Нечуйвітер Володимир Іванович
| Нечуйвітер Володимир Іванович | |
| Народився | 31 січня 1932 (92 роки) Златопіль |
|---|---|
| Навчання | Київський художній інститут |
| Звання |
 |
Володимир Іванович Нечуйвітер (нар. 31 січня 1932, Златопіль) — український скульптор; член Спілки художників України. Заслужений художник України з 1997 року[1].
Народився 31 січня 1932 року в місті Златополі (тепер у складі міста Новомиргорода, Кіровоградська область, Україна). 1958 року закінчив Київський художній інститут де навчався у Михайла Лисенка.
Жив у Житомирі, в будинку на вулиці Театральній № 25, квартира 4.
Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:
- станкова скульптура
- «Нескорена» (1958, оргскло);
- «Монтажник» (1960, гіпс тонований);
- «Студент» (1961);
- «На панщині» (1964, гіпс тонований);
- «Поліснянка» (1971, рельєф, гіпс тонований);
- монументальна скульптура
- пам'ятник героям-зенітникам у Житомирі (1968, граніт, залізобетон);
- пам'ятник партизанам Полісся (1970, Словечне)[2];
- меморіальна дошка на Будинку-музеї Сергія Корольова у Житомирі (1971, граніт)
- пам'ятник на місці розстрілу мирних жителів біля хутора Довжик (1983)[1];
- меморіальна дошка на будинку, в якому у 1908—1909 роках жив Олександр Купрін (Жимомир, вулиця Хлібна, 17)[1];
- пам'ятник Олександру Пархоменку в Путивлі (1987, демонтований)[3];
- пам’ятник Тарасові Шевченку в селі Кодні (1990)[1].
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1958 року.
- ↑ а б в г Житомирська обласна бібліотека для юнацтва.
- ↑ Фото-планета. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 1137 від 18 вересня 2020 року.
- Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 325;
- Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
