Перейти до вмісту

Національний парк Ґарамба

Координати: 4°0′ пн. ш. 29°15′ сх. д. / 4.000° пн. ш. 29.250° сх. д. / 4.000; 29.250
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Національний парк Ґарамба
фр. parc national de la Garamba Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
4°0′ пн. ш. 29°15′ сх. д. / 4.000° пн. ш. 29.250° сх. д. / 4.000; 29.250
Країна Демократична Республіка Конго Редагувати інформацію у Вікіданих
РозташуванняДемократична Республіка Конго
Найближче містоДюрба
Площа5,200 km2
Засновано1938
Об'єкт №:136
Статус:світова спадщина ЮНЕСКО і Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВебсторінкаGaramba National Park
Національний парк Ґарамба. Карта розташування: Демократична Республіка Конго
Національний парк Ґарамба
Національний парк Ґарамба (Демократична Республіка Конго)
Мапа
CMNS: Національний парк Ґарамба у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Національний парк Ґарамба — національний парк на північному сході Демократичної Республіки Конго, що охоплює близько 5 200 км2. Він є одним із найстаріших парків Африки, і в 1980 році ЮНЕСКО включила його до списку Всесвітньої спадщини за охорону критичного середовища проживання північних білих носорогів, африканських слонів, бегемотів і жирафів.[1] З 2005 року Національний парк Ґарамба перебуває під управлінням Африканських парків у партнерстві з Конголезьким інститутом охорони природи.

Огляд

[ред. | ред. код]

Національний парк Ґарамба був заснований у 1938 році і займає площу 5 200 км2 на північному сході Демократичної Республіки Конго. На заході, півдні та сході межує з мисливським заповідником Гангала-на-Бодіо, а на півночі та північному сході межує з Південним Суданом. Входить до зони судано-гвінейської савани.[2] [3] Парк є однією з найстаріших заповідних територій Африки.[4] Він лежить у перехідній зоні між двома осередками ендемізму: гвінейсько-конгольською та гвінейсько-суданською саванами. Ці дві біогеографічні зони підтримують різноманітну дику природу, популяція якої скоротилася в останні десятиліття через браконьєрство та слабкий рівень захисту національного парку, що викликане тривалою громадянською війною в країні. [5] Рейнджери ICCN, доповнені солдатами Збройних сил Демократичної Республіки Конго, працюють, щоб захистити Ґарамбу від браконьєрів і повстанських груп. [5]

Історія

[ред. | ред. код]

У 1980 році парк був визнаний ЮНЕСКО об’єктом всесвітньої спадщини, а в 1984–1992 роках він був включений до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. [6] [7] Між 1991 і 1993 роками 50 000 суданських біженців оселилися на межі Ґарамби, що призвело до збільшення браконьєрства. Повідомляється, що між браконьєрами та наглядачами парку між 1993 і 1995 роками стався 121 конфлікт, і протягом 1991–1996 років наглядачі вилучили понад 900 одиниць зброї. [8] Міжнародний фонд носорогів забезпечив фінансування патрульних машин у 1994 році та зарплату рейнджерам у 1995 році. У лютому 1996 року було вбито двох носорогів — одного самця, Бавесі, і Джульєтту, вагітну самицю (Ґарамба був останім оплотом північного підвиду білого носорога).[8] У 1996 році Ґарамбу знову включили до списку небезпеки через браконьєрство та загрозу остаточного знищення північних білих носорогів. [9] [10] Після ряду поразок під час Першої війни в Конго та Другої громадянської війни в Судані, особливо під час операції «Гром», угандійські повстанці WNBF і UNRF (II) знайшли притулок у Національному парку Ґарамба в 1997 році. [11] Такі організації, як Франкфуртське зоологічне товариство, Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи, також працювали з місцевою владою над відновленням Ґарамби. [8]

