Перейти до вмісту

Неджміє Ходжа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неджміє Ходжа
алб. Nexhmije Hoxha
 
Ім'я при народженні: алб. Nexhmije Xhuglini
Народження: 8 лютого 1921(1921-02-08)[1]
Бітола, Королівство Югославія
Смерть: 26 лютого 2020(2020-02-26)[2] (99 років)
Тирана, Албанія
Поховання: Тирана
Країна:  Народна Соціалістична Республіка Албанія
 Албанія
Релігія: атеїзм
Освіта: Queen Mother Pedagogical Instituted і Тиранський університет
Партія: Албанська партія праці (1991)[3] і Комуністична партія Албанії[d] (2020)
Шлюб: Енвер Годжа
Діти: Ілір Годжаd
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Неджміє Ходжа (алб. Nexhmije Hoxha; нар. 8 лютого 1921, Битола — пом. 26 лютого 2020, Тирана) — албанська комуністка, дружина і сподвижниця албанського лідера Енвера Ходжі. Займала провідні пости в ідеологічному апараті, входила до складу Центрального Комітету Албанської компартії. Після падіння комуністичного режиму була засуджена за зловживання владою, відбула кілька років тюремного ув'язнення. Звільнена за амністією. Продовжувала виступати з політичними заявами ходжаїстського характеру.

Комуністична пропагандистка

[ред. | ред. код]

Народилася Неджміє Ходжа 1921 року на території Югославського королівства в сім'ї албанців[4]. Тефік Джуглині, батько Неджміє, працював бухгалтером і, за деякими даними, був пов'язаний з Албанською фашистською партією[5]. У 1928 році сім'я перебралася до Албанії. Неджміє закінчила в Тирані привілейований Педагогічний інститут королеви-матері.[6]

В юності перейнялася комуністичними поглядами. Брала участь у комуністичному підпіллі, входила до складу корчинської комуністичної групи[7], брала участь в її акціях. У 1941 році Неджміє Джуглині вступила до комуністичної партії Албанії (з 1948 — Албанська партія праці, АПП). У роки Другої світової війни служила у відділі пропаганди 1-ї дивізії Національно-визвольної армії. Носила партійне прізвисько Delikatja — Тендітна[8].

1 січня 1945 року одружилась з першим секретарем компартії Албанії Енвером Ходжи.

Ідеолог режиму АПП

[ред. | ред. код]

Після приходу комуністів до влади в 1944 році Енвер Ходжа як лідер правлячої партії і перший голова уряду став верховним правителем комуністичної Албанії. Неджміє Ходжа стала провідним ідеологом албанського комунізму. У 1952 році увійшла до складу ЦК компартії, з 1948 року неодноразово обиралась депутаткою Народних зборів. Керувала жіночими організаціями Албанії. У 1943 році вона була обрана до Секретаріату (Комуністичної) Албанської ліги жінок і обіймала посаду голови з 1946 по 1952 роки, замінивши Оллгу Плумбі.[9]

З 1966 року Неджміє Ходжа обіймала посаду директорки Інституту досліджень марксизму-ленінізму при ЦК АПП та Вищої партійної школи імені Леніна. відігравала велику роль у формуванні ідеології ходжаїзму — албанського варіанту сталінізму. Повністю підтримувала і обґрунтовувала політику свого чоловіка[10].

У квітні 1956 року Неджміє Ходжа зіграла помітну роль у політичній кризі в Албанії, що отримала назву «Pranvera e rrejshme e 56-s» («Хибна весна 56-го року»). Саме вона передала міністру внутрішніх справ Кадрі Хазбіу інформацію міністра оборони Бекіра Балуку про заплановану на партійній конференції в Тирані спробу усунення Енвера Ходжі. (Одна з претензій внутрішньопартійної опозиції полягала як раз у насадженні «сімейності», в наданні високих постів і широких повноважень дружинам керівників[11]).Хід конференції було поставлено під жорсткий контроль Сігурімі, делегати зазнали репресій[12].

У 1973 році Неджміє Ходжа зазнала особливо жорсткої критики за «ліберальний ухил» Фаділя Пачрамі та Тоді Лубонью. Обидва були засуджені до тривалого тюремного ув'язнення.

Неджміє Ходжа брала участь у підборі наступника Енвера Ходжі, погодившись з кандидатурою куратора ідеології і пропаганди Раміза Алії.

