Національний театр Косова
| Національний театр Косова | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
42°39′47″ пн. ш. 21°09′52″ сх. д. / 42.66318° пн. ш. 21.16453° сх. д. | ||||
| Країна |
 Косово  | |||
| Місто | ||||
| Адреса |
Ул. Цара Лазара 11 | |||
| Тип |
споруда театру | |||
| Відкрито |
1946 | |||
| Оф. відкриття |
1946 | |||
|
pristina.theater(серб.) | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 | ||||
 Національний театр Косова у Вікісховищі | ||||
Національний театр Косово (алб. Teatri Kombëtar; серб. Narodno pozorište / Народно позориште) був заснований в 1946 році в місті Прізрен, Косово. Має найвищий рейтинг серед театральних інститутів в країні, має найбільшу кількість постановок. Національний театр є єдиним публічним театром в Косово і тому він фінансується Міністерством Культури, Молоді і спорту. Цей театр випустив понад 400 прем'єрних вистав, які переглянуло більше трьох мільйонів глядачів.[1]
Національний театр Косово був заснований в 1946 році в Прізрені, це був перший професійний театр в Косово після Другої Світової Війни. На початку він називався народний провінційний театр і був розміщений в спорт-центрі «Партизан». Приміщення мало дуже маленьку сцену та не відповідало базовим вимогам щоб використовуватись як театр. Засновниками першого професійного театру в Косово були Pavle Vugrinac, Milan і Cica Petrovic, які зібрали молодих талановитих акторів, які бажають працювати в театрі під керівництвом Шефкета Мусліу. Творчий колектив було сформовано з 14 арт-ентузіастів, які організували дві вистави, після чого, 7 жовтня, 1945 народний провінційний театр було офіційно засновано.[2] Перший офіційний показ цього театру під назвою «Цукрова кулька» (албанська: «Topi i sheqerit») від автора Glishiq, за якою послідували 16 інших успішних прем'єр і двох турів по Косово. У 1946 році театр був переведений в Пріштіну, де через будівництво нового театру робота була тимчасово призупинена, а молоді актори театру вимушені були шукати роботу в інших театрах. Два роки потому, офіційне відродження театру було оголошено Міністерством освіти і культури Сербії на 1 травня 1949.[2] Milutin Jansic був призначений генеральним директором і першою виставою після 2 річної перерви стала вистава «Мост» режисера Dragutin Todic.[2] У 1951 році був прийнятий Закон Про народний провінційний театр це дозволило театру прискорити темпи розвитку. З'явилося багато нових акторів, які приєдналися до театру, двоє з яких (Abdurrahman Shala та Muharrem Qena), в умовах відсутності професійних директорів, під керівництвом Добрика Раденковича стали успішними й відомими театральними режисерами і постановниками.[3] У наступні роки театром керували дуже здібні генеральні директори, такі як Азем Шкрелі і Раміз Кельменді, які розвивали театральну діяльність в Косово і зробили театр дуже важливим художнім інститутом. У 90-х роках слідують насильницькі заходи сербської окупації в Косово, які вплинули також і на театральну діяльність також. Відразу після війни, ім'я цього театру було змінено з Народного провінційного театру на Національний театр Косово.[4]