Зусилля Африканських парків з боротьби з браконьєрством мали успіх. [12] Як повідомляло BBC, керівництво Ґарамби фінансується Європейським Союзом і приватними донорами. [9] Агентство США з міжнародного розвитку, Служба риби та дикої природи Сполучених Штатів, Фундація Wildcat та Світовий банк, [13] відповідно до African Parks, також фінансують національний парк. [14]

З 2005 року заповідна територія разом із природоохоронним ландшафтом Domaine Chasse Bili Uere вважається охоронною територією левів. [15]

За останнє десятиліття, станом на 2017 рік, браконьєри вбили щонайменше 21 рейнджера парку, і проблеми безпеки сприяли боротьбі адміністрації Ґарамби за те, щоб стати популярним туристичним напрямком. [3] Армія опору Господа Джозефа Коні також використовувала парк як притулок. [5] [12] [16] У 2009 році партизанська група напала на станцію Нагеро в Ґарамбі, убивши щонайменше вісім людей, у тому числі двох охоронців парку, і поранивши ще тринадцять. Повстанці також викрали їжу та пальне та знищили кілька будівель парку. [12] Під час трьох конфліктів у 2015 році, браконьєри вбили п’ятьох рейнджерів і трьох членів збройних сил Конго [5] [17], а в жовтні було вбито ще кілька людей. [18] У квітні 2016 року браконьєри застрелили трьох рейнджерів і поранили інших (включно з менеджером Ґарамби), [19] [20] [21], двоє рейнджерів парку були вбиті браконьєрами на слонів у квітні 2017 року. [12] [17] [20] За словами фотожурналістки Кейт Брукс, яка знімала в Ґарамбі свій документальний фільм «Останні тварини», тринадцять паркових рейнджерів і військовослужбовців були вбиті, захищаючи Ґарамбу в період з січня 2015 по квітень 2017. [22]

У 2017 році National Geographic Documentary Films випустив The Protectors: Walk in the Rangers' Shoes, короткометражний документальний фільм про віртуальну реальність режисера Кетрін Бігелоу про рейнджерів парку та їхні зусилля захистити дику природу Ґарамби. [3] [23] У квітні 2017 року кінофестиваль Tribeca Film Festival посмертно присудив нагороду Disruptor рейнджерам, які загинули під час захисту Ґарамби «за їхню роботу та хоробрість у захисті слонів». [22]

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

Савани парку підтримують низьку щільність акацій. [5] [12] Деякі трави у національному парку Ґарамба можуть виростати до 3х метрів у висоту. [3]

Ґарамба є домом для багатьох видів ссавців, включаючи різні види антилоп [24], а також буйволів, слонів, гієн, гігантських лісових свиней, жирафів, бегемотів і левів. [5] [12] [17] У парку проживає єдина в Демократичній Республіці Конго популяція жирафів, підвид Кордофан, і одна з найбільших популяцій слонів, що залишилися в країні. [5] [12]

У парку загалом зареєстровано 138 видів ссавців і 286 видів птахів, включаючи птаха-секретаря. [4][8]

За останні десятиліття браконьєрство призвело до скорочення популяції слонів у парку. [4] У 2011 році в парку було близько 2800 слонів. [4] За оцінками 2017 року в Ґарамбі було менше 2000 слонів, що є значним зниженням порівняно з приблизно 20 000, зареєстрованими в 1960-х і 1970-х роках. [5] [3] [17] У 2012 році було вбито 22 слони [4], а в 2014 році браконьєри вбили 68 слонів Ґарамби протягом лише двох місяців. [17] [25] [26]

Популяції жирафів теж зазнала суттєвого скорочення, в 90-х і 2000-х роках. За даними Mongabay, зареєстрований пік популяції становив 300 осіб у 1976 році, а в 2008 році було зареєстровано близько 100 осіб [12] The Times стверджує, що в 1993 році у парку було 356 жирафів, а в 2007 році – лише 86. [27] Згідно з Christian Science Monitor, у 2003 році їх було 86, а в 2016 році – лише 38. [28] Станом на 2022 рік у парку проживав 71 жираф. У 2024 році Африканські парки повідомили про зростання популяції до понад 80 жирафів кордофан. [29] Сьогодні браконьєрство є найбільшою загрозою для популяції жирафів Ґарамби. [12] [30]

