Перейти до вмісту

Нері Оксман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нері Оксман
івр. ‏נרי אוקסמן‏‎ Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження1976[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хайфа, Хайфський округ Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ізраїль
 США[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняЄврейський університет, Массачусетський технологічний інститут, Техніон, Hebrew Reali Schoold і Архітектурна школа архітектурної асоціаціїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітекторка, дизайнерка, викладачка університету, мисткиня Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникМассачусетський технологічний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиRivka Oxmand Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зOsvaldo Golijovd і Bill Ackmand Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекціїМузей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3], Музей сучасного мистецтва Сан-Франциско[4] і Design Museum Den Boschd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Нері Оксман у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Нері Оксман (івр. נרי אוקסמן; нар. 6 лютого 1976(1976лютого06)) — американсько-ізраїльська дизайнерка і професор, знана як митець й архітектор, що поєднує дизайн, біологію, обчислювальну техніку та розробку матеріалів. Вона придумала фразу «матеріальна екологія» для визначення своєї роботи[6][7][8][9].

У багатьох її проєктах використовуються нові платформи та методи 3D-друку та виготовлення, часто у співпраці з природою та біологією або натхненні ними. Це, зокрема, проєкт «Silk Pavilion», побудований шовкопрядами[10], у створенні «Synthetic Apiary» брали участь бджоли та мурахи; «Aguahoja» — платформа на водній основі, створена за допомогою хітозану[11]; G3DP — перший 3D-принтер для оптично прозорого скла[12]. Деякі з цих платформ були розроблені для ширшого використання[13]. Інші проєкти друкують одяг, розумний одяг[14] або структурні елементи, іноді розробляються нові композитні матеріали (наприклад, смоли, що містять біосинтетичні бактерії)[15].

Молодість й освіта

[ред. | ред. код]

Народилася у Хайфі, Ізраїль, у сім'ї професорів архітектури Роберта та Рівки Оксманів[16]. Її сестра Керен — художниця[17]. Виросла в Ізраїлі, проводячи час в архітектурній студії батьків і в будинку бабусі, що, за її словами, «виховало в мені почуття дива»[18].

Після закінчення хайфської школи Реалі у 1993 році прослужила два роки у ПС Ізраїлю, досягнувши звання першого лейтенанта[18][19]. Після військової служби два роки навчалася у медичній школі Хадасса при Єврейському університеті, потім перевелась на факультет архітектури до Ізраїльського технологічного інституту Техніон і 2004 року закінчила Школу архітектури Архітектурної асоціації в Лондоні[17].2005 року почала працювати над докторською дисертацією під керівництвом Вільяма Дж. Мітчелла на факультеті архітектурного проєктування й обчислення у Массачусетському технологічному інституті. Її дисертація була присвячена дизайну з урахуванням матеріалу[20]. 2010 року закінчила докторантуру.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Була одружена з аргентинським композитором Освальдо Голіховим[21]. 2019 року вийшла заміж за інвестора та менеджера гедж-фонду Білла Акмана[22] з яким народила доньку[23][24]. Вони є співопікунами фонду Pershing Square[25].

Кар'єра

[ред. | ред. код]
Оксман з Чаком Гоберманом з Гарвардської вищої школи дизайну

Є «професором розвитку кар'єри корпорації Sony та доцентом медіамистецтва та наук» у MTІ Media Lab, де заснувала й очолила дослідницьку групу Mediated Matter[26][27][28][29]. 2010 року стала професором[30]. Провадила виставки у Музеї сучасного мистецтва[31], Бостонському музеї науки, SFMOMA та Центрі Помпіду, де її роботи знаходяться у постійних колекціях[32]. Куратор Музею сучасного мистецтва Паола Антонеллі назвала її «людиною, яка випередила свій час, а не свого часу»[21], а футуролог Брюс Стерлінг назвав її роботу «разюче відмінною від усього, що було раніше»[33].

2006 року запустила у MIT міждисциплінарний дослідницький проєкт «Екологія матеріалів», створений для експериментів з генеративним дизайном[34][35].

Серед її дослідницьких інтересів — параметричне та контекстне проєктування, зокрема інженерні методи реалізації цих проєктів у різних матеріалах і контекстах. Приклади її праць містять створення «шкіри» для будівель, яка може засмагати на сонці, створюючи тінь, і біорозкладні конструкційні полімери[36][37]. Опублікувала міждисциплінарні роботи з біології, медицини, одягу та дизайну інструментів[38].

Її роботи стали джерелом натхнення для зміни способу розробки матеріалів і структур[39][40][41]. Ендрю Болтон описав її колекцію розумного одягу, як «потойбічну — не визначену ні часом, ні місцем»[42]. 2016 року допомогла запустити відкритий «Journal of Design Science»[43] — «антидисциплінарний» журнал, за словами співзасновника Джоя Іто: «Робота в просторах, які просто не вписуються в жодну з чинних академічних дисциплін». Вона писала, що наука, інженерія, дизайн і мистецтво пов'язані, причому результат кожного є вхідним для інших[44].

Ранні проєкти Оксман мали форму поверхонь, меблів або предметів, які можна було носити або виставляти на показ. З 2013 року більшість проєктів тимчасові або інтерактивні інсталяції, серед них огляд виробничих процесів і вивчення механізмів і властивостей матеріалів. До них належать як механічні процеси, наприклад для «Ocean Pavilion» і «Glass I»[45], так і біологічні, як-от для «Silk Pavilion» і «Synthetic Apiary»[46][47]. Експоновані твори здебільшого знаходяться в постійних колекціях музеїв; «Silk Pavilion II» був придбаний групою Esquel у Гонконзі[48].

