Никола Антонов
| Никола Антонов | |
|---|---|
| болг. Никола Антонов | |
| Народився | 1888 Софія, Болгарія |
| Помер | 1973 Софія, Болгарія |
| Громадянство |  Болгарія |
| Діяльність | Дипломат |
| Відомий завдяки | Постійний представник Болгарії при Лізі Націй |
Никола Анто́нов (болг. Никола Антонов; 1888, Софія — 1973, Софія) — болгарський дипломат. Постійний представник Болгарії при Лізі Націй (1935—1938).
Народився у 1988 році в Софії, закінчив Османський імператорський ліцей Галата Сарай в Константинополі та філософію в Софійському університеті. З 1909 по 1920 рік працював у Міністерстві закордонних справ і віросповідань. Член Демократичної партії, на початку 1930-х років був редактором її журналу «Приапорець».
Директор і редактор газети «Булгарі» — органу Міністерства закордонних справ. Разом з Дімітаром Міхалчевим він є прихильником ідеї Цілої Югославії. З березня 1933 року був призначений повноважним міністром в Анкарі, де керував там переговорами з радянським політичним представником про відновлення дипломатичних відносин між Болгарією та СРСР.
З серпня 1933 р. — представник Болгарії в Лізі Націй у Женеві. Повноважний міністр в СРСР (1936—1939), Швеції (1939—1942) і в Туреччині (1945—1946)[1]. Під загрозою переслідувань з боку комуністичного режиму він був змушений емігрувати до Єгипту та США. У наступні роки він співпрацював з американським МЗС і входив до числа близьких соратників Г. М. Димитрова в емігрантській організації Болгарський національний комітет[2]. У 1971 році повернувся до Болгарії.
Помер у 1973 році у Софії.
- ↑ Български дипломатически представители (дипломатически агенти, управляващи, временно управляващи, пълномощни министри и посланици) (1879—2005)
- ↑ Шарланов, Диню (2009). История на комунизма в България. Том II. Съпротивата. Възникване, форми и обхват. София: Сиела. с. 253. ISBN 978-954-28-0544-1.