Перейти до вмісту

Альтман Натан Ісайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Натан Альтман)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Альтман.
Альтман Натан Ісайович
Альтман Натан Ісайович
Автопортрет, 1912 рік
При народженніАльтман Натан Ісайович
Народження22 грудня 1889 (3 січня 1890)
Вінниця, Подільська губернія, Російська імперія[1][2][…]
Смерть12 грудня 1970(1970-12-12)[4][5][…] (80 років)
 Ленінград, РРФСР, СРСР[7][8][2]
ПохованняКомаровське селищне кладовище
Національністьєврей
Країна Російська імперія
 СРСР
Жанравангардизм
НавчанняОдеське художнє училище (1907)[9]
Діяльністьхудожник, митець, візуальний митець, скульптор, ілюстратор, сценограф
Напрямокреалізм, кубізм
ВчительЛуїджі Іоріні[10], Костанді Киріак Костянтинович[10] і Ладиженський Геннадій Олександрович[10]
Творипортрети, скульптурні погруддя, натюрморти
Роботи в колекціїМузей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[11] і Російський музей
Нагороди
Заслужений художник РРФСР
CMNS: Альтман Натан Ісайович у Вікісховищі

Ната́н Іса́йович А́льтман (нар. 10 (22) грудня 1889(18891222), Вінниця — 12 грудня 1970, Ленінград) — український художник-кубіст; пейзажі, портрети, книжкова графіка, скульптура, декоративні рельєфи, сценографія; портрети Анни Ахматової (1915), С. Міхоелса (1926), ілюстрації до Старого Заповіту (1933), антифашистські карикатури.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Будинок у Вінниці, де проживав Натан Альтман

Народився в єврейській родині. Батько помер, коли хлопець був ще малим.

Художню освіту здобув в Одеському художньому училищі у 1902—1907 рр. Удосконалював художню майстерність у Парижі в приватній художній студії (1910—1911 рр.), зазнав впливу новітніх мистецьких стилів, особливо французького кубізму.

1912 р. перебрався у Петербург. Мав попит як художник. Був одним із засновників «Єврейського товариства розвитку мистецтв». Після більшовицького перевороту у жовтні 1917 р. став на бік нової влади, брав участь у декоруванні нових революційних свят у Петрограді та Москві. Аби зробити кар'єру при більшовицькій владі, створив декілька портретів більшовицького лідера Леніна, серед них і його погруддя в цілком реалістичній манері (бронза, 1920 р.)

Почав працювати як театральний художник. Брав участь у створенні кінофільму «Єврейське щастя» за сценарієм Шолом-Алейхема. За пропозицією Альтмана, натурні зйомки проходили у Вінниці в неперебудованому тоді районі бідноти — Єрусалимці.

1928 року Альтман відбув із Державним єврейським театром на гастролі у Західну Європу. По закінченню гастролей, залишився у Парижі, де перебував до 1935 р. Повернувся у СРСР, де застав період сталінських чисток кадрів і репресій. Відійшов від створення картин і займався графікою, проектами створення поштових марок та книжковою графікою. Формалістичні твори Альтмана стали незатребуваними на тлі придушеного цензурою радянського мистецтва. Художня манера Альтмана не укладалась в жорстокі межі офіційного стилю соціалістичний реалізм.

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Автопортрет, 1911, Російський музей
  • Канал. Брюгге, 1911, Російський музей
  • Глечик і помідори (натюрморт), 1912
  • цикл «Єврейська графіка», 1914
  • портрет поетеси Анни Ахматової, 1914
  • Соняшники, 1915
  • Портрет Надії Крет.
  • Автопортрет, погруддя, 1916
  • Портрет А. В. Луначарського, гіпс, погруддя, 1920, Третьяковська галерея, Москва

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Альтман Натан Исаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Catalog of the German National Library
  3. ↑ Museum of Family History
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Natan Isaevich Altman
  6. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  7. ↑ http://www.rusartnet.com/biographies/russian-artists/20th-century/avant-garde/cubist/nathan-altman
  8. ↑ http://www.antonia.lv/en/artwork/belcova-aleksandra/
  9. ↑ Сарабьянов А. Д., Ракитин В. Энциклопедия русского авангарда — Москва: 2013.
  10. ↑ а б в http://funeral-spb.narod.ru/necropols/komarovo/tombs/altman/altman.html
  11. ↑ http://www.moma.org/collection/works/12567

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Лебединська Т. М. Альтман Натан Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 419. — ISBN 966-02-2075-8.
  • Петров В. Разносторонний художник, «Творчество», 1969, № 10.
  • Эткинд М. Н. Альтман. М., 1971
  • Альтман,_Натан_Исаевич. 1889—1970: Каталог выставки (Вступительная статья А. А. Каменского). М., 1978.
  • Шишанов В. А. Витебский музей современного искусства, история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. — 144 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альтман_Натан_Ісайович&oldid=43327798