З 1981 року до кінця війни в Косово театр працював під сербським політичним тиском, тому багато албанських художників було звільнено і були створені паралельні освітні домашні театри. Більшість звільнених художників продовжували свою кар'єру в паралельних театрах, і деякі з них сьогодні є частиною професійних співробітників Національного театру. У 1999 році, відразу після війни в Косово, назва була змінена на Національний театр Косово. Протягом наступних 10 років після війни, театр був домом для багатьох міжнародних і національних виставок і фестивалів. Незважаючи на соціальні хвилювання і політичний тиск, Національний театр Косово досяг багатьох творчих успіхів та здобув багато призів на фестивалях, таких як «Sterja's Festival» в Новому Саді, «Small Experimental Stages» в Сараєво і багатьох інших міжнародних театральних зустрічах.[5] Національний театр організовує безліч заходів, які дозволяють провести міжнародні шоу на сцені в Пріштіні. Деякі з цих самих відвідуваних подій: Німецький тиждень, Франкофонійський тиждень і Тиждень Швейцарії.[6]
При відсутності в акредитованого навчального закладу для навчання нових акторів і співробітників театру, в 50-ті роки працівники театру організували театральну студію, де проходило навчання і підготовка молодих акторів, відповідно до вимог театру. Ця студія існувала протягом двох років, навяання пройшли 14 людей. Студія більше не існує, так як в даний час існує професійні організації, які роблять ту ж саму роботу. Пізніше, актори і режисери відвідали курси за кордоном і повернулися, щоб поділитися знаннями і досвідом з іншими членами. Завдяки великим зусиллям працівників, кілька років по тому Національний театр мав своїх власних художників, режисерів, костюмерів і декораторів та кваліфікований персонал. Важливу роль відігравала співпраця театру з Академією театру і фільмографії Сербії, сербського радіо і телебачення. У 1970 році був створений драмгурток який запропонував індивідуальну художню освіту багатьом ентузіастам молодого мистецтва, які дали зробили значний вклад в Національний театр. Деякі з цих людей, згодом стали великими художниками, серед них були Фарек Беголл, Бекім Феміу, Екрем Кріезіу, Кмажл Соколі, Енвер Петровс і багато інших.[2]
Національний театр є ініціатором багатьох фестивалів і подій, які збільшують конкуренцію між виконавцями і виконавчими видами мистецтва. Перший конкурс був організований на початку 50-х років і привів до колекції оригінальних драм різних видів без будь-яких мовних обмежень. Результати були цілком задовільними, оскільки чимало з цих драм були перетворені у великі шоу — «Erveheja», «Dashuria» і «Hakmarrja».[7] Окрім оригінальних драм, на сцені були зіграні багато албанських творів, написаних відомими авторами. Один з них, який був дуже успішним — «Sikur të isha djalë» письменника Хакі Стермілі. У 60-ті і 70-ті роки багато авторів почали писати драми, які додавалися до репертуару Національного театру. Основи драматичної творчості сформувалися на конкурсі «Katarina Josipi-KATI», який носить ім'я відомої актриси Катаріни Джозіпі. Цей конкурс приносить на сцену багато творів мистецтва, які відвідує широка аудиторія і дозволяють заповнити прогалини театральної творчості Національного театру.[2] Окрім різних видів драм, на сцені Національного театру були поставлені деякі поеми наприклад — «Zogu i diellit» за авторством Діна Махметі та «Trungu Ilir» Сабрі Хаміті.[2][8]
Журнали та газети, такі як «Rilindje», «Jedinstvo», «Tan», «Bota e re», «Zëri», «Politika», а також радіо-телебачення Пріштіни грає дуже важливу роль у сприянні Національному театру і залученні мистецтвознавців.[9] Багато мистецтвознавців зосереджені на спектаклях театру і публікували свої думки, які вплинули на популяризацію сценічного мистецтва. Видаються книги про Національний театр — «Кур ndizen dritat» Вехам Шита і «Fjala ne skenë» Муса Рамадана.[10]
Ця установа має п'ять підрозділів.