Її роботи знаходяться у постійних колекціях музеїв, зокрема Музей сучасного мистецтва Нью-Йорка (MoMA), Сан-Франциський музей сучасного мистецтва (SFMOMA), Австрійській музей прикладного мистецтва (MAK) у Відні, Смітсонівський інститут і Бостонський музей витончних мистецтв, Музей науки[49]. 2020 року МоМА показав першу виставку її робіт як власну колекцію[50][51].

2016 року працювала з Б'єрк над створенням маски на основі обличчя співачки, а також з голландським модельєром Іріс ван Герпен для друку на 3D-принтері колекції одягу от кутюр[19][52].

Філософія дизайну

[ред. | ред. код]
Оксман на Pop!Tech, 2009

Філософію матеріальної екології розробила 2006 року під час навчання в аспірантурі Массачусетського технологічного інституту[34]. Вона поєднує методи 3D-друку з біологією, інженерією, матеріалознавством і інформатикою для створення об'єктів і структур[53]. Запропонувала розробку матеріальної екології з «цілісними продуктами, які характеризуються градієнтами властивостей і багатофункціональністю» — поміщаючи людство в гармонію з природою[54], на противагу конвеєрам і «світу, що складається з частин»[55].

Вона описала свою роботу як перехід «від споживання природи як геологічного ресурсу до його редагування як біологічного»[56][57]. Це включає використання біологічних форм як натхнення, текстур і навіть виготовлення, як-от біолюмінісцентних бактерій в «Mushtari» та шовкопрядів в «Silk Pavilion»[10][58]. Антонеллі описала її роботу як спосіб «розшифрувати безліч уроків [дизайну] природи та відобразити їх у цифровому вигляді для майбутнього застосування в усіх масштабах»[54].

Оксман розповідала та писала про свою філософію та її застосування в дизайні. Її підхід до створення форм і дизайну навколишнього середовища[59] цитують швидкі прототипи в інших галузях[60], а її виступ на TED 2015 року про екологію матеріалів переглянули понад 2,5 мільйона разів[55][61]. 2019 року у другому сезоні документального серіалу Netflix «Анотація: Мистецтво дизайну» з'являються її роботи[62].

Доробок

[ред. | ред. код]

Ранні роботи

[ред. | ред. код]

Велика частина ранніх робіт зосереджені на 3D-друку для використання людиною, зокрема такі проєкти, як-от «Carpal Skin» полегшує стан людини з синдромом зап'ястного каналу. «Monocoque» (2007) демонструє як надрукована конструкція може витримувати власну вагу за допомогою зовнішньої оболонки, а не внутрішньої опори[63]. Для цього використали принтер, який одночасно друкував кілька матеріалів із різними структурними властивостями[64], процес, який авторка назвала «швидке прототипування змінних властивостей»[65][66].

Опосередкована справа

[ред. | ред. код]
Оксман у 2012 році

Започаткована 2010 року дослідницька лабораторія Оксман у Массачусетському технологічному інституті, група Mediated Matter, використовувала обчислювальний дизайн, цифрове виготовлення, 3D-друк, матеріалознавство та синтетичну біологію для роботи як з малими, так і з великими структурами[49][56]. Група розробила власні методи та платформи друку, а також працювала з низкою 3D-виробничих систем. Масштаби проєктів варіювалися від корпусів і великих меблів до творів мистецтва й одягу, до біокомпозитів, штучних клапанів і складання ДНК. Серед методів виробництва: отримання зображень біологічного або природного зразка, розробка алгоритмів для створення подібних структур і розробку нових виробничих процесів для реалізації результатів. Це виробництво розумного одягу й інструментів[67], конструкцій, що працюють від сонячної енергії та біологічно розкладаються[68], нові художні техніки та конструкції поверхонь, стін, покриттів і опорних елементів.

Органічне та натуральне виробництво

[ред. | ред. код]

Деякі роботи Оксман були виготовлені тваринами або природними процесами.

«Шовковий павільйон» — інсталяція, спроєктована 2013 року, була помічена завдяки методу виготовлення та остаточною формою. Його виткали 6500 шовкопрядів на куполі з нейлонового каркаса[69]. Експерименти з шовкопрядами визначили, як вони реагують на різні поверхні, і що спонукатиме їх прясти на готовій структурі, а не кокон. Каркас великого многогранного купола був вільно сплетений роботизованою рукою з тонких нейлонових ниток і підвішений у відкритій кімнаті[70]. Купол проєктували з зазорами у найтепліших місцях. Шовкопрядів випускали на раму поступово, де вони додавали шари шовку, а потім прибиралися. Проєкт складався з інженерії, шовківництва та моделювання сонячного світла в кімнаті. Альтанку підвісили, щоб глядачі могли опинитися всередині. Проєкт повторили 2020 року[71].

«Синтетична пасіка» — споруда 2015 року розміром з кімнату, досліджувала поведінку бджіл у закритому середовищі, зокрема, як вони будують вулики в різних структурах та навколо них. Проєкт створили у співпраці з бджільницькою компанією як спосіб перевірки можливих реакцій на втрату колонії та дослідження того, як біологічні ніші можна інтегрувати в будівлі[72].

Одяг

[ред. | ред. код]

2012 року надрукували комплект повнорозмірного одягу «Imaginary Beings», натхненний легендарними істотами[73]. Вона також співпрацювала з Іріс ван Герпен й інженером з матеріалів Крейгом Картером над накидкою та спідницею, які нагадують про морське життя[74].

2015 року розробила колекцію «Wanderers», натхненну міжпланетними дослідженнями, у співпраці з Крістофом Бадером і Домініком Колбом[75].

2016 році створила надруковану на 3D-принтері маску для Б'єрк, на основі 3D-сканування обличчя виконавиці. Співачка одягла його під час першої у світі прямої трансляції віртуальної реальності 360°[14][76]. Оксман також розробила «Lazarus», що фіксує останній подих власника, і працювала над колекцією з 15 посмертних масок. Маски поділялися на минуле, сьогодення та майбутнє, містили мінерали та бактерії[77][78].

