Невірків (Польща)
Невірків[2] (або Невирків[3], Нєвіркув, пол. Niewirków) — село в Польщі, у гміні Мячин Замойського повіту Люблінського воєводства. Населення — 519 осіб (2011)[1].
На думку мовознавиці Галини Вишневської, назва села може походити від дохристиянського імені Невірко[4].
За даними митрополита Іларіона (Огієнка), 1436 року вперше згадується православна церква в селі[2]. Український історик Іван Крип'якевич датує першу згадку про церкву 1564 роком[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[5].
З 1889 року в Невіркові була дерев'яна церква, яку в 1939 році перероблено в костел. На 1939 рік в селі мешкало 50 українських родин.[6]
Восени 1939 року була започаткована українська школа на дві класних кімнати, де вчителем став Микола Саєнчук. На початку лютого 1940 року при школі організували курси українознавства. Численна активна українська молодь створила Українське Освітнє Товариство, бібліотеку та хор. У березні 1940 року влаштовано Шевченківський концерт. В селі був заснований також український повітовий Союз Кооператив, у який вступили майже усі українські родини. 29 червня 1941 року в Невіркові відбулося велике свято, громада села відновила і відчинила церкву. Першу службу Божу відправив замостенський декан. У кінці 1943 року німці вирішили виселити частину Замойського повіту і поселити там фольксдойчів, а українське населення села вивезено до західної Польщі[6]. 1944 року польські шовіністи вбили в селі 37 українців[3].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 269 | 70 | 166 | 33 |
Жінки | 250 | 52 | 127 | 71 |
Разом | 519 | 122 | 293 | 104 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Невірків (Польща)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя: іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 145.
- ↑ а б Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки). Наше слово. 2 жовтня 2014. Процитовано 27 грудня 2022.
- ↑ Вишневська Г. Назви поселень Холмщини і Підляшшя, які утворилися від дохристиянських чоловічих особових імен // Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Філологія. — Івано-Франківськ, 2007. — Вип. XV-XVIII. — С. 418. Архівовано з джерела 21 вересня 2017. Процитовано 2023-04-23.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 367. (рос. дореф.)
- ↑ а б Надбужанщина: Сокальщина, Белзщина, Радехівщина, Каменеччина, Холмщина і Підляшшя. Історично-мемуарний збірник т. 2. Нью-Йорк, 1989 [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.