Національна пінакотека Болоньї

Національна пінакотека Болоньї
44°29′51.745200099994″ пн. ш. 11°21′12.736800100001″ сх. д.
Тип	художня галерея Italian national museumd музей Музей сучасного мистецтва Istituto museale ad autonomia specialed (2019) Пінакотека і Museum of the Italian Ministry of Cultured
Статус спадщини	національна спадщина Італіїd
Країна	Італія
Розташування	Італія Болонья, Via Belle Arti, 56
Адреса	40126 via delle Belle Arti, 56 - Bologna
Засновано	відкритий у 1885 р.
Відкрито	1802
Фонд	481 документ і 500 документ
Відвідувачі	15 573 осіб (2020) 93 596 осіб (2019) 76 058 осіб (2018) 26 009 осіб (2021) 86 192 осіб (2022)
Сайт	Sito ufficiale della Pinacoteca
Національна пінакотека Болоньї (Італія)
Національна пінакотека Болоньї у Вікісховищі

Національна пінакотека Болоньї (італ. Pinacoteca nazionale di Bologna) — староданій художній музей в місті Болонья.

Приміщення

Національна пінакотека Болоньї розташована в історичному місці — колишньому монастирі отців єзуїтів. Первісно 1726 року приміщення вибудував архітектор Альфонсо Торріджані. 1844 року галерея отримала колишню церкву св. Ігнатія Лойоли. На початку 20 століття тут вибудували нове крило за проектом архітектора Едварда Колламаріні. 1997 року церква і монастирські приміщення реставровані, а в них створені умови, відповідні сучасним вимогам до музейних закладів. Це надало можливість збільшити експозиційні площі, створити зали для тимчасових виставок і активізувати освітню діяльність музейного закладу.

Історія створення

Худ. П'єр Сюблейра. Бенедикт XIV. Музей Конде.

Гвідо Рені, «Св. Франциск Ассізький і музика сфер»

Болонья роками входила до складу папської держави, де правили папські посланці — легати. В 18 столітті легатом було призначено кардинала Просперо Лоренцо Ламбертіні, що пізніше стане папою римським Бенедиктом XIV.

Він і став фактичним засновником галереї, коли почав на початку 18 століття збирати вівтарні картини з різних церков. Серед перших галерейних експонатів 1762 р. — вівтарні картини з поруйнованої церкви Марії Магдалини 15 століття. 1776 року до збірок передали ще дванадцять вівтарних полотен та візантійських ікон XIII століття грецьких майстрів і майстрів Італії, що працювали в стилістиці візантійців. Частку картин розмістили в болонській Академії Клементина, частку — в Комунальному палаці міста в апартаментах гонфалоньєрів. 1796 року, після повалення папського режиму і запровадження республіканського правління в Болоньї, більшість вівтарних картин та творів мистецтва Болонським сенатом була конфіскована і передана до збірок галереї. Вона отримала тоді близько одної тисячі витворів мистецтва. 1802 року галерею і переводять в приміщення колишнього монастиря оо. єзуїтів. 1826 року був створений перший реєстр (або каталог) збірки. З 1875 року пінакотека була відкрита для відвідин. Від 1882 року пінакотека набула статусу самостійного закладу.

Наприкінці 20 століття, після ремонтів і реставрації власних приміщень, увійшла до переліку відомих музейних закладів Італії в провінції.

• 
  Зала з фресками церкви Мезетта.
• 
  Денис Кальверт, «Введення Марії в храм»
• 
  Ель Греко. Таємна вечеря
• 
  Франческо Франча. «Поклоніння немовляті Христу».
• 

Галерея

Тиціан, «Христос і злодій, що навернувся до християнства».

• 
  Джотто. Поліптих.
• 
  Фреска, врятована з церкви Мезетта.
• 
  Марко Дзоппо, Св. Єронім в пустелі
• 
  Парміджаніно, «Мадона зі Св. Маргаритою»
• 
  Антон Рафаель Менгс, папа римський Климент XIII
• 
  Мауро Гандольфі, автопортрет
• 
  Гаетано Гандольфі. Автопортрет, 1780 р.
• 
  Нікколо дель Аббате, «Концерт»
• 
  Рафаель Санті, «Св. Цецилія»
• 
  Донато Креті. «Пейзаж з жінками»
• 
  Чіма да Конельяно. «Мадонна з немовлям»

Див. також

• Музеї Болоньї
• Арістотель Фіораванті
• Віссаріон Нікейський
• Якопо делла Кверча
• Мікеланджело Буонарроті
• Болонська школа
• Римська школа
• Маньєризм
• Аннібале Карраччі
• Болонський університет

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національна пінакотека Болоньї

• G.P. Cammarota, La formazione della Pinacoteca Nazionale di Bologna, Bologna, volume I 1997, volume III 2000, volume II 2004.
• A. Emiliani, La Pinacoteca Nazionale di Bologna, Milano, 1997.