- Албанська драма
- Сербська драма (не працює з 1999 року)
- Балет Косово
- Технічний відділ
- Сектор управління
За винятком цих підрозділів, Національний театр має свої філії — театральна рада, художня рада і статут (правила процедури). Національний театр є державною установою, вона ніколи не була на самофінансуванні, але вона підтримується навчально-культурною спільнотою, Міністерством культури, молоді і спорту та інших мистецьких закладів .[2]
З моменту свого створення, Національний театр співпрацює з багатьма установами, які внесли свій вклад в розширення і просування. Театр, як і раніше співпрацює з театрами в Албанії, Польщі, Туреччині, Англії та багатьох інших країнах. Починаючи з 1973 року, була дуже тісна співпраця з радіо Призрені і радіо Пріштіни — обмін директорів, перекладачів і техніків, реалізовані спільні радіо драми і комедії.[2]
Національний театр як провідний театральний інститут має багато зв'язків з іншими театрами Косово — театр Ода, театр Додона, а також театрами Призрені, Печі, Джяковіца, Феріжая і Мітровиця. Він був частиною багатьох фестивалі, а його директори були журі на важливих культурних подіях, таких як «Trebinja» та Kulla".[2]
Так як Національний театр і кінематограф Косово були створені в той же день, 7 жовтня 1945 року в тому ж місці — Прізрені їх діяльність пов'язана в багатьох областях. У перші десятиліття ця співпраця розвивається в основному в кіностудіях Белграда, Сербія.[7] Пізніше, багато акторів Національного театру, Kristë Berisha, Мухарем Кене і Шані Палласке зіграли у фільмах «Eshaloni Dr.M.», «Kapiten Lleshi», «Qerim hesapesh», і «eta e minatorëve». Зі створенням студії «Kosova Film» співпраця в результаті приносить дуже успішні фільми «Uka i Bjeshkëve të Nemuna» та «Treni për Berlin». Так як актори театру були самими професійними акторами в країні, вони часто запрошуються на ролі в кіно, так що Національний театр був дуже важливу роль у розвитку кінематографії.[2]
У репертуарі Національного театру складається з багатьох драматичних вистав національних і міжнародних режисерів. Вистави, вироблені в цьому театрі були частиною багатьох міжнародних фестивалів, де отримали художні нагороди і дуже хороші коментарі від багатьох відомих мистецтвознавців. До 1989 року цей театр випустив більше 400 прем'єр і близько 10,000 повторів. Ці вистави були переглянуті більш ніж 3.200.000 людей в Косово і за кордоном. Окрім вистав поставлених албанською мовою, театр ставив багато вистав Сербською та іншими Слов'янськими мовами.
- Çifti Martin (режисер Bekim Lumi)
- Motra e katërt(режисер Agim Sopi)
- Tartufi (режисер Rahim Burhan)
- UUUH (режисер Isë Qosja)
- Liria po vjen (режисер Agim Selimi)
- Dejzilend (режисер Agon Myftari)
- Bodrumi (режисер Fadil Hysaj)
- Rebelët (режисер Bujar Luma)
- Mashtruesit (режисер Clement Peretjatko)
- Vdekja dhe vasha (режисер Fatos Berisha)
- Shkëlqesi (режисер Enton Kaca)
- Norway.Today (режисер Zana Hoxha Krasniqi)
- Macja mbi catinë e nxehtë (режисер Florent Mehmeti)
- Peer Gynt
- Beselam pse me flijojnë
- Heshtja (режисер Arta Kallaba)
- Lidhje gjaku (режисер Fadil Hysaj)
- Clooser
- Fizikanët (режисер Isë Qosja)
- Cubi i Kukurrecit (режисер Ilirjana Arifi)
- Majmuni i Diellit (режисер Olle Tornqvist)
- Nata e Helverit (режисер Altin Basha)
- Udhëtimi (режисер Ilire Celaj)
- Nata e dymëbdhjete (режисер Ilir Bokshi)
- Leksikoni i Yumitologjise (режисер Oliver Frljic)
- Duke pritur Godon (режисер Drita Begolli)
- Lisistrata (режисер Elmaze Nura)
- Dosja H
- Shtepia në ankand (режисер Fadil Hysaj)
- Nora
- Vrasja e mushkonjës (режисер Donard Hasani)
- Nje varr për majorin e mbretit (режисер Haqif Mulliqi)
- Dëshmitari (режисер Selami Taraku)
- Përplasjet (режисер Ekrem Kryeziu)
- Mbas zonjushës Julie (режисер Kushtrim Koliqi)
- Vrima e lepurit
- Edipi mbret
- Narnia- Luani, Shtriga dhe Dollapi
- ↑ Ministry of Culture, Youth and Sport — Republic of Kosovo
- ↑ а б в г д е ж и к л Sokoli, Qemal.
- ↑ Zariqi.
- ↑ Teatri Kombetar i Kosoves. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 15 травня 2017.
- ↑ Nikoliq, Milan.
- ↑ Evolucion Academy - Teatri Kombetar. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 15 травня 2017.
- ↑ а б Musliu.
- ↑ Ramadani, Musa.
- ↑ Ramadani, M. Teatri dhe kritika.
- ↑ Shita, Vehap.