Середовища

[ред. | ред. код]

2014 року співпрацювала з Картером над кушеткою із фрезерованим дерев'яним каркасом і оббивкою, надрукованою на 3D-принтері, з структурними та акустичними властивостями, призначених для відтворення заспокійливого середовища, схожого на матку[79]. Сан-Франциський музей сучасного мистецтва придбала твір наступного року[80]. Ця робота дала початок масштабнішої моделі «Gemini Cinema»[81].

Процес друку на склі G3DP

Платформи для 3D друку

[ред. | ред. код]

«Mediated Matter» створив прототипи нових платформ й інструментів для друку. Серед них принтер, який може друкувати цілі секції кімнат, принтер для скла та швидкозатверджувальний принтер, який може створювати окремо стоячі об'єкти без опорних конструкцій[82].

Скло
[ред. | ред. код]

2014 вони розробили G3DP[83][84], перший 3D-принтер для виробництва оптично прозорого скла[85][86]. У той час спіканні 3D-принтери могли друкувати скляним порошком, але результати були крихкими та непрозорими[87]. G3DP став результатом співпраці з Лабораторією скла Массачусетського технологічного інституту та Інститутом Вісса, імітуючи традиційні процеси обробки скла з піччю та камерою відпалу. Процес дозволяв ретельно контролювати колір, прозорість, товщину та текстуру[88][89]. Певні налаштування перетворили принтер на «машину для шиття розплавленого скла»[90]. За допомогою двох поколінь принтерів, G3DP і G3DP2, створили колекцію посудин[91][92].

10-футова скляна та світлова скульптура була встановлена на Міланському тижні дизайну 2017 року[93].

«Aguahoja»
[ред. | ред. код]

2014 року група розробила проєкт «Aguahoja» — платформа виготовлення на водній основі, яка створювала конструкції з хітозану, водорозчинного органічного волокна, схожого на хітин. Отримана комбінація твердих і м'яких структур могла змінюватися від твердої до вербової гілки чи листка, використовуючи той самий основний матеріал[18]. Це демонструвалося в інсталяціях «Aguahoja I» і «II», з центральною скульптурою заввишки 15 футів, що нагадує «величезні, складені крила цикади»[94].

Цифрова будівельна платформа
[ред. | ред. код]

2016 року група розробила великомасштабну роботизовану друкарську систему «Digital Construction Platform» (DCP), яка друкувала форми з пінополіуретану за допомогою роботизованої руки на основі підйомної платформи Altec. DCP v2 зміг надрукувати частину купола 15 метрів впоперек та 4 метри заввишки[95][96][97].

Інші розробки

[ред. | ред. код]

Починаючи з 2018 року, лабораторія Mediated Matter працювала над проєктом «Totems», досліджуючи способи вилучення меланіну з різних видів і вбудовування його в 3D-друковані структури. Так утворилась концепція будівель з фасадами, які реагують на сонячне світло, наприклад запропонованого архітектурного павільйону, ініційованого Раві Найду та представленого на його конференції Design Indaba[98][99].

2019 року звіт Массачусетського технологічного інституту показав, що лабораторія та її директор Джої Іто отримали пожертву у 125 000 доларів від Джеффрі Епштейна[100][101].

У 2017—2020 роках новий проєкт «Silk Pavilion II», який досліджував нові потенційні моделі збору шовку з шовкопряда без необхідності варити кокони та завершувати життєвий цикл шовкопряда[102].

Нова інсталяція «Aguahoja III», ідентична першій, але зберігається в галереї з контрольованим кліматом. Проєкт спрямований на вивчення, як хітозан розкладається та як на нього впливають зміни навколишнього середовища[103]. 2021 року лабораторія припинила активну діяльність[104].

Останні роботи

[ред. | ред. код]

З 2020 року студія Оксман, Oxman Architects, досліджує схожі теми у своїх проєктах. Група створила документальний фільм про свою роботу «Природа × Людство»[105], який став назвою виставки 2022 року їхніх робіт у Сан-Франциському музеї сучасного мистецтва[106].

2020 року створила остаточну версію «Silk Pavilion II», виткавши новий павільйон у Падуї, Італія, у співпраці з установою з вирощування шовкопряда в сусідньому Теоло. Конструкція була побудована на розчинному гіперболоїді[102].

2021 року її команда відвідала «Synthetic Apiary», побудувавши нове середовище для бджіл для побудови вуликів із вбудованими феромонами. Отримані структури вулика були проаналізовані за допомогою комп'ютерної томографії, щоб зробити цифрову реконструкцію та дати розуміння процесу будівництва бджіл[107]. Вони розробили експеримент для перевірки реакції бджіл на середовище з низькою гравітацією, і виготовили новий тип модуля корисного навантаження для розміщення експерименту на суборбітальному польоті Blue Origin[108].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Cartesian Wax, Monocoque, Raycounting[109] (2007, MoMA)[110]
  • Carpal Skin[111] (2010, Музей науки)
  • Imaginary Beings (2012, Центр Помпіду)
  • Silk Pavilion I (2013) and II (2020), інсталяція
  • Anthozoa (2013, MFA), сукня от кутюр
  • Ocean Pavilion (2014), інсталяція
  • Gemini (2015, SF MoMA), акустична шезлонг
  • Wanderers collection (2015,[112] incl. Living Mushtari)
  • Glass I (2014), 3D-друк і скло[113]
  • Synthetic Apiary (2015), інсталяція[114]
  • Rottlace (2016, Б'єрк), маска[14]
  • Vespers (2016—2018), серія посмертних масок[78]
  • Aguahoja I & II (2017—2019), біокомпозитарні структури[115]

Галерея

[ред. | ред. код]
Мистецтво, поверхні та меблі
  • Cartesian Wax surface
    Cartesian Wax surface
  • Raycounting
    Raycounting
  • Pneuma 2
    Pneuma 2
  • G3DP друкована скляна робота
    G3DP друкована скляна робота
  • G3DP миска
    G3DP миска
  • G3DP процес друку
  • G3DP V2
  • Silk Pavilion
  • Synthetic Apiary лекція
  • Mushtari живий корсет
  • Vespers посмертні маски
  • 3DP microfluidic valve

    • Вибіркові експозиції

    [ред. | ред. код]

    Нагороди та визнання

    [ред. | ред. код]

    Оксман — старший науковий співробітник Ради з питань майбутнього дизайну та Королівського дизайну для промисловості у Великій Британії[123][124]. Вшанована премією Вільчек з дизайну[125], Національну премію за дизайн[126] і нагородою SFMOMA[127].

