Нижня межа неба (фільм)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Нижня межа неба | |
|---|---|
| рум. La limita de jos a cerului | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Ігор Кобилянський |
| Продюсер | Александру Теодореску |
| Сценарист | Ігор Кобилянський Корнеліу Поромбою |
| У головних ролях | Ігор Бабияк Ела Іонеску Сержиу Волок |
| Оператор | Олег Муту |
| Тривалість | 80 хв |
| Мова | румунська |
| Країна |  Румунія Молдова |
| Дата виходу | 1 липня 2013 |
| IMDb | ID 3012826 |
«Нижня межа неба» (рум. La limita de jos a cerului) — румунсько-молдовський драматичний фільм 2013 року режисера Ігора Кобилянського.[1] Фільм увійшов до списку претендентів на 87 премію Оскар 2015 року в категорії «Кращий фільм іноземною мовою».[2][3]
Віорел — хлопець, який живе в маленькому молдовському місті. Він намагається знайти собі трохи щастя, незважаючи на мляву та прозаїчну оточуючу дійсність, дещо прикрашену легкими наркотиками. Він не має ані великих амбіцій, ані ілюзій, однак в той же час не є абсолютним продуктом свого оточення. Його не чекає блискуча кар'єра та багатство, тому разом з кращим другом Гаскою він мріє політати на дельтоплані.[4][5]
- Ігор Бабияк — Віорел
- Ела Іонеску — Марія
- Сержиу Волок — Гаска
- Ігор Карас-Романов — Віві
- Анжела Чобану — мати
- Нижня межа неба на сайті IMDb (англ.)
- ↑ VIDEO Cronica de film: "La limita de jos a cerului" e Republica Moldova. HotNewsRo (рум.). Архів оригіналу за 17 липня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
- ↑ 83 Countries In Competition For 2014 Foreign Language Film Oscar®. Oscars.org | Academy of Motion Picture Arts and Sciences (англ.). 9 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 листопада 2015. Процитовано 3 травня 2017.
- ↑ Oscars Attract Best Foreign-Language Film Submissions From a Record 83 Countries. The Hollywood Reporter (англ.). Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 3 травня 2017.
- ↑ Кіно, що руйнує кордони. Кордони, що надихають на кіно |. internews.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 3 травня 2017.
- ↑ Кінопоказ: Нижня межа неба Ігоря Кобилянського і Я піду Анни Баятян. Платформа. Процитовано 3 травня 2017.[недоступне посилання з липня 2019]
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |