A. A Short History of Astronomy — London: John Murray, 1898.
  2. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.


Азербайджан Це незавершена стаття про особу Азербайджану.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Насир_ад_Дін_ат-Тусі&oldid=43229075