Колись у парку жила остання дика популяція північного білого носорога.[5] [4] [10] У середині 1980-х років у Ґарамбі було зареєстровано лише п’ятнадцять північних білих носорогів, що спонукало до включення парку до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. [8] У 2003–2004 роках у парку було від 20 до 25 білих носорогів. [31] [32] [33] У 2005 році уряд країни схвалив операцію по релокації 5 носоріг до Кенії, щоб врятувати їх від браконьєрів, однак релокація не відбулася. Останні повідомлення про 4х носорогів у національному парку датуються 2006 роком. У 2008 році було повідомлено, що північний білий носоріг вимер у природі. У 2023 році зусилля з відновлення призвели до того, що 16 білих носорогів перемістили з приватного заповідника в Південній Африці до парку. [34] Слід зазначити, що нова популяція носорогів належить до іншого підвиду. Північний підвид у природі, який жив у Ґарамбі вимер. На сьогодні лишилося лише дві самиці (матір і донька), які сьогодні проживають у Кенії, куди їх перевезли з Празького зоопарку, щоб відродити популяцію шляхом штучного запліднення. Перш ніж останній самець помер, в нього вдалося взяти сперму. Обидві самиці що лишилися, теж мають вади із репродуктивним здоров'ям, тож вчені досі намагаються отримати перше потомство носорогів шляхом штучного запліднення.