Після смерті Енвера Ходжі 11 квітня 1985 року[13] Неджміє Ходжа змінила його на посаді голови Демократичного фронту Албанії. Кілька років вона зберігала політико-ідеологічний вплив. Дотримувалася консервативних ходжаїстських позицій, не схвалювала навіть обмежених реформаторських планів Алії. Однак вона більш-менш лояльно поставилася до припинення переслідування релігії[14]. У 1989 році Неджміє Ходжа запросила до Тирани Матір Терезу і зустрілася з нею[15].

Журналіст та історик Фахрі Баліу згодом опублікувала книгу про Неджмію Ходжу, яка отримала назву Чорна дама (у французькому виданні — Дружина диявола). У передмові письменник Ісмаїл Кадаре зазначав, що Неджміє, що «провокувала параноїдальні напади чоловіка», розправлялася зі своїми опонентами, несе відповідальність за репресії проти цілих сімей[16].

У ході падіння режиму

[ред. | ред. код]

Неджміє Ходжі була впевнена в міцності комуністичного режиму. Спочатку вона розраховувала, що Революції 1989 року не торкнуться Албанії. Але румунські події, страта Ніколає Чаушеску, за власним визнанням Ходжі, увели її в ступор[17]. У 1990 році Албанію охопили масові антикомуністичні виступи. Раміз Алія спробував позиціонуватися як «албанський Горбачов» і «лідер демократичних реформ», чим дуже розчарував Неджміє Ходжу. Наприкінці року Алія відправив у відставку декількох консервативних партійних керівників — Ленку Чуко, Мухо Аслані, Симона Стефані, Неджміє Ходжу (20 грудня вона була усунута з посади глави Демократичного фронту Албанії).

Після 20 лютого 1991 року, коли демонстранти в Тирані знесли пам'ятник Енвера Ходжі на площі Скандербега, Неджміє Ходжа розірвала стосунки з Алією. На виборах у березні 1991 вона не балотувалася і не підтримала партійну реформу президента Алії — перетворення комуністичної АПП на Соціалістичну партію Албанії.

У травні 1991 року Союз незалежних профспілок Албанії організував загальний страйк. Президент Алія і уряд Фатоса Нано змушені були погодитися на дострокові вибори парламенту. До влади прийшла опозиційна Демократична партія Албанії. Президентом став її лідер Салі Беріша. Комуністичний режим в Албанії припинив своє існування. Нова влада почала судові переслідування видатних діячів часів Ходжі.

Ув'язнення

[ред. | ред. код]

70-річна Неджмію Ходжа було взято під домашній арешт ще в грудні 1991 року, ще за правління колишніх комуністів. Ув'язнена в січні 1992 року. Суд визнав її винною у зловживанні владою і засудив до 9 років ув'язнення. Спроба оскаржити вирок призвела до того, що термін покарання збільшився до 11 років.

13 лютого 1995 року президент Албанії Салі Беріша видав указ № 1018 — про скасування всіх нагород і почесних звань, присвоєних керівникам комуністичного режиму. Це рішення стосувалося Енвера Ходжі (посмертно), Хаджі Леші (прижиттєво), Хюсні Капо (посмертно), Гого Нуші (посмертно), Спіро Ролеки (прижиттєво), Хакі Туги (посмертно), Шефкета Печі (прижиттєво), а також Неджміє Ходжі (прижиттєво)[18].

Вирок Неджміє Ходжа відбувала в тиранській жіночій в'язниці № 325. Працювала на швейному виробництві. За відгуками наглядачки, вела себе культурно, в конфлікти не вступала (на відміну від агресивної Ленки Чуко), місце в камері утримувала в чистоті[19]. Писала листи з в'язниці політичного характеру з критикою нової влади, захищаючи політику свого чоловіка.

Була звільнена за амністією у 1997 році, після п'яти років ув'язнення.

Продовжувачка ходжаїстських традицій

[ред. | ред. код]

Після звільнення Неджміє Ходжа вела порівняно замкнутий спосіб життя. Однак вона виступала з політичними заявами комуністичного і ходжаїстського характеру, вступила до лав ортодоксально-ходжаїстської Комуністичної партії Албанії[20], створеної в 1991 літератором Хюсні Милоші. Регулярно давала інтерв'ю, в яких говорила про «м'який характер» Енвера Ходжі, про «вимушеності» репресій. У той же час Неджміє Ходжа зізналася, що, побувавши у в'язниці, стала краще розуміти репресованих[17].

