Перейти до вмісту

Національний музей природничої історії Уругваю

Координати: 34°53′40″ пд. ш. 56°10′48″ зх. д. / 34.8945° пд. ш. 56.1801° зх. д. / -34.8945; -56.1801
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Національний музей природничої історії Уругваю
Дата створення / заснування 1837[1]
Логотип
Зображення
Менеджер/директор Garibaldi J. Devincenzid[2], Ergasto Corderod[2] і C. Diego Legrandd[2]
Країна  Уругвай
Адміністративна одиниця Монтевідео
Місце розташування Монтевідео
Розташування штаб-квартири Q114180085?
Оператор Ministry of Education and Cultured
Дата офіційного відкриття 18 липня 1838[2]
Адреса 25 de Mayo 582
Сторінка інституції на Вікісховищі MNHN
Мапа
Офіційний сайт​(ісп.)
CMNS: Національний музей природничої історії Уругваю у Вікісховищі

34°53′40″ пд. ш. 56°10′48″ зх. д. / 34.8945° пд. ш. 56.1801° зх. д. / -34.8945; -56.1801

Національний музей природничої історії (ісп. Museo Nacional de Historia Natural, MNHN) — музей природничої історії у Монтевідео (Уругвай). Він був відкритий у 1838 році і є найстарішою науковою установою в Уругваї та однією з найстаріших природничих колекцій у світі.

Історія

[ред. | ред. код]

У вересні 1837 року уряд Уругваю створив комісію для створення бібліотеки та національного музею. Дамасо Антоніо Ларраньяга був призначений президентом комісії, але сама комісія попросила Теодоро Вілардебо взяти обов'язки на себе.[3] У грудні комісія здійснила експедицію, для розкопок решток гліптодона на берегах річки Педернал у департаменті Канелонес, результати якої були опубліковані в 1838 році. Сам музей відкрився 18 липня 1838 року.[4][5] Музей, найстаріша наукова установа Уругваю. Він створений ще до Американського музею природничої історії (1871) та Музею природознавства в Лондоні (1881).[6]

У 1840 році директором призначений поет Франсіско Акунья де Фігероа і на кілька років інтерес до розвитку музею згас. Згодом його запаси зменшилися, а конфлікт між правлінням музею та центральним урядом призвів до того, що останній повернув собі управління в 1870 році. У 1875 році уряд запровадив нові правила щодо музею, які накладали на директора нові обов'язки підтримувати та розвивати музейні фонди, класифікувати їх і регулярно звітувати про роботу музею. У 1879 році музей перемістили до західного крила театру Соліс, де він залишався до 2000 року, оскільки раніше розміщувався на вулиці Саранді 472 з 1867 по 1878 рік. У 1880 році Національна бібліотека Уругваю і Національний музей були розділені.[4]

Оскільки реформи 1875 року виявились недостатніми, у 1888 році створили нову комісію на чолі з директором Хуаном Месою для реорганізації музею та його роботи. За цим у 1890 році була ще одна комісія з реорганізації під керівництвом Хосе Аречавалета, а директором музею став Карлос Берг. Приблизно в цей час Національний музей почав розділятися на наукову частину, яка стала Національним природничим музеєм, і половину, присвячену мистецтву та гуманітарним наукам, яка стала Національним історичним музеєм і Національним музеєм образотворчого мистецтва. Це відокремлення офіційно оформили в 1911 році, а нинішня назва Національного музею природничої історії вперше з'явилася в документах в 1913 році. Коли Берг пішов у відставку в 1892 році, Аречавалета був призначений директором і продовжував займати цю посаду до своєї смерті в 1912 році[4].

У 1915 році музей придбав гербарій Аречавалета з 7000 зразків і приватну бібліотеку з 1500 книг. Вагомою частиною фондів музею сьогодні є гербарій.[4]

Уже в 1902 році приміщення в театрі Solís вважалося непридатним, але музей існував там до 2000 року, коли під час шестирічної реконструкції театру він був змушений тимчасово переїхати в колишню книжкову крамницю Barreiro y Ramos, а потім, у 2006 році, в колишній аукціонний дім. Хоча MNHN раніше міг проводити виставки зі своєї бази в театрі, у нього не було постійних експозицій, і протягом багатьох років він взагалі був закритий для публіки, хоча колекції залишалися відкритими для дослідників.[7][8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.britannica.com/topic/museum-cultural-institution/The-Louvre#ref608876
  2. ↑ а б в г https://www.mnhn.gub.uy/innovaportal/v/3423/12/mecweb/resena-historica?3colid=3088&breadid=null
  3. ↑ 180 años del Museo Nacional de Historia Natural. MNHN (ісп.). Процитовано 19 квітня 2021.
  4. ↑ а б в г Mones, Álvaro (2011). Apuntes para una Historia del Museo Nacional de Historia Natural, Uruguay [Notes Toward a History of the National Museum of Natural Science, Uruguay] (PDF). Publicación Extra del Museo Nacional de Historia Natural (ісп.) (4). ISSN 1688-2482. Процитовано 19 квітня 2021.
  5. ↑ Cipriano López, Carlos (2 вересня 2017). El museo de las mil mudanzas. El País. Процитовано 19 квітня 2021.
  6. ↑ El nuevo Museo Nacional de Historia Natural tendrá espacio para exponer hasta elesqueleto de dinosaurio. El Observador (ісп.). 7 червня 2018. Процитовано 19 квітня 2021.
  7. ↑ A former prison in Uruguay is now a museum. Al Día. 19 липня 2018. Процитовано 18 квітня 2021.
  8. ↑ Former Uruguay prison turned into contemporary arts center, museum. Al Día. 26 березня 2018. Процитовано 18 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національний_музей_природничої_історії_Уругваю&oldid=43390439