    2016 року на Всесвітньому економічному форумі була культурним лідером й отримала медаль Кольєра Массачусетського технологічного інституту[128]. 2018 року отримала медаль за інновації в дизайні від Лондонського фестивалю дизайну[127][129][130]. «Aguahoja I» визнаний «Екологічним дизайном року» та «Дизайн-проєктом року» на щорічній премії «Dezeen»[131][132].

    Публікації та есе

    [ред. | ред. код]
    • 2020: Hybrid Living Materials[133]
    • 2018: Making Data Matter[134]
    • 2016: 3D printed multimaterial microfluidic valve[135]
    • 2016: Recursive symmetries for complex additive manufacturing[136]
    • 2015: Flow-based fabrication[137]
    • 2015: Additive Manufacturing of Optically Transparent Glass[138]
    • 2016: Grown, printed, and biologically augmented[139]
    • 2015: DNA assembly in 3D-printed fludics[140]
    • 2014: Gemini: Multi-material digital design fabrication[141]
    • 2011: Variable property rapid prototyping[142]

    Вибіркові нагороди

    [ред. | ред. код]
    • Сучасне бачення, SFMOMA (2019)[127]
    • Dezeen's Design Project of the Year (2019)[50]
    • Національна премія за дизайн (2018)[143] (for Aguahoja)
    • Медаль Лондонського фестивалю дизайну за інноваційний дизайн (2018)[144]
    • Премія за інновації в дизайні, журнал «Fast Company» (2015)[145] (for Wanderers)
    • Аремія зха дизайн Вілчек (2014)[125]
    • Премія Землі за важливий дизайн майбутнього (2009)[146]
    • Нагорода наступне покоління Фонду Holcim (2008)[147]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б Museum of Modern Art online collection
    2. ↑ https://www.workwithdata.com/person/neri-oxman-1976
    3. ↑ http://www.moma.org/collection/works/185301
    4. ↑ Artists + Artworks
    5. ↑ Vespers — 2016.
    6. ↑ Material Ecology website. Процитовано 15 жовтня 2011.
    7. ↑ Material Ecology. The Dirt. 20 серпня 2009. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 25 квітня 2011.
    8. ↑ Green, Penelope (6 жовтня 2018). Who Is Neri Oxman?. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 8 вересня 2023.
    9. ↑ 5 Women at the Forefront of Next-Gen Innovation. Architectural Digest (амер.). 18 листопада 2021. Процитовано 8 вересня 2023.
    10. ↑ а б Silkworms and robot work together to weave Silk Pavilion. Dezeen (англ.). 3 червня 2013. Процитовано 21 листопада 2023.
    11. ↑ Mogas-Soldevila, Laia; Duro-Royo, Jorge; Lizardo, Daniel; Kayser, Markus; Patrick, William; Sharma, Sunanda; Keating, Steven; Klein, John; Inamura, Chikara (2015). DESIGNING THE OCEAN PAVILION: Biomaterial Templating of Structural, Manufacturing, and Environmental Performance (PDF). Proceedings of the International Association for Shell and Spatial Structures (IASS) Symposium. Процитовано 16 вересня 2016.
    12. ↑ Glass I. Mediated Matter Group. Архів оригіналу за 7 липня 2020.
    13. ↑ 3D-printed glass: Where are we now?. The American Ceramic Society (амер.). 26 березня 2019. Процитовано 18 квітня 2021.
    14. ↑ а б в Björk to perform the world's first 360 VR stream – Dancing Astronaut. Dancing Astronaut (амер.). 28 червня 2016. Процитовано 2 серпня 2016.
    15. ↑ Hybrid Living Materials. Hybrid Living Materials (амер.). Процитовано 18 квітня 2021.
    16. ↑ Roux, Caroline (28 лютого 2020). Neri Oxman: The Architect of Tomorrow. Financial Times. Процитовано 18 серпня 2021.
    17. ↑ а б Dvir, Noam (7 червня 2016). Neri Oxman Is Redesigning the Natural World. Surface. Процитовано 24 серпня 2021.
    18. ↑ а б в Langmuir, Molly (9 серпня 2019). Neri Oxman Has All the Answers. Elle. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 18 серпня 2021.
    19. ↑ а б Green, Penelope (6 жовтня 2018). Who Is Neri Oxman?. The New York Times. Процитовано 24 серпня 2021.
    20. ↑ Oxman, Neri (June 2010). Material-based design computation. DSpace@MIT (Thesis). Massachusetts Institute of Technology. hdl:1721.1/59192. Процитовано 18 серпня 2021.
    21. ↑ а б Neri Oxman Is Redesigning the Natural World. Surface Magazine. 6 червня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
    22. ↑ Mallozzi, Vincent (19 січня 2019). As If by Design, Their Connection Was Inevitable. The New York Times. Процитовано 14 вересня 2020.
    23. ↑ Neri Oxman: the architect of tomorrow. Financial Times. 28 лютого 2020. Процитовано 14 вересня 2020.
    24. ↑ Bailey, Spencer. Episode 16 | Neri Oxman on Her Extraordinary Visions for the "Biological Age". TimeSensitive.fm. Процитовано 14 вересня 2020.
    25. ↑ About Us. Pershing Square Foundation. Процитовано 16 грудня 2021.
    26. ↑ Person Overview ‹ Neri Oxman. MIT Media Lab. Процитовано 8 вересня 2023.
