Луїджі Іоріні

Луїджі Іоріні
Народився	6 липня 1817(1817-07-06)  Мілан, Австрійська імперія
Помер	12 (25) жовтня 1911 (94 роки)  Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Другий християнський цвинтар
Діяльність	скульптор, педагог
Вчителі	Лоренцо Бартолініd
Відомі учні	Кишинівський Соломон Якович, Альтман Натан Ісайович, Бродський Ісаак Ізраїльович, Бурлюк Давид Давидович, Врубель Михайло Олександрович, Кандінський Василь Васильович, Костанді Киріак Костянтинович, Пастернак Леонід Осипович, Едуардс Борис Васильович і Мітковіцер Петро Веніамінович
Заклад	Одеське художнє училище
Членство	Товариство південноросійських художників
Нагороди

Луїджі Іорі́ні (Йорі́ні) (нар. 6 липня 1817, Мілан — пом. 25 жовтня 1911, Одеса) — італійський скульптор та педагог; член Товариства південноросійських художників з 1894 року; голова Італійського благодійного товариства в Одесі.

Життєпис

Народився 6 липня 1817 року в місті Мілані (нині Італія). 1835 року закінчив Міланську академію митецтв, де був учнем Лоренцо Бартоліні. Працював у ній професором.

З 1867 року, на запрошеня голови Товариства витончених мистецтв Франца Моранді приїхав до Одеси. Від 1869 року викладав в Одеському художньому училищі та в Школі креслення і малювання при Товаристві витончених мистецтв в елементарному класі орнаментів та в класі ліплення та скульптури. Сере учнів Натан Альтман, Ісак Бродський, Давид Бурлюк, Михайло Врубель, Борис Едуардс, Василь Кандинський, Соломон Кишинівський, Киріак Костанді, Леонід Пастернак.

Жив в Одесі в будинку на вулиці Преображенській, № 12. Помер в Одесі 12 [25] жовтня 1911 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі. У 1930-ті роки з підніжжя мармурового хреста на могилі скульптора вандалами було збито барельєф, який зображував Луїджі Іоріні в оточенні його учнів.

Творчість

Церера.

Меркурій.

У стилі італійського класицизму створював статуї, скульптури. Серед робіт:

• статуї «Меркурій», «Церера», «Ніч і День» на фасаді старої біржі в Одесі, нині будинок міської ради (1872);
• скульптура «Душа» (1895, мармур);
• погруддя Франца Моранді (1900);
• погруддя Григорія Маразлі.

Брав участь у мистецьких виставках з кінця XIX століття. Персональна посмертна виставка відбулася в Одесі у 1997 році.

Відзнаки

На портреті Луїджі Іоріні, що зберігається в одному з музеїв Одеси, на сюртуку скульптора зображені нагороди:

• орден Святої Анни ІІІ ступеня;
• орден Святого Станіслава ІІІ ступеня;
• офіцерський хрест Ордену Італійської корони.

Вшанування

• 1911 року, за Ініціативи Бориса Едуардса, було засновано стипендію імені Луїджі Іоріні, яка виплачувалася талановитим учням школи до революції 1917 року;
• В Одеському художньому училищіщі встановлено бронзове, у Російському музеї в Санкт-Петербурзі — мармурове погруддя Луїджі Іоріні (обидва виконав скульптор Борис Едуардс).
• Існує вулиця Луїджі Іоріні в Одесі.

Література

• Іоріні Луїджі Доменикович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
• М. О. Луговий. Іоріні (Йоріні) Луїджі Доменикович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.