Перейти до вмісту

Національна безпека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Національна безпека — поняття політології та соціальної філософії, яке визначається як певний ступінь захищеності особистості, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, що дозволяє їм нормально існувати та розвиватися.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Засади розуміння національної безпеки були закладені у роботах Платона, Макіавеллі, Гоббса, Монтеск'є.[1]

У політичному лексиконі поняття «національна безпека» уперше використав 1904 року президент Теодор Рузвельт у посланні Конгресу США, обґрунтовуючи приєднання зони Панамського каналу.[2]

У концептуально-теоретичному вигляді основні ідеї сучасного розуміння національної безпеки вперше були викладені у «Законі про національну безпеку», ухваленому в США в 1947 році.[1] Надалі ці ідеї розвивали фундатори та прихильники школи «політичного реалізму» Ганс Моргентау, Реймон Арон, Джордж Кеннан, Генрі Кіссінджер та інші.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Безпека національна // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 49—50. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  2. а б Безпека національна. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]