Неорганічні полімери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Неорганічні полімери — це полімери де структурними ланками (мономерами) використані хімічні елементи крім вуглецю, хоча сама речовина може його і містити. Наприклад — із заміщеними боковими радикалами. Найпоширенішим з них є полідіметилсилоксан мономером якого є :

—[O-Si(CH3)2]n

Інший приклад неорганічного полімеру — політіазил — (SN)x який є надпровідником нижче 0.26 K.[1].

Приклади

[ред. | ред. код]

Існує ряд неорганічних полімерів також і з іншими елементами. Наприклад:

Схематичне представлення лінійної молекули полістанату.

При утворенні їх назви використовують назви елементів, що входять до їх складу.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Неорганічні полімери розділяють на:

  1. гомоланцюгові — ті які містять у ланцюгу мономери одного типу
  2. гетероланцюгові — містять у ланцюгу мономери різних типів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. M. M. Labes, P. Love, and L. F. Nichols (1979). Polysulfur nitride - a metallic, superconducting polymer. Chem. Rev. 79 (1): 1—15. doi:10.1021/cr60317a002.

Посилання

[ред. | ред. код]

Неорганічні полімери на сторінці TU Freiberg Bergakademie (нім.)