Ненашев Володимир Іванович

Ненашев Володимир Іванович
Народився	14 березня 1923(1923-03-14) Воронезька область
Помер	7 листопада 1995(1995-11-07) (72 роки)
Країна	СРСР
Діяльність	театральний режисер, педагог
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Вчителі	Тарханов Михайло Михайлович і Володимир Бєлокуров
Партія	КПРС
У шлюбі з	Подовалова Ніна Іванівна
Нагороди

Володимир Іванович Нена́шев (нар. 14 березня 1923, Русаново — пом. 7 листопада 1995) — український і російський театральний режисер. Чоловік актриси Ніни Подовалової.

Біографія

Народився 14 березня 1923 року в селі Русановому (тепер Воронезька область, Росія). 1944 року закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві (курс Михайла Тарханова і Володимира Бєлокурова). Член ВКП(б) з 1947 року.

Впродовж 1944—1951 років працював режисером Таганрозького драматичного театру. З 1951 року — режисер Ростовського театру драми, Ворошиловгадського російського драматичного театру. Впродовж 1960—1962 років — режисер Київського російського театру імені Лесі Українки; впродовж 1963—1975 років — головний режисер Харківського російського театру імені Олександра Пушкіна; впродовж 1975—1978 років — головний режисер Київського російського театру імені Лесі Українки.

З 1978 року викладав в Інституті театрального мистецтва в Москві. Помер 7 листопада 1995 року.

Творчість

Поставив вистави:

• «Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова;
• «Безприданниця» і «Без вини винуваті» Олександра Островського;
• «Тихий Дон» і «Піднята цілина» за Михайлом Шолоховим;
• «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна;
• «Пам'ять серця» Олександра Корнійчука;
• «Старомодна комедія» Олексія Арбузова;
• «Пора жовтого листя» Миколи Зарудного;
• «Агент 00» Генриха Боровика;
• «Моделі сезону» Генриха Рябкіна;
• «Три сестри», «Іванов» Антона Чехова.
• «Маскарад» Михайла Лермонтова;
• «Фізики-лірики» Якова Волчек;
• «Спекотне літо в Берліні» Дімфіни Кьюсак;
• «Варшавська мелодія» Леоніда Зоріна;
• «17 миттєвостей весни» за Юліаном Семеновим.

Виконав роль академіка Вишнякова у фільмі «Лідер» (1984; Кіностудія імені Максима Горького).

Відзнаки

• Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1968 року;
• Народний артист Української РСР з 1973 року;
• Орден Трудового Червоного Прапора.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 420. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]