Перейти до вмісту

Новоандріївка (Кропивницький район)

Координати: 48°25′45″ пн. ш. 32°35′43″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 32.59528° сх. д. / 48.42917; 32.59528
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Новоандріївка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Тер. громада Новгородківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA35040230160055964 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1883
Населення 677
Поштовий індекс 28212
Телефонний код +380 5241
Географічні дані
Географічні координати 48°25′45″ пн. ш. 32°35′43″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 32.59528° сх. д. / 48.42917; 32.59528
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Водойми р. Лозоватка
Відстань до
обласного центру
36 км
Відстань до
районного центру
9 км
Місцева влада
Адреса ради 28212, с. Новоандріївка, вул. Центральна
Карта
Новоандріївка. Карта розташування: Україна
Новоандріївка
Новоандріївка
Новоандріївка. Карта розташування: Кіровоградська область
Новоандріївка
Новоандріївка
Мапа
Мапа

Новоандріївка — село в Україні, у Новгородківській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Колишній центр Новоандріївської сільської ради.

Історія

[ред. | ред. код]

Перші згадки про поселення сучасної Новоандріївки відносяться до 1883 року.

Поселення виникає на землях Лозоватської казенно-оброчної статті. Сюди переїздять переселенці з сіл Бережинка, Червоний Яр, Митрофанівка, Покровське. Спершу село називалося Немолючою балкою (Немолецькою балкою).

В 1887 році в селі була збудована Свято-Андріївська церква. Від назви церкви, і на честь Святого в Андріїв день (13 грудня) село було перейменоване в Новоандріївку. Поступово село збільшувалося в своїх розмірах і зайняло територію по обидва береги річки Лозоватка та схилах балок, що прилягають. Поселення Ново-Андріївка було зараховане до Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. З ростом території поселення збільшилась і чисельність його населення.

За переписом 1897 року в селі проживало 1386 чоловік.

В користуванні селян було 2468 десятини землі: зручної — 2346 дес., незручної — 21 дес. 1920 саж.  Значну роль відігравала підприємницька оренда землі. Багаті і заможні селяни зосередили в своїх руках до 40 % (683,5 дес.) орендного фонду земель. Здача землі в оренду супроводжувалася ростом цін на землю. В 1898—1900 роках оренда однієї десятини орної землі становила 8 крб. 57 коп. Особливо високою була ціна на землю, яку здавали в оренду дрібними ділянками (1-2 дес.) і на невеликий строк.

Оренда і продаж землі прискорювали процес розшарування селянства. Найбагатшими жителями села Новоандріївка були три брати Марущукові (Марущуков Філіп Микитич, Марущуков Андрій Микитич і Марущуков Пантелеймон Микитич, 90 десятин) та німецький колоніст Бехлер.

Заможні селяни у своїй власності крім землі, худоби і реманенту мали також вітряні млини (вітряки).

14 грудня 1903 р. (в день пророка Наума) за кошти земства була побудована і відкрита 3-х класна[1], а в 1911—1912 рр. — церковна — 4-х класна. У школі навчалися діти обох статей без обмеження по станах і віросповіданнях. Навчалися зазвичай діти у віці 8-12 років. Діти старше за тринадцять років в селянському господарстві вважалися вже настільки корисними працівниками, що батьки не були готові відпускати їх в школу навіть взимку. Навчання було безкоштовним. Фінансування шкіл було спільним, здійснювалося за кошти сільської громади та держави. Першими вчителями земської школи були Анастасія Григорівна та Олексій Ілліч Карнажуки.

З березня по листопад 1918 року село находилося під владою кайзерівських військ. До лютого 1919 р. влада перебувала в руках представників УНР (Української Народної Республіки). В серпні 1919 року землі краю були захоплені Денікінцями. В 1920 році в селі було відновлено радянську владу (вперше вона була встановлена в лютому 1918 року). Борцями за встановлення та відновлення радянської влади на селі стали колишній робітник-машиніст Семен Тимофійович Донченко, а також жителі села Шестопалов Володимир, Бондаренко Григорій, Скіцька Євдокія.

В 1927 році на базі ТСОЗ було створено колгосп «Наша сила». Колективне господарство об'єднало 193 бідняцьких і 127 середняцьких господарств. Головою першого колгоспу став Іщенко Н. О. До 1931 р. всі господарства сіл Новоандріївка, Бережинка та Плавні були об'єднанні, а на їх базі створено колгоспи «Наша сила», «Нове життя», «Пролетар», «Іскра».

З 6 серпня 1941 року до 5 січня 1944 року село було окуповане німецькими військами.

В 60—80-х роках колективне господарство "Іскра спеціалізувалося на виробництві м'яса, молока, зерна та цукрових буряків. В колгоспі щорічно вирощувалося і утримувалося 940 голів великої рогатої худоби, 5 400 голів свиней, 2 800 голів птиці. Середня врожайність зернових становила 35 центнерів з гектара, соняшнику — 17 ц/га, цукрового буряка — 161 ц/га. За рахунок господарства зростало і розбудовувалося село. Так, за період з 1966 по 1981 роки було побудовано і введено в дію водопровід, дорогу з твердим покриттям, будинок культури, школу, дитячий садок, вулицю на 25 будинків.

2 квітня 2000 року на загальних зборах КСП «Іскра» було вирішено ліквідувати господарське об'єднання. На місці колишнього КСП «Іскра» виникло ряд господарств. В процесі ліквідації КСП і реорганізації його в приватні господарства було втрачено майже весь тваринницький комплекс. Зруйновано і пограбовано свино-тваринницькі, молочно-товарні і птахоферми (всього 22 будівлі), пущено під ніж всю худобу, свиней, птицю. Більшість жителів села зосталися без роботи, перестав функціонувати дитячий садок, на рівень виживання поставлена школа.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 674 особи, з яких 306 чоловіків та 368 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 684 особи.[3]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 97,64 %
російська 1,33 %
молдовська 0,74 %
вірменська 0,30 %

Постаті

[ред. | ред. код]
  • Русаков Павло Павлович (1981—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історія освіти села. Архів оригіналу за 23 травня 2014. Процитовано 9 лютого 2009.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Русаков Павло Павлович. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017.