Никогда Гаврило Потапович
| Гаврило Потапович Никогда | |||
|---|---|---|---|
 Капітан Полковник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 1885 Полтавська губернія | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 1914–1919 (?) | ||
| Приналежність |  Російська імперія, .svg){kind=small} УНР | ||
| Рід військ | піхота, морська піхота | ||
| Війни / битви | Перша світова війна Зимова битва в Карпатах Українсько-радянська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Никогда Гаврило Потапович у Вікісховищі  | |||
Гаври́ло Пота́пович Никогда́ (1885, Полтавська губернія — після квітня 1919) — кавалер ордена Святого Георгія, полковник, командир Морської піхоти УНР у 1919 році.
Інформації про Г. Никогду обмаль. Відомо, що його рід походить із села Матусів Черкаської області. Його родич Павло Никогда (1914–1978), який з 1936 року служив у Червоній армії, про свого дядька нічого не чув.
Поручик Гаврило Потапович Никогда служив у 316-му Хвалинському полку 79-ї піхотної дивізії.[1] Його полк разом з іншими 79-ї дивізії був сформований 1914 року з кадрів 44-ї дивізії 21-го армійського корпусу. До складу останньої входили «українські» полки, розквартировані у Глухові (Батуринський полк) і Чернігові (Переволочненський полк).[2]
Під час Першої світової війни брав участь у Карпатській операції.
В квітні 1915 року був поранений, в червні 1915 — контужений, але залишився у строю.[3][4] За видатну хоробрість, виявлену у боях Г. Никогда 21 серпня 1915 року Найвищим наказом (рос. Высочайшим приказом) був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня.[5]
Під час Української революції Гаврило Никогда захопився ідеями національно-визвольної боротьби. 1918 року вступив до лав Армії Української народної республіки.
10 травня 1918 року гетьман Павло Скоропадський сформував Головний морський штаб, а 23 травня заснував бригаду морської піхоти у складі трьох полків. Керівництвом її справами займався відділ морської піхоти Головного морського штабу Морського міністерства. 25 травня тимчасовим виконувачем обов'язків начальника відділу затвердили Гаврила Никогда.[6][7] Згідно з наказом морського відомства № 5/5 від 1 січня 1919 року підполковника Г. Никогда перепризначили на цій посаді.[8]
3 лютого 1919 року Симон Петлюра видав наказ № 68/32 про заснування морського полку, реорганізованого згодом у 1-й Гуцульський полк морської піхоти. Першим його комендантом став полковник Г. Никогда.[9] Підрозділ комплектувався старшинами, підстаршинами і моряками, переважно вихідцями з Гуцульщини і Наддністрянщини, які служили в австро-угорському флоті на Адріатиці. Набір до його лав розпочався у Вінниці, а згодом у Коломиї. Особовий склад Морського полку брав участь у Першому Зимовому поході, під час якого основні бої проходили на території сучасної Черкаської області.[10]
Востаннє полковник Г. Никогда згадується 29 квітня 1919 року, коли він на чолі з морським полком у Коломиї взяв участь в урочистостях з нагоди першої річниці заснування українського флоту.[9]
Подальша його доля невідома.
- ↑ Иллюстрированный художественно-литературный журнал «Искры». — 1915. — № 38 (27 сентября). Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 17 лютого 2012.
- ↑ Звегинцов В. В. Русская армия 1914 г. Подробная дислокация. Формирования 1914–1917 гг. Регалии и отличия. [www.regiment.ru/Lib/A/3.doc]
- ↑ Разведчик. Военный и литературный журнал [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.]. — 1915 — №1299 (29.09). — С. 620.
- ↑ Русский Инвалид. — 1915. — №174 (09.08).
- ↑ Георгиевские кавалеры периода Первой мировой войны: именные списки. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2012.
- ↑ Луговський О. Формування Збройних Сил Української Держави (1918 р.) [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.]. Організаційні аспекти // Військово-історичний альманах. - Київ, 2003. - ч. 2(7), с. 49.
- ↑ Гриценко І. Український Державний Флот в 1917-1919 pp. [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] - К.: Видавець Олег Філюк, 2015. - С. 103.
- ↑ Святослав Шрамченко. Українська морська піхота 1917–1920 рр. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 9 листопада 2011.
- ↑ а б Шрамченко С. Свято Українського Моря [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.]// Свобода, Джерсі Сіті, 1956. — Ч. 80.
- ↑ Крипякевич Іван, Гнатевич Богдан, Стефанів Зенон. Історія Українського Війська. Львів, 1992. — С. 586-588.
- Святослав Шрамченко. Українська морська піхота 1917–1920 рр. [Архівовано 9 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Мирослав Мамчак. Мартиролог офіцерів та урядовців Українського Державного флоту (1917–1921 рр.) [Архівовано 28 квітня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |