Наталевич Никифор Якович

Наталевич Никифор Якович
біл. Нічыпар Якаўлевіч Наталевіч
Народився	4 травня 1900(1900-05-04) Орша, Могильовська губернія, Російська імперія
Помер	28 березня 1964(1964-03-28) (63 роки) Пенза, РРФСР, СРСР
Поховання	Пенза
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик
Посада	Deputy Chairman of the Presidium of the Supreme Soviet of the USSRd, депутат Верховної ради СРСР, депутат Верховної ради СРСР, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1947–1950)d і member of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR of the 1st convocationd
Партія	Комуністична партія Білорусі
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Никифор Якович Наталевич (4 травня 1900, Орша, Могилівська губернія, Російська імперія — 28 березня 1964, місто Пенза, СРСР) — державний і партійний діяч БРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань (1937—1950). Депутат Верховної Ради Білоруської РСР 1—2-го скликань (1938—1951). Член Бюро ЦК КП(б) Білорусі (1938—1948).

Життєпис

Народився в багатодітній родині залізничника в місті Орші (за іншими даним — в селі Веравойша Оршанського повіту) Могилівської губернії. Трудову діяльність розпочав у дванадцятирічному віці. Працював чорноробом в поміщицькому маєтку, на цвяховий і лісопильному заводах, на вугільному складі, був ремонтним робітником на залізниці.

З 1917 по 1919 рік працював листоношею, конторником поштового відділення міста Орші Могильовської губернії. Навчався в народному училищі.

У 1919—1937 роках — у Червоній армії, учасник громадянської війни в Росії. У 1919 році служив червоноармійцем 2-го Вітебського запасного стрілецького полку. У 1919—1920 роках — писар базово-інженерного складу 5-ї армії РСЧА Східного фронту. У 1920—1921 роках служив діловодом Пермського окружного військово-інженерного складу, а в 1921—1922 роках — секретарем воєнкома окружного військово-інженерного управління Приуральського військового округу. У 1921 році закінчив вечірню школу II ступеня підвищеного типу в місті Пермі.

Член ВКП(б) з 1922.

У 1922—1924 роках — інструктор-організатор, діловод Політичного управління Західного військового округу.

У 1924—1926 роках — курсант Військово-політичної школи Західного військового округу.

З 1927 року — політичний керівник (політрук) роти 97-го стрілецького полку 33-й стрілецької дивізії Білоруського військового округу, а з 1928 року — політичний керівник (політрук) полкової школи. У 1932 році призначений інструктором при політичному відділі штабу 6-го стрілецького корпусу Білоруського військового округу.

У 1934 закінчив заочно Військово-політичну академію імені Толмачова в Ленінграді.

У 1937 році призначений помічником політичного керівника (політрука) 110-го стрілецького полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу, пізніше отримав звання батальйонного комісара і був призначений начальником політичного відділу 50-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу.

З 14 листопада 1937 по 25 липня 1938 року — виконувач обов'язків голови Центрального виконавчого комітету (ЦВК) Білоруської РСР.

З 27 липня 1938 по 17 березня 1948 року — голова Президія Верховної Ради Білоруської РСР. З січня 1945 року був також головою Комісії «з увічнення пам'яті загиблих воїнів Червоної армії і партизан у Великій Вітчизняній війні за звільнення Білорусі».

У 1948—1950 роках — начальника Управління промислової кооперації при виконавчому комітеті Пензенської обласної ради депутатів трудящих.

У 1950—1951 роках — заступника директора по заочному відділенню Пензенського державного педагогічного інституту імені Бєлінського.

У 1951—1956 роках — начальника Управління по транспортному освоєнню та експлуатації малих рік при виконавчому комітеті Пензенської обласної ради депутатів трудящих.

У 1956—1960 роках — на господарській роботі в Мінську; начальних спиртотресту в місті Барановичі, директор м'ясокомбінату в місті Бресті Білоруської РСР.

З 1960 року — на пенсії в місті Пензі.

Помер 28 березня 1964 року, похований на Мироносицькому цвинтарі в місті Пензі.

Нагороди

• орден Леніна (28.02.1939)
• два ордени Червоного Прапора (.09.1943, 15.08.1944)
• орден Червоної Зірки
• медалі

Джерела

• Довідник з історії Комуністичної партії і Радянського Союзу 1898-1991 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Наталевич з Королищевич, або Залізнична історія(рос.)
• Наталевич Никифор Якович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Гущин А. А. Жизнь в ссылке: Н.Я. Наталевич в Пензе [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Пензенское краеведение. 2020. № 1-2(33-34). С. 39–42.