    27. ↑ Mazade, Kate (27 лютого 2020). Neri Oxman grows tools for the future at new MoMA retrospective. The Architect’s Newspaper. Процитовано 24 серпня 2021.
    28. ↑ Waddoups, Ryan (2 березня 2020). Neri Oxman and Sir Norman Foster on the Future of Design. Surface. Процитовано 18 серпня 2021.
    29. ↑ Gamolina, Julia (2 вересня 2020). Intimate Links: Neri Oxman on Designing Systems, Radical Change, and Architecture as Destiny. Madame Architect. Процитовано 10 грудня 2021.
    30. ↑ Gamolina, Julia (2 вересня 2020). Intimate Links: Neri Oxman on Designing Systems, Radical Change, and Architecture as Destiny. Madame Architect. Процитовано 10 грудня 2021.
    31. ↑ No Joints Needed: By Experimenting with Materials in an Open Ended Manner, Neri Oxman Reshapes the Look and Feel of Architecture Yet to Come. Mark Magazine. 1 грудня 2008. Процитовано 9 серпня 2021.
    32. ↑ SFMOMA Collection. SFMOMA.
    33. ↑ Sterling, Bruce (1 травня 2008). Neri Oxman weaves nature's logic into design and makes buildings, architects, and Bruce Sterling sweat. ABITARE Magazine.
    34. ↑ а б Oxman, Neri. Material Ecology Blog. Material Ecology Blog. Процитовано 25 серпня 2019.
    35. ↑ Oxman, Neri. Material Ecology projects.
    36. ↑ Green, Penelope (6 жовтня 2018). Who Is Neri Oxman?. The New York Times. Процитовано 24 серпня 2021.
    37. ↑ Langmuir, Molly (9 серпня 2019). Neri Oxman Has All the Answers. Elle. Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 18 серпня 2021.
    38. ↑ Oxman, Neri (8 липня 2010). Structuring Materiality: Design Fabrication of Heterogeneous Materials. Architectural Design. 80 (4): 78—85. doi:10.1002/ad.1110.
    39. ↑ Most Creative People of 2009. Fast Company. 2010.
    40. ↑ O'Neal, Paul. Neri Oxman on 3D Printing – Icon Magazine. www.iconeye.com. Процитовано 2 серпня 2016.
    41. ↑ The Team at Wired are 3D Printing Obsessed. 5 жовтня 2012. Процитовано 2 серпня 2016.
    42. ↑ Sullivan, Robert.
    43. ↑ Stinson, Liz. MIT Media Lab's Journal of Design and Science Is a Radical New Kind of Publication. Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 21 листопада 2023.
    44. ↑ Oxman, Neri (13 січня 2016). Age of Entanglement. Journal of Design and Science (англ.). doi:10.21428/7e0583ad. Процитовано 21 листопада 2023.
    45. ↑ 3D-printed glass: Where are we now?. The American Ceramic Society (амер.). 26 березня 2019. Процитовано 18 квітня 2021.
    46. ↑ Neri Oxman's Synthetic Apiary II shows how beehive construction "is a responsive and dynamic process". Dezeen. 19 листопада 2021. Процитовано 4 січня 2022.
    47. ↑ Camuset, Jean-Christophe (16 червня 2020). Neri Oxman, la femme qui réconcilie l'architecture et la Nature. Ideat (fr-FR) . Процитовано 31 серпня 2021.
    48. ↑ Integral | Esquel Group. www.esquel.com. Процитовано 30 березня 2022.
    49. ↑ а б Mediated Matter group website. MIT Media Lab. Процитовано 15 червня 2016.
    50. ↑ а б Cogley, Bridget (4 березня 2020). Neri Oxman's body of work displayed in MoMA exhibition Material Ecology. Dezeen (англ.). Процитовано 25 серпня 2021.
    51. ↑ Roux, Caroline (28 лютого 2020). Neri Oxman: the architect of tomorrow. Financial Times.
    52. ↑ Laster, Paul (7 липня 2020). Neri Oxman: Designing for the Future. Art & Object (англ.). Процитовано 24 серпня 2021.
    53. ↑ Neri Oxman's "Material Ecology". TL Magazine. 11 серпня 2020. Процитовано 26 серпня 2021.
    54. ↑ а б Antonelli, Paola; Burckhardt, Anna (2020). The Neri Oxman Material Ecology Catalogue (PDF). New York: Museum of Modern Art. с. 7, 17. ISBN 978-1-63345-105-6. Процитовано 26 серпня 2021.
    55. ↑ а б Oxman, Neri (7 жовтня 2015), Design at the intersection of technology and biology, процитовано 21 листопада 2023
    56. ↑ а б Neri Oxman (17 січня 2016). What if our buildings were grown, not built?. World Economic Forum. Процитовано 10 липня 2016.
    57. ↑ Oxman, Neri (7 грудня 2012). Five Tenets of a New Kind of Architecture. CNN.
    58. ↑ Mufson, Beckett (1 грудня 2014). Neri Oxman's Bacteria-Infested Spacesuits Are Grown, Not Designed. VICE (англ.). Процитовано 26 серпня 2021.
    59. ↑ On Designing Form, PopTech 2009.
    60. ↑ Bibb, Richard (2015). Medical Modelling: The Application of Advanced Design and Rapid Prototyping Techniques in Medicine. Woodhead Publishing. с. 313, 332. ISBN 9781782423003.
    61. ↑ Oxman, Neri (2015). Design at the intersection of technology and biology. TED. Процитовано 26 серпня 2021.
    62. ↑ Gibson, Eleanor (20 вересня 2019). Neri Oxman and Olafur Eliasson feature in second series of Netflix design documentary. Dezeen (англ.). Процитовано 8 жовтня 2019.
