Неджметтін Ербакан

Неджметтін Ербакан
Неджметтін Ербакан
тур. Necmettin Erbakan
Народився	29 жовтня 1926; Сіноп, Туреччина
Помер	27 лютого 2011[…] (84 роки); Анкара, Туреччина; ·серцева недостатність
Поховання	Кладовище Меркезефендіd
Країна	Туреччина
Діяльність	політик, інженер, викладач університету
Alma mater	Стамбульський технічний університетd, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена, Лондонський університет, Університет короля Сауда, Стамбульський ліцейd і ITU Faculty of Mechanical Engineeringd
Знання мов	турецька
Заклад	Стамбульський технічний університетd
Посада	Член Великих національних зборів Туреччини[d], прем'єр-міністр Туреччини і Leader of the Felicity Partyd
Партія	Партія благоденстваd (1998), National Order Partyd (1971), National Salvation Partyd (1981), Virtue Partyd (2003) і Felicity Partyd (2011)
Конфесія	сунізм
У шлюбі з	Nermin Erbakand
Діти	Fatih Erbakand
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Неджметтін Ербакан (тур. Necmettin Erbakan; 29 жовтня 1926, Сіноп, Туреччина — 27 лютого 2011, Анкара, Туреччина) — турецький політик, прем'єр-міністр Туреччини з 28 червня 1996 рік по 30 червня 1997 року. Вважається засновником «політичного ісламу» і політичним наставником нинішнього президента Реджепа Тайіпа Ердогана.

Життєпис

Народився в Синопі в 1926 році, закінчив Стамбульський технічний університет, отримав докторський ступінь з інженерії в Німеччині.

У 1969 році опублікував проісламським маніфест «Національне бачення» (тур. Millî Görüş). На основі цієї ідеології ним творено кілька політичних партій, велика частина з яких була заборонена.

У 1974, 1975—1977 і 1977—1978 роках був віце-прем'єром Туреччини.

Після військового перевороту 1980 року йому заборонено займатися політичною діяльністю. У 1987 році заборона була знята, і він заснував Партію благоденства. У 1995 році вона перемогла на парламентських виборах, і в 1996 році він обраний прем'єр-міністром, ставши першим проісламським політиком на цій посаді. Саме уряд, очолюваний Н. Ербаканом втілив у життя програму «тисячі домівок» для раніше депортованих кримськіх татар, про яку проголосив президент Туреччини Сулейман Демірель у 1994 році під час візиту до України.

У зовнішній політиці проводив курс на зближення з іншими мусульманськими країнами на противагу панівній раніше політиці стратегічного партнерства з США. Також виступив ініціатором створення Ісламської вісімки (D-8).

28 лютого 1997 турецька армія втрутилася у політику, озвучивши на засіданні Ради національної безпеки власні вимоги, підсумком чого став меморандум з 18 пунктів. У червні пішов у відставку, а в 1998 році Ербакану було заборонено займатися політичною діяльністю протягом п'яти років за спробу порушення світського режиму. Після закінчення терміну заборони брав участь у створенні Партії Справедливості та Розвитку. Будучи звинуваченим у шахрайстві, в 2004 році засуджений до п'ятирічного тюремного ув'язнення, але зумів змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в 2008 році помилуваний.

Помер 27 лютого 2011 року в лікарні Анкари від серцевого нападу; в його похороні в Стамбулі брали участь сотні тисяч осіб.

У квітні 2012 року прокуратура Анкари пред'явила ордер на арешт 30 військових, які брали участь у подіях лютого 1997—1998 і мали безпосереднє відношення до відставки Неджметіна Ербакана від влади.

Примітки

Посилання

Biography of Necmeddin ERBAKAN
Official Website of Prime Minister of the Republic of Turkey (тур.)
Felicity Party website [Архівовано 15 січня 2010 у Wayback Machine.] (тур.)
Erbakan Died (тур.)

