Перейти до вмісту

На Західному фронті без змін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: На Західному фронті без змін (значення).
«На Західному фронті без змін»
Обкладинка першого видання роману
АвторЕріх Марія Ремарк
Назва мовою оригіналуIm Westen nichts Neues
Мованімецька
ТемаПерша світова війна, Імперська армія Німеччини і Західний фронт
Жанрроман
МісцеБерлін
ВидавництвоPropyläen Verlagd, Little, Brown and Company і Ullstein Verlag
Видано1929
Видано українською1929
Перекладач(і)Михайло Балицький (1929)
Жозефіна Бурґардт (1929)
Катерина Гловацька (1959)
Дарія Радієнко чи Євген Попович (2008)
Наступний твірПовернення (роман)

«На Західному фронті без змін» або «На Заході без змін» (нім. Im Westen nichts Neues, дослівно — «На Заході нічого нового») — антивоєнний роман німецького письменника Еріха Марії Ремарка, виданий 1929 р. У передмові до нього автор говорить: «Ця книга — не викриття і не сповідь. Це лише спроба розповісти про покоління, яке занапастила війна, про тих, хто став її жертвою, навіть якщо врятувався від снарядів».

За книгою було знято три екранізації, кожна з яких отримала високу оцінку. Американська екранізація 1930 року, знята режисером Льюїсом Майлстоуном, отримала дві премії «Оскар». Британсько-американська екранізація 1979 року, телевізійний фільм Делберта Манна, отримала премії «Золотий глобус» і «Еммі». Німецька екранізація 2022 року, режисер Едвард Берґер, отримала чотири премії «Оскар».[джерело?]

Про роман

[ред. | ред. код]

Оповідь у романі ведеться від імені молодого хлопця Пауля Боймера, який разом зі своїми сімома однокласниками потрапив на фронт під час Першої світової війни. Він розповідає про все, що відбувається зі звичайними солдатами під час війни. Участь у бойових діях на Західному фронті, життя під час більш-менш спокійних днів, перебування у шпиталях і коротких відпустках вдома. Ремарк називає цих молодих людей «втраченим поколінням», бо вони через душевні й психологічні травми, отримані під час війни, не зможуть уже адаптуватися до «нормального» мирного життя. Ця проблема є однією з найважливіших у романі.

Тодішня німецька влада не схвалила твір, оскільки він суперечив правоконсервативній воєнній літературі, яка плекалася в епоху Веймарської республіки, котра намагалася виправдати програну Німеччиною війну і героїзувати її солдат.[джерело?]

У творі присутні епізоди з використанням хімічної зброї. Автор яскраво описує симптоми цианозу в уражених задушливими газами. В одній сцені в страшних муках від отруєння фосгеном гине свіже поповнення, молодь, яка опинилась на фронті без належної підготовки і тому не знає, що цей газ, що важчий за повітря, збирається у вирвах, окопах, ямах[1].

Історія створення

[ред. | ред. код]

Спочатку Ремарк пропонував видати роман найавторитетнішому видавцю Веймарської республіки Самюелю Фішеру. Він підтвердив високий літературний рівень твору, але публікувати відмовився, вважаючи, що ніхто б не захотів читати книгу про Першу світову війну в той час. Після карколомного успіху роману Фішер визнав, що це рішення стало однією з найбільших помилок його кар'єри.[джерело?]

Після відмови Ремарк віддав рукопис у видавництво «Haus Ullstein». Його було надруковано малим шрифтом, з великими проміжками між рядками, а текст містив безліч правок. Там роман погодилися видати. Проте видавці теж боялись невдачі, тому в договорі, який запропонували підписати Ремарку, містився пункт, згідно якого письменник зобов'язувався відпрацювати витрати на публікацію роману в ролі журналіста, у випадку невдачі. Крім того, рукопис надіслали на рецензування літературознавцям і учасникам Першої світової. На основі їхніх зауважень і побажань Ремарка попросили переробити твір.[джерело?]

8 листопада 1928 р., напередодні 10-ї річниці перемир'я, текст роману був опублікований у берлінській газеті «Vossische Zeitung». Ремарк був представлений як звичайний солдат, що не має жодного літературного досвіду. А роман він, мовляв, написав для того, аби виговоритися і звільнитися від отриманої на війні душевної травми. Передмова видавництва звучала так: «„Vossische Zeitung“ вважає себе зобов'язаною видати цей „автентичний“, вільний і правдивий документальний звіт про війну»[2].

З 10 листопада 1928 р. в газеті почали публікувати уривки роману. Його успіх перевершив усі очікування видавців — наклад видання виріс у кілька разів. У редакцію почали приходити тисячі листів від читачів, які дякували за «неприкрашений опис війни».

На момент виходу книги 29 січня 1929 р. вже було зроблено понад 30 тис. попередніх замовлень роману. Видавництву довелося друкувати тираж роману паралельно на кількох типографіях. Уже 7 травня 1929 р. роман видали накладом в 500 тис. примірників. Так роман «На Західному фронті без змін» став найбільш популярним і тиражним виданням за всю історію Німеччини. Того ж року його переклали 26 мовами.[джерело?]

У 1933 р. Еріх Марія Ремарк емігрував з Німеччини через політичні розбіжності з Націонал-соціалістичною партією. Політична сила Адольфа Гітлера здобула владу на виборах, отримавши, зокрема, в Оснабрюку, рідному містечку письменника, майже третину голосів. Гітлерівці вважали, що роман «На Західному фронті без змін» антипатріотичним. Адольф Гітлер проводив політику експансії — пацифіст Ремарк йому не подобався. У Німеччині спалювали книги письменника та піддавали репресіям родину[3][4].

Головні герої

[ред. | ред. код]
  • Пауль Боймер — головний герой роману, від імені якого ведеться розповідь. Загинув у жовтні 1918 року.
  • Станіслав Качинський — 40-річний товариш Пауля, загинув наприкінці війни.
  • Тьяден — слюсар.
  • Мюллер П'ятий — на фронті вчив закони фізики, сподіваючись скласти екзамени вдома. Загинув від поранення в живіт.
  • Гайє Вестгуз — торфяник. Загинув від поранення в спину.
  • Детерінг — селянин. Дезертував додому, але його було спіймано.
  • Франц Кеммеріх — однокласник Пауля; помер після ампутації ноги.
  • Канторек — класний керівник, що заохочував учнів йти на фронт.
  • Альберт Кроп — мав найяснішу голову, йому було ампутовано ногу в католицькій лікарні.

Екранізації

[ред. | ред. код]

Видання українською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання на тему: На Західному фронті без змін

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ L. F. Haber (1986). 11. Was Gas a Failure?. The Poisonous Cloud: Chemical Warfare in the First World War. Oxford University Press. ISBN 9780198581420.
  2. ↑ Publishers Weekly. [New York.], Alice Payne; Burke, James Henry (1977). 80 years of best sellers: 1895-1975. New York London: R.R. Bowker. ISBN 978-0-8352-0908-3.
  3. ↑ В. Семків. Місто, в якому народився Ремарк. Архів оригіналу за 27 серпня 2014. Процитовано 29 липня 2011.
  4. ↑ WWI novel “All Quiet on the Western Front” is published | November 10, 1928. HISTORY (англ.). Процитовано 17 січня 2024.
  5. ↑ а б Олександр Кальниченко, Ю. Ю. Полякова. Українська перекладознавча думка 1920-х — початку 1930-х років: хрестоматія; за ред. Леоніда Черноватого та В. І. Карабана. Вінниця: Нова Книга, 2011. 503 стор.: 121—122 стор. (Dictum Factum). ISBN 978-966-382-329-4
  6. ↑ а б в Лада Коломієць. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.]. Вінниця: Нова Книга. 2015. 360 стор.: сторінки 264—266 ISBN 978-966-382-574-8
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=На_Західному_фронті_без_змін&oldid=43762239