    63. ↑ Dvir, Noam (7 червня 2011). 'Nature Is a Brilliant Engineer'. Haaretz (англ.). Процитовано 30 серпня 2021.
    64. ↑ Materials, mathematics,and rapid manufacturing meet at MoMA. Advanced Materials & Processes. December 2008.
    65. ↑ Oxman, Neri (1 березня 2011). Variable property rapid prototyping. Virtual and Physical Prototyping. 6 (1): 3—31. doi:10.1080/17452759.2011.558588. ISSN 1745-2759.
    66. ↑ US application 2011079936, Oxman, Neri, "Methods and apparatus for variable property rapid prototyping", published 2011-04-07 , since abandoned.
    67. ↑ Sterling, Bruce. Design Fiction: Neri Oxman, "Imaginary Beings: Mythologies of the Not Yet". Wired (амер.). ISSN 1059-1028. Процитовано 21 листопада 2023.
    68. ↑ Neri Oxman’s “Mushtari” Is a 3D Printed Wearable That Makes Products from Sunlight. ArchDaily (амер.). 12 липня 2015. Процитовано 21 листопада 2023.
    69. ↑ Oxman, Neri; Laucks, Jared; Kayser, Markus та ін. Silk Pavilion: A case study in fibre-based digital fabrication. Fabricate: Negotiating Design and Making. gta Verlag. с. 249—255.
    70. ↑ Dvorsky, George. Thousands of silkworms and one robot made this intricate sculpture. io9 (амер.). Процитовано 19 березня 2017.
    71. ↑ Inside Look at Neri Oxman's Material Ecology Exhibition at MoMA. Interior Design (амер.). Процитовано 27 грудня 2021.
    72. ↑ Neri Oxman + Mediated Matter Create Synthetic Apiary to Combat Honeybee Colony Loss. ArchDaily (амер.). 5 жовтня 2016. Процитовано 10 липня 2016.
    73. ↑ The not-so-secret Objet multi-color 3D printer. 3D Printer (амер.). 7 травня 2012. Процитовано 28 лютого 2017.
    74. ↑ Yang, Qianqian (22 березня 2016). 3D Printers and Cosmic Mirrors: #techstyle Showcases the Future of Fashion | Arts | The Harvard Crimson. The Harvard Crimson. Процитовано 30 серпня 2021.
    75. ↑ MIT professor creates 3D printed 'wearable skin' for space exploration. 3 грудня 2014. Процитовано 7 серпня 2016.
    76. ↑ Making of Björk Digital (яп.). Архів оригіналу за 23 квітня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
    77. ↑ Haunting 3D-printed death masks are like something out of Alien. WIRED UK (брит.). Процитовано 10 березня 2017.
    78. ↑ а б Vespers, the Latest Mask Collection by MIT's Neri Oxman. Architect (англ.). 15 грудня 2016. Процитовано 10 березня 2017.
    79. ↑ Oxman, Neri; Dikovsky, Daniel; Belocon, Boris; Carter, W. Craig (1 вересня 2014). Gemini: Engaging Experiential and Feature Scales Through Multimaterial Digital Design and Hybrid Additive–Subtractive Fabrication. 3D Printing and Additive Manufacturing. 1 (3): 108—114. doi:10.1089/3dp.2014.1505. ISSN 2329-7662. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка)
    80. ↑ Neri Oxman Further Pursues 3D Printing with Multi-Materials for her Latest Mythical Installation — "GEMINI". 27 березня 2014. Процитовано 10 серпня 2016.
    81. ↑ Nature × Humanity: Oxman Architects. Azure Magazine. Процитовано 30 березня 2022.
    82. ↑ Freeform 3D Printing: Towards a Sustainable Approach to Additive Manufacturing. 2013. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
    83. ↑ Klein, John (2015). Additive Manufacturing of Optically Transparent Glass. Mediated Matter.
    84. ↑ Glass I (G3DP). Kayser Works. Архів оригіналу за 9 липня 2020.
    85. ↑ Chandler, David (14 вересня 2015). Printing transparent glass in 3-D. MIT News. Процитовано 9 липня 2016.
    86. ↑ Dorrier, Jason (9 вересня 2015). Watch MIT's Breakthrough 3D Printer Pour Molten Glass Like Honey. Singularity Hub. Singularity University. Процитовано 1 серпня 2016.
    87. ↑ joris (14 квітня 2010). you can now 3D print in glass with Shapeways. The Shapeways Blog (амер.). Процитовано 19 березня 2017.
    88. ↑ Peach, Matthew (1 вересня 2015). US group develops 3D-printing technique for optical glass. optics.org. SPIE. Процитовано 12 серпня 2016.
    89. ↑ MIT's Neri Oxman on the True Beauty of 3D Printed Glass. 28 серпня 2015. Процитовано 12 серпня 2016.
    90. ↑ Webb, Jonathan (1 січня 2016). 'Sewing' with molten glass and maths. BBC News (брит.). Процитовано 19 березня 2017.
    91. ↑ Cooper Hewitt Design Triennial, Beauty. Cooper Hewitt. July 2016.
    92. ↑ MIT presents the G3DP2 platform – a first for architectural scale 3D printed glass. 3D Printing Industry (амер.). 2 січня 2019. Процитовано 30 березня 2022.
    93. ↑ Manon, Victoria (17 лютого 2017). L'exposition "Lexus Yet" à la Milan Design Week en collaboration avec Neri Oxman | Linformatique.org. Linformatique.org (fr-FR) . Архів оригіналу за 17 лютого 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