[[http://www.todayszaman.com/news-236799-number-one-victim-of-feb-28-dies-on-eve-of-coup-anniversary.html_http://www.todayszaman.com/news-236799-number-one-victim-of-feb-28-dies-on-eve-of-coup-anniversary.html]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] а ^б http://www.todayszaman.com/news-236799-number-one-victim-of-feb-28-dies-on-eve-of-coup-anniversary.html

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q615699"_data-entity-id="Q5375741">[http://global.britannica.com/biography/Necmettin-Erbakan_Encyclopædia_Britannica]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q5375741]]</div>-2] а ^б Encyclopædia Britannica
d:Track:Q5375741

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13136"_data-entity-id="Q237227">[[:de:s:Brockhaus_Enzyklopädie|Енциклопедія_Брокгауз]]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q237227]]</div>-3] а ^б Енциклопедія Брокгауз
d:Track:Q237227

[[https://bianet.org/haber/erbakan-aglaya-aglaya-yeniden-genel-baskan-125487_Erbakan_Ağlaya_Ağlaya_Yeniden_Genel_Başkan]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-4] Erbakan Ağlaya Ağlaya Yeniden Genel Başkan

[1]

[2]

[4]

Генеалогія та некрополістика	Find a Grave
Література та бібліографія	Архів преси XX століття
Тематичні сайти	Дипломатичні документи Швейцарії
Словники та енциклопедії	Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · TDV İslam Ansiklopedisi
Довідкові видання	Munzinger IBA · OpenSanctions
Нормативний контроль	BNF: 148904122 · EGAXA: vtls002916972 · FAST: 231594 · Freebase: /m/04t5gg · GND: 119274523 · GTAA: 97330 · ISNI: 0000000117480651 · J9U: 987007346663905171 · LCCN: n88644037 · NTA: 238071219 · SUDOC: 174949650 · VIAF: 18027960

п о р Прем'єр-міністри Туреччини
Період війни за незалежність	Мустафа Кемаль Ататюрк (1920—1921) • Мустафа Февзі Чакмак (1921—1922) • Рауф Орбай (1922—1923) • Алі Фетхи Окьяр (1923)
Турецька Республіка	Ісмет Іненю (1923—1924) • Алі Фетхи Ок'яр (1924—1925) • Ісмет Іненю (1925—1937) • Махмуд Джеляль Баяр (1937—1939) • Рефік Сайдам (1939—1942) • Шюкрю Сараджоглу (1942—1946) • Мехмет Реджеп Пекер (1946—1947) • Хасан Сака (1947—1949) • Шемшеттін Гюналтай (1949—1950) • Аднан Мендерес (1950—1960) • Джемаль Гюрсель (1960) • Еммін Фахреттін Озділек (в.о.) • Ісмет Іненю (1961—1965) • Суат Хайрі Ургюплю (1965) • Сулейман Демірель (1965—1971) • Ніхат Ерім (1971—1972) • Ферріт Мелен (1972—1973) • Наїм Талу (1973—1974) • Бюлент Еджевіт (1974) • Сади Ирмак (1974—1975) • Сулейман Демірель (1975—1977) • Бюлент Еджевіт (1977) • Сулейман Демірель (1977—1978) • Бюлент Еджевіт (1978—1979) • Сулейман Демірель (1979—1980) • Бюлент Улусу (1980—1983) • Тургут Озал (1983—1989) • Алі Хюсрей Бозер (в.о.) • Їлдирим Акбулут (1989—1991) • Месут Їлмаз (1991) • Сулейман Демірель (1991—1993) • Ердал Іненю (в.о.) • Тансу Чілер (1993—1996) • Месут Їлмаз (1996) • Неджметтін Ербакан (1996—1997) • Месут Їлмаз (1997—1999) • Бюлент Еджевіт (1999—2002) • Абдулла Гюль (2002—2003) • Реджеп Таїп Ердоган (2003—2014) • Ахмет Давутоглу (2014—2016) • Біналі Їлдирим (2016—2018)