Нафіса аль-Байда
| Нафіса аль-Байда | |
|---|---|
| Народилася | 1743  невідомеd |
| Померла | 19 квітня 1816 Каїр, Єгипетський еялет |
| Поховання | Mausoleum of Imam al-Shafi'id |
| Країна | Османська імперія |
| Національність | черкеси[1] |
| Діяльність | підприємниця |
| У шлюбі з | Алі Бей аль-Кабір і Мурад Бей |
Нафіса аль-Байда (араб. نفيسة البيضاء, 1768—1816 рр. — Floruit) — дружина лідерів єгипетських мамлюків Алі Бея аль-Кабіра та Мурада Бея. Її називають найвідомішою мамлюцькою жінкою Єгипту XVIII століття[2]. Вона була успішною фінансисткою і філантропкою, але найбільш відома своєю дипломатичною службою як посередниця між Мурад-Беєм і французькими окупаційними силами Наполеона Бонапарта в 1798—1801 роках.
Її походження невідоме, але її називають «білою рабинею», що було звичайним походженням для рабинь-наложниць і дружин мамлюкских аристократів Єгипту. Мамлюкські аристократи, які самі були білого походження (часто черкеси або вихідці з Грузії), вважали за краще одружуватися з жінками подібної етнічної приналежності, в той час як чорношкірих рабинь використовували як домашню прислугу[3]. Білі рабині, куплені, щоб стати наложницями і дружинами мамлюків, часто були родом з Кавказу, черкески або грузинки, яких продали работорговцям їхні бідні батьки (через чорноморську работоргівлю), і вважається, що Нафіса аль-Байда мала таке ж походження[4].
Нафіса аль-Байда була куплена в гарем лідера мамлюків Алі Бея аль-Кабіра в Каїрі. Її описують як улюблену наложницю Алі Бея, який врешті-решт манумітував її та одружився з нею[5]. Це було звичайним явищем для дружини мамлюка, який або одружувався на доньках своїх ровесників, або на власних наложницях-рабинях, що також було звичайним звичаєм для елітних чоловіків у більшості ісламського світу[5]. У 1768 році Алі Бей аль-Кабір тимчасово відібрав Єгипет у Османської імперії та став його правителем. У 1773 році Нафіса овдовіла.
Будучи вдовою, Нафіса аль-Байда вдруге взяла шлюб з лідером мамлюків Мурадом Беєм. Серед єгипетської мамлюцької еліти було поширеним звичаєм встановлювати цінні союзи та зв'язки, одружуючись на вдовах або наложницях інших мамлюків[5]. Шлюб між Мурадом Беєм і Нафісою аль-Байдою, вдовою Алі Бея, був прикладом такої шлюбної політики, як і шлюб Шавікар Кадін, наложниці Усмана Катхуди (пом. 1736), яку Абд ар-Рахман Джавіш видав заміж за Ібрагіма Катхуду (пом. 1754) після смерті Усмана Катхуди[5]. Другий чоловік Нафіси аль-Байди, Мурад Бей, був османським губернатором Єгипту в 1784—1785 роках і фактичним правителем Єгипту між 1791 і 1798 роками.
У 1798 році Єгипет був захоплений Францією під проводом Наполеона Бонапарта. Після перемоги французів у Битві біля пірамід Мурад Бей утік, щоб організувати опір французам. Під час французької окупації Нафіса аль-Байда залишалася в Каїрі. Вона виступала посередницею між своїм відсутнім чоловіком і французькою купецькою громадою Каїра, а також дипломатичною посередницею між французькими окупаційними військами і Мурадом Беєм[2].
Коли 1801 року вона овдовіла після смерті Мурада Бея, жінка використала своє становище дипломатичної посередниці у переговорах з французами, щоб гарантувати, що майно її померлого чоловіка не буде ними конфісковане[6]. Вона запросила самого Наполеона Бонапарта до себе додому для переговорів, і той наклав велику данину[6].
За ісламським правом, Нафіса аль-Байда мала право розпоряджатися власними грошима, незважаючи на те, що була заміжньою жінкою. Як і жінки мамлюкської аристократії Єгипту, вона зайнялася бізнесом у формі інвестицій — формою бізнесу, якою можна було керувати на відстані, не виходячи з гарему, — і стала успішною і багатою бізнес-інвесторкою[7].
Вона наслідувала приклад багатьох інших аристократичних мамлюцьких жінок і брала участь у благодійності. Її найвідомішим благодійним проєктом було заснування будівлі, що поєднувала водолікарню зі школою для сиріт, Сабіль-Куттуб Нафіси аль-Байди, яка була заснована 1796 року біля Баб-Зувайла в Каїрі[7].
- ↑ Арабська Вікіпедія — 2003.
- ↑ а б Jutta Sperling, Shona Kelly Wray, Gender, Property, and Law in Jewish, Christian, and Muslim Communities in
- ↑ Jutta Sperling, Shona Kelly Wray, Gender, Property, and Law in Jewish, Christian, and Muslim Communities in p. 256
- ↑ Mary Ann Fay, Unveiling the Harem: Elite Women and the Paradox of Seclusion in Eighteenth 256
- ↑ а б в г Mary Ann Fay, Unveiling the Harem: Elite Women and the Paradox of Seclusion in Eighteenth
- ↑ а б Maria Golia, Cairo: City of Sand
- ↑ а б Ghada Hashem Talhami, Historical Dictionary of Women in the Middle East and North Africa
- Cassandra Vivian, Americans in Egypt, 1770—1915: Explorers, Consuls, Travelers, Soldiers
- Jutta Sperling, Shona Kelly Wray, Gender, Property, and Law in Jewish, Christian, and Muslim Communities in
- Mary Ann Fay, Unveiling the Harem: Elite Women and the Paradox of Seclusion in Eighteenth
- Maria Golia, Cairo: City of Sand
- Ghada Hashem Talhami, Historical Dictionary of Women in the Middle East and North Africa