    94. ↑ Aguahoja II. Cooper Hewitt, Smithsonian Design Museum (амер.). Процитовано 9 січня 2022.
    95. ↑ Keating, Steven J.; Leland, Julian C.; Cai, Levi; Oxman, Neri (26 квітня 2017). Toward site-specific and self-sufficient robotic fabrication on architectural scales. Science Robotics (англ.). 2 (5). doi:10.1126/scirobotics.aam8986. PMID 33157892.
    96. ↑ Wilson, Mark (3 травня 2017). This MIT Robot Could Build Your Next House Completely Out Of Local Materials. Fast Company (амер.). Процитовано 9 січня 2022.
    97. ↑ Julian Leland Bell – Robotics, Manufacturing, Mechanical Design. julianbell.io. Процитовано 28 січня 2022.
    98. ↑ Wilson, Mark (8 квітня 2019). MIT's radical plan to make buildings out of melanin. Fast Company (амер.). Процитовано 18 квітня 2021.
    99. ↑ mediated matter group's melanin research results in pavilion proposal. designboom | architecture & design magazine (англ.). 15 квітня 2019. Процитовано 18 квітня 2021.
    100. ↑ Griggs, Mary Beth (10 січня 2020). Read MIT's full investigation on Jeffrey Epstein's controversial donations and who knew what. The Verge (англ.). Процитовано 18 квітня 2021.
    101. ↑ A meeting with Jeffrey Epstein led to a gift — and, now, regrets – The Boston Globe. BostonGlobe.com (амер.). Процитовано 14 вересня 2019.
    102. ↑ а б Integral | Esquel Group. www.esquel.com. Процитовано 30 березня 2022.
    103. ↑ Biopolymer Aguahoja III pavilion shows how "we can begin to redesign our built structures as if they were grown" writes Neri Oxman. Dezeen. 19 листопада 2021. Процитовано 4 січня 2022.
    104. ↑ Group Overview ‹ Mediated Matter. MIT Media Lab. Процитовано 22 травня 2022.
    105. ↑ Nature x Humanity (OXMAN) (англ.), процитовано 30 березня 2022
    106. ↑ Nature × Humanity: Oxman Architects. SFMOMA (амер.). Процитовано 30 березня 2022.
    107. ↑ Neri Oxman's Synthetic Apiary II shows how beehive construction "is a responsive and dynamic process". Dezeen. 19 листопада 2021. Процитовано 4 січня 2022.
    108. ↑ Smith, Rachel Soo Hoo; Kraemer, Felix; Bader, Christoph; Smith, Miana; Weber, Aaron; Simone-Finstrom, Michael; Wilson-Rich, Noah; Oxman, Neri (1 січня 2021). A Rapid Fabrication Methodology for Payload Modules, Piloted for the Observation of Queen Honey Bees ( Apis mellifera ) in Microgravity. Gravitational and Space Research (англ.). 9 (1): 104—114. Bibcode:2021GSR.....9..104S. doi:10.2478/gsr-2021-0008. ISSN 2332-7774.
    109. ↑ Variable Property Analysis and Fabrication of a Butterfly Wing
    110. ↑ Project list. Personal site. MIT Media Lab. Процитовано 1 червня 2016.
    111. ↑ Prototype for a Carpal Tunnel Syndrome Splint
    112. ↑ Wearable skins, Sarah Anderson Goehrke. 3DPrint.com, November 25, 2014.
    113. ↑ Glass I (G3DP).
    114. ↑ Synthetic apiary [Архівовано 17 серпня 2018 у Wayback Machine.]: a perpetual spring environment. Retrieved September 15, 2016.
    115. ↑ Aguahoja в колекції Купер—Г'юїт
    116. ↑ Material Ecology, MoMA. May 14 — Oct 18, 2020. Part of the Virtual Views series.
    117. ↑ Imaginary Beings: Mythologies of the Not Yet, Wired, May 2012.
    118. ↑ 3-D printing produces a fresh creative outlet for artists, L.J. Williamson, LA Times. March 10, 2013.
    119. ↑ Neri Oxman: At the Frontier of Ecological Design (PDF). Museum of Science, Boston. Fall 2009. Процитовано 1 липня 2016.
    120. ↑ What is the future of fashion?, Joe Incollingo, Boston Globe. March 7, 2016.
    121. ↑ Remora — EXEMPLARY: 150 YEARS OF THE MAK, MAK Blog. July 8, 2014.
    122. ↑ The NGV announces its biggest installation of the year [Архівовано 3 жовтня 2017 у Wayback Machine.], Angelica Xidias. Vogue Magazine, March 8, 2017.
    123. ↑ Long, Molly (25 листопада 2021). Marina Willer, Ilse Crawford among 2021 Royal Designers for Industry. Design Week. Процитовано 26 січня 2022.
    124. ↑ Royal Designers for Industry, 2021. Design Week. Процитовано 27 січня 2021.
    125. ↑ а б Media Lab's Neri Oxman awarded Vilcek Prize. MIT News. 31 січня 2014. Процитовано 11 листопада 2015.
    126. ↑ Neri Oxman wins at Cooper Hewitt 2018 National Design Awards. Design Indaba (англ.). Процитовано 22 травня 2022.
    127. ↑ а б в Luckel, Madeleine (24 липня 2019). The Year of Neri Oxman Is (Pretty Much) Upon Us. Architectural Digest. Процитовано 21 січня 2022.
    128. ↑ Machia, Katie (16 квітня 2018). 8 Things to Know About Neri Oxman (That Have Nothing to Do with Brad Pitt). Surface. ISSN 1091-806X. Процитовано 26 січня 2022.
