Неомудехар
| Неомудехар | |
 | |
| Зазнав впливу від | Мудехари |
|---|---|
 Неомудехар у Вікісховищі | |
Неомудехар — напрямок неомавританської архітектури, поширений на Піренейському півострові і значно меншою мірою в Іберо-Америці. Цей архітектурний напрям виник як відродження стилю мудехар. Це була архітектурна тенденція кінця XIX і початку XX століть, яка зародилася в Мадриді та Барселоні та швидко поширилася на інші регіони Іспанії та Португалії. У ньому використовувалися елементи стилю мудехар, такі як підковоподібна арка, арабески та цегляні прикраси абстрактної форми для фасадів сучасних будівель.
_10.jpg)
Першими прикладами будівель неомудехар були школа Агірре, спроектована Родрігесом Аюсо, арена Пласа-де-Торос в Мадриді, побудована в 1874 (знесена), і Будинок Вісенс Антоніо Гауді. Потім цей стиль став майже «обов'язковим» для будівництва арен для бою биків по всій Іспанії, Португалії та латиноамериканським країнам. У Мадриді він став одним із найпредставніших стилів того періоду не тільки для громадських будівель, таких як школа Агірре або арена для бою биків Лас-Вентас, а й для житла. Використання дешевих матеріалів, переважно цегли для екстер'єру, зробило цей стиль популярним у нових районах.
Неомудехар часто поєднувався з неоготикою такими архітекторами, як Франсіско де Кубас, Антоніо Марія Репуллес-і-Варгас та Франсіско Хареньйо.
Після Іберо-американської виставки 1929 в Севільї з'явився ще один неомудехарський напрямок, відомий як андалузький архітектурний регіоналізм. Площа Іспанії в Севільї або штаб-квартира газети ABC (Мадрид) є прикладами цього нового стилю, що поєднує традиційну архітектуру Андалузії з рисами мудехар.
- Аренас де Барселона
- Гран Театро Фалья, Кадіс
- Арена для бою бугаїв Лас-Вентас, Мадрид
- Будинок Вісенс, Барселона
- Палац Монсеррат, Сінтра
- Церква Санта-Крус, Мадрид.
- Palacete Conceição e Silva, Лісабон[1]
- Церква Ла Палома, Мадрид
- Quinta do Relógio, Сінтра[2]
- Водонапірна башта (нині виставковий простір) Torre de Canal Isabel II у Мадриді.
- Школа Агірре, Мадрид
- Палац Пена, Сінтра[2]
- Залізничний вокзал Толедо
- Арена для бою биків Назаре, Назаре[2]
- Поштове відділення Сарагоси
- Поштове відділення Кастельйон-де-ле-Плана
- Арена для бою бугаїв Кампо Пекено, Лісабон[2]
- Кіоск Моріско, Мехіко
- Паласіо-де-Орлеан-Борбон
-
Паласіо Ларедо в Алькала-де-Енаресі, 1884 -
Арена для бою биків Лас-Вентас, Мадрид, 1929 -
Павільйон мудехар, Музей мистецтв та традицій, Севілья, 1914 -
Тріумфальна арка,Барселона, 1888 -
-
-
Будинок у стилі нео-мудехар уСевільї, 1909 -
Церква Ісуса-дитини у Мадриді, Франсіско Хареньо, 1885 -
Будинок годинника, Аргансуела, Мадрид, 1933 -
Гран Театро Фалья у Кадісі, 1884 -
Будинок Папського університету Комільяс у Мадриді -
Ерміта-де-ла-Вірхен-дель-Валь, Алькала-де-Енарес, 1926 -
Antiguas Escuelas Aguirre (1881-1886), ahora Casa Árabe, Madrid -
Estación ferroviaria de Sevilla (1899-1901) -
Antiguo pabellón de Arte Antiguo e Industrias Artísticas (1913-1914), hoy Museo de Artes y Costumbres Populares, Sevilla -
Edificio de Correos (1925-1926) de Zaragoza -
Plaza de toros de Las Ventas (1922-1929), Madrid
_Palacio_Laredo,_entrada_principal.jpg)
_04_modified.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_01.jpg)
_Ermita_de_la_Virgen_del_Val,_fachada_principal.png)
.jpg)
_04.jpg)
- ↑ Palacete Conceição e Silva (Avenida da Liberdade, n.º 226-228). patrimonioislamico.ulusofona.pt. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
- ↑ а б в г Estilo Neoárabe. patrimonioislamico.ulusofona.pt. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.