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Garamba National Park. UNESCO World Heritage Centre. United Nations Educational, Scientific, and Cultural Organization. Процитовано 13 червня 2021.
  2. ↑ De Merode, E., Hillman-Smith, K., Nicholas, A., Ndey, A. and Likango, M. (2000). The spatial correlates of wildlife distribution around Garamba National Park, Democratic Republic of Congo. International Journal of Remote Sensing. 21 (13–14): 2665—2683. doi:10.1080/01431160050110223.
  3. ↑ а б в г д Actman, Jani; Bale, Rachael (2017). Go on Patrol with Elephant Guardians in New 360 Film. National Geographic. ISSN 0027-9358. OCLC 643483454. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 3 жовтня 2017.
  4. ↑ а б в г д е Gettleman, J. (2012). Elephants Dying in Epic Frenzy as Ivory Fuels Wars and Profits. The New York Times. ISSN 0362-4331. OCLC 1645522. Процитовано 6 жовтня 2017.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Canby, P. (2016). Shootout in Garamba. The New Yorker. Condé Nast. ISSN 0028-792X. OCLC 320541675. Процитовано 3 жовтня 2017.
  6. ↑ World Heritage Committee: Eighth Ordinary Session (PDF). UNESCO. 1984. Процитовано 4 жовтня 2017.
  7. ↑ World Heritage Committee: Twentieth Session (PDF). UNESCO. с. 32. Процитовано 4 жовтня 2017.
  8. ↑ а б в г д Avant, Deborah D. (25 липня 2005). The Market for Force: The Consequences of Privatizing Security. Cambridge University Press. с. 205—206. ISBN 9780521615358. Процитовано 4 жовтня 2017.
  9. ↑ а б Prince William in plan to tackle wildlife trafficking. BBC. 15 березня 2016. Процитовано 4 жовтня 2017.
  10. ↑ а б Heale, Jay; Yong, Jui Lin (2009). Democratic Republic of the Congo. Marshall Cavendish. с. 67. ISBN 9780761444787. Процитовано 4 жовтня 2017.
  11. ↑ Prunier, (2004).
  12. ↑ а б в г д е ж и к Nicolon, Thomas (9 травня 2017). DRC's Garamba National Park: The last giraffes of the Congo. Mongabay. Процитовано 2 жовтня 2017.
  13. ↑ State of Conservation: Garamba National Park (Democratic Republic of the Congo). UNESCO. Процитовано 4 грудня 2017.
  14. ↑ Partners: Garamba. African Parks. Процитовано 4 грудня 2017.
  15. ↑ IUCN Cat Specialist Group (2006). Conservation Strategy for the Lion Panthera leo in Eastern and Southern Africa. Pretoria, South Africa: IUCN.
  16. ↑ Chandrasekaran, Rajiv (29 жовтня 2013). Kony 2013: U.S. Quietly Intensifies Effort to Help African Troops Capture Infamous Warlord. The Washington Post. Архів оригіналу за 16 січня 2015. Процитовано 9 жовтня 2017.
  17. ↑ а б в г д Dasgupta, Shreya (25 квітня 2017). Two wildlife rangers killed by poachers in Democratic Republic of the Congo. The Guardian. London. ISSN 0261-3077. OCLC 60623878. Процитовано 3 жовтня 2017.
  18. ↑ Four rangers from the patrol team killed by poachers in Congo's Garamba National Park. ABC Online. Australian Broadcasting Corporation. 9 жовтня 2015. Процитовано 4 жовтня 2017.
  19. ↑ Staufenberg, Jess (26 квітня 2016). Elephant poachers kill three rangers at a wildlife park in the Democratic Republic of Congo. The Independent. London: Independent Print Limited. ISSN 0951-9467. OCLC 185201487. Процитовано 4 жовтня 2017.
  20. ↑ а б Armed poachers killing rangers who defend elephants in Congo park. CBS News. 24 травня 2016. Процитовано 4 жовтня 2017.
  21. ↑ African park ranger hits out at Hong Kong ivory trade. The Star. 6 червня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  22. ↑ а б Brooks, Kate (13 травня 2017). Where Terrorism and the Ivory Trade Collide. The Daily Beast. IAC. Процитовано 5 жовтня 2017.
  23. ↑ Coyle, Jake (23 квітня 2017). Kathryn Bigelow on VR: 'I Love It'. Daily Herald. Arlington Heights, Illinois: Paddock Publications. OCLC 18030507. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
  24. ↑ East, Rod (1990). Antelopes: Global Survey and Regional Action Plans, Part 3. International Union for Conservation of Nature. с. 131. ISBN 9782831700168. Процитовано 6 жовтня 2017.
  25. ↑ Nearly 70 elephants slaughtered by poachers at national park in Africa: officials. New York Daily News. Tronc. 13 червня 2014. OCLC 9541172. Процитовано 6 жовтня 2017.
  26. ↑ Min, Ariel (13 червня 2014). 68 elephants killed in the last two months at African wildlife refuge. PBS. Процитовано 6 жовтня 2017.
  27. ↑ Starkey, Jerome (16 січня 2016). Congo giraffes near to extinction. The Times. London. ISSN 0140-0460. Процитовано 6 жовтня 2017.
  28. ↑ Hinckley, Story (28 лютого 2016). Why Is This Rare Giraffe Almost Extinct?. The Christian Science Monitor. Christian Science Publishing Society. ISSN 0882-7729. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
  29. ↑ Garamba National Park. African Parks. Процитовано 27 лютого 2024.
  30. ↑ KORDOFAN GIRAFFE CONSERVATION IN DRC. Giraffe Conservation Foundation. Процитовано 16 грудня 2020.
  31. ↑ Sieff, Kevin (17 червня 2015). Lumbering into Extinction. The Washington Post. ISSN 0190-8286. OCLC 2269358. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
  32. ↑ Bisset, Susan (10 жовтня 2003). Congolese rebel troops push rare white rhino toward extinction. Chicago Sun-Times. Sun-Times Media Group. ISSN 1553-8478. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
  33. ↑ Warning over loss of white rhino. The Irish Times. 21 травня 2004. Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 9 жовтня 2017.
  34. ↑ Making Moves to Save a Species. African Parks. Процитовано 27 лютого 2024.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Національний_парк_Ґарамба