    129. ↑ Cooper Hewitt Hosts the National Design Award Gala. Town & Country. 19 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2022.
    130. ↑ Design Innovation Medal: Neri Oxman. London Design Festival. Процитовано 21 січня 2022.
    131. ↑ Ladanyi, Olivia (17 жовтня 2019). Dezeen Awards 2019 design category winners revealed. Dezeen. Процитовано 21 січня 2022.
    132. ↑ Ladanyi, Olivia (23 грудня 2019). Aguahoja I won design project of the year at Dezeen Awards 2019 for the "new attributes" of its natural materials. Dezeen. Процитовано 21 січня 2022.
    133. ↑ Smith, Rachel Soo Hoo; Bader, Christoph; Sharma, Sunanda; Kolb, Dominik; Tang, Tzu-Chieh; Hosny, Ahmed; Moser, Felix; Weaver, James C.; Voigt, Christopher A.; Oxman, Neri (2020). Hybrid Living Materials: Digital Design and Fabrication of 3D Multimaterial Structures with Programmable Biohybrid Surfaces. Advanced Functional Materials (англ.). 30 (7): 1907401. doi:10.1002/adfm.201907401. hdl:1721.1/140947. ISSN 1616-3028. S2CID 210928160.
    134. ↑ Bader, Christoph; Kolb, Dominik; Weaver, James C.; Sharma, Sunanda; Hosny, Ahmed; Costa, João; Oxman, Neri (1 травня 2018). Making data matter: Voxel printing for the digital fabrication of data across scales and domains. Science Advances (англ.). 4 (5): eaas8652. Bibcode:2018SciA....4.8652B. doi:10.1126/sciadv.aas8652. ISSN 2375-2548. PMC 5976266. PMID 29854949.
    135. ↑ Keating, Steven J.; Gariboldi, Maria Isabella; Patrick, William G.; Sharma, Sunanda; Kong, David S.; Oxman, Neri (15 серпня 2016). 3D Printed Multimaterial Microfluidic Valve. PLOS ONE. 11 (8): e0160624. Bibcode:2016PLoSO..1160624K. doi:10.1371/journal.pone.0160624. ISSN 1932-6203. PMC 4985141. PMID 27525809.
    136. ↑ Bader, Christoph; Oxman, Neri (2016). Recursive symmetries for geometrically complex and materially heterogeneous additive manufacturing. Computer-Aided Design. 81: 39—47. doi:10.1016/j.cad.2016.09.002.
    137. ↑ Duro-Royo, Jorge; Mogas-Soldevila, Laia; Oxman, Neri (1 грудня 2015). Flow-based fabrication: An integrated computational workflow for design and digital additive manufacturing of multifunctional heterogeneously structured objects. Computer-Aided Design. 69: 143—154. doi:10.1016/j.cad.2015.05.005. hdl:1721.1/112152.
    138. ↑ Klein, John; Stern, Michael; Franchin, Giorgia; Kayser, Markus; Inamura, Chikara; Dave, Shreya; Weaver, James C.; Houk, Peter; Colombo, Paolo; Yang, Maria; Oxman, Neri (19 серпня 2015). Additive Manufacturing of Optically Transparent Glass. 3D Printing and Additive Manufacturing. 2 (3): 92—105. doi:10.1089/3dp.2015.0021. hdl:1721.1/101831. ISSN 2329-7662.
    139. ↑ Bader, Christoph; Patrick, William G.; Kolb, Dominik; Hays, Stephanie G.; Keating, Steven; Sharma, Sunanda; Dikovsky, Daniel; Belocon, Boris; Weaver, James C.; Silver, Pamela A.; Oxman, Neri (2016). Grown, Printed, and Biologically Augmented: An Additively Manufactured Microfluidic Wearable, Functionally Templated for Synthetic Microbes. 3D Printing and Additive Manufacturing. 3 (2): 79—89. doi:10.1089/3dp.2016.0027. hdl:1721.1/109911. S2CID 113842952.
    140. ↑ Patrick, William G.; Nielsen, Alec A. K.; Keating, Steven J.; Levy, Taylor J.; Wang, Che-Wei; Rivera, Jaime J.; Mondragón-Palomino, Octavio; Carr, Peter A.; Voigt, Christopher A.; Oxman, Neri; Kong, David S. (2015). DNA Assembly in 3D Printed Fluidics. PLOS ONE. 10 (12): e0143636. Bibcode:2015PLoSO..1043636P. doi:10.1371/journal.pone.0143636. PMC 4699221. PMID 26716448.
    141. ↑ Oxman, Neri; Dikovsky, Daniel; Belocon, Boris; Carter, W. Craig (1 вересня 2014). Gemini: Engaging Experiential and Feature Scales Through Multimaterial Digital Design and Hybrid Additive–Subtractive Fabrication. 3D Printing and Additive Manufacturing. 1 (3): 108—114. doi:10.1089/3dp.2014.1505. hdl:1721.1/108169. ISSN 2329-7662. S2CID 54010121.
    142. ↑ Oxman, Neri (1 березня 2011). Variable property rapid prototyping. Virtual and Physical Prototyping. 6 (1): 3—31. doi:10.1080/17452759.2011.558588. ISSN 1745-2759. S2CID 108722093.
    143. ↑ Neri Oxman wins at Cooper Hewitt 2018 National Design Awards. Design Indaba (англ.). Процитовано 22 травня 2022.
    144. ↑ Design Innovation Medal: Neri Oxman. London Design Festival. Процитовано 1 серпня 2021.
    145. ↑ Neri Oxman and SOM Among Fast Company's Innovation By Design Award Winners (амер.). 18 вересня 2015. Процитовано 2 липня 2016.
    146. ↑ Neri Oxman named winner of first Earth Award, Bustler, January 13, 2009.
    147. ↑ «Top sustainable construction projects in North America honored», Holcim Foundation

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нері_Оксман&oldid=44363079