При цьому Неджміє Ходжа акцентувала не комуністичну ідеологію, а захист національного суверенітету Албанії. Саме це називала головним досягненням свого чоловіка та його політики[21]. При цьому Неджміє зазначала, що Енвер поважав Йосипа Броз Тіто як сильного ворога, свій ідеологічний «дамоклів меч», і побоювався його смерті, оскільки ухід Тіто означав струс Балканського регіону. Підтримала військово-повітряну операцію НАТО проти Югославії, оскільки вважала це необхідним для захисту косовських албанців[22].

Родина та смерть

[ред. | ред. код]

У шлюбі подружжя Ходжів мали синів Іліра та Соколя і донька Пранверу. Ілір Ходжа[en] відомий як комуністичний активіст, представник ходжаїстської партії, створеної в 2002 році під назвою АПТ.

За повідомленням Іліра Ходжі[23], його мати померла 26 лютого 2020 року у віці 99 років[24][25]. Похована Неджміє Ходжа на кладовищі Шарра в Тирані.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ La reina roja de Albania // ABC — Sevilla: 2020. — P. 54. — ISSN 1136-0143
  2. ↑ https://www.balkanweb.com/nderroi-jete-ne-moshen-99-vjecare-ilir-hoxha-gjithe-jeten-e-saj-ia-kushtoi-lirise-se-atdheut-dhe-ndertimit-te-shqiperise-se-re/
  3. ↑ http://www.pcmle.org/EM/spip.php?article10399
  4. ↑ Një libër i Nexhmije Hoxhës për Kosovën. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  5. ↑ DOSJE/ Nexhmije Hoxha familjarisht e lidhur me Partinë Fashiste, babai i saj personazh negativ te filmi «Lulëkuqet mbi mure». Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  6. ↑ Kotini, Albert. 90-vjetori i institutit femëror "Nëna Mbretëreshë". Metropol. Архів оригіналу за 8 жовтня 2013.
  7. ↑ 4 misteret e Liri Gegës dhe Dali Ndreut: Si u ekzekutua shtatzënë anëtarja e Byrosë Politike. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.
  8. ↑ Zbulohet pseudonimi i Nexhmije Hoxhës nga koha e luftës. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  9. ↑ Архівована копія. opolitike.org. Архів оригіналу за 8 травня 2017. Процитовано 27 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Fahri Balliu. La femme du diable: Nexhmije Hoxha, veuve du dictateur albanais Enver Hoxha. Favre, Lausanne 2008, ISBN 978-2-8289-1023-5.
  11. ↑ GJASHTE DITET TRAGJIKE TE KONFERENCES SE TIRANES (14-20 prill 1956). Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 26 березня 2020.
  12. ↑ Албанка 99. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  13. ↑ Албанский Сталин Диктатор Ходжа восседал на красном унитазе и заставлял всю страну рыть бункеры. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 26 березня 2020.
  14. ↑ Albania. The Revival of Religion. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 26 березня 2020.
  15. ↑ «Inexplicable screamings and cryings at night in Enver Hoxha's tomb until Mother Teresa came and prayed». Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  16. ↑ La femme du diable: Nexhmije Hoxha, veuve du dictateur albanais Enver Hoxha. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  17. ↑ а б A Stalinist Dowager in Her Bunker. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  18. ↑ Sali Berisha ia hoqi dekoratat Enver Hoxhës dhe Nexhmijes që në 1995, por pse u mbajt sekret?. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  19. ↑ Gardiania e Nexhmie Hoxhës: Në burg nuk u la kurrë në dush, kishte frikë mos e godisnin. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 26 березня 2020.
  20. ↑ Умерла вдова основателя Социалистической Албании
  21. ↑ Чем закончился демонтаж сталинизма в «стране бункеров». Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 26 березня 2020.
  22. ↑ «Wir töteten nie ohne Grund». Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  23. ↑ Mesazhi/ I biri konfirmon vdekjen e Nexhmije Hoxhës, ja fjalët që i kushton. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  24. ↑ Скончалась вдова Энвера Ходжи. Она прожила 99 лет и была идеологом албанского коммунизма. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
  25. ↑ Скончалась вдова Энвера Ходжи. Она прожила 99 лет и была идеологом албанского коммунизма. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Неджміє_Ходжа&oldid=42281287