Неорганічні полімери
Неорганічні полімери — це полімери де структурними ланками (мономерами) використані хімічні елементи крім вуглецю, хоча сама речовина може його і містити. Наприклад — із заміщеними боковими радикалами. Найпоширенішим з них є полідіметилсилоксан мономером якого є :
—[O-Si(CH3)2]n—
Інший приклад неорганічного полімеру — політіазил — (SN)x який є надпровідником нижче 0.26 K.[1].
Існує ряд неорганічних полімерів також і з іншими елементами. Наприклад:
- Поліборнітриди
- Поліфосфати
- Поліфосфацени
- Полісульфацени
- Полістанати
- Полісульфіди, тощо
При утворенні їх назви використовують назви елементів, що входять до їх складу.
Неорганічні полімери розділяють на:
- гомоланцюгові — ті які містять у ланцюгу мономери одного типу
- гетероланцюгові — містять у ланцюгу мономери різних типів.
- ↑ M. M. Labes, P. Love, and L. F. Nichols (1979). Polysulfur nitride - a metallic, superconducting polymer. Chem. Rev. 79 (1): 1—15. doi:10.1021/cr60317a002.
Неорганічні полімери на сторінці TU Freiberg Bergakademie (нім.)
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |