Новокаїнова блокада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Новокаїнова блокада — один із видів блокад, що є методом лікування з використанням впливу на периферичні елементи нервової системи лише новокаїну.

Історія

[ред. | ред. код]

Запропонована 1929 року радянським хірургом О. В. Вишневським. Новокаїнова блокада ґрунтується на використанні регулювального впливу нервової системи на перебіг фізіологічних та патологічних процесів. Дія її полягає у виключенні й одночасному слабкому подразненні елементів периферичної нервової системи, що створює сприятливі умови для запобігання розвиткові захворювання або легкого його перебігу (поліпшення умов живлення пошкодженого органу та організму в цілому, припинення надходження больових імпульсів від місця травми або запалення до центральної нервової системи та ін.)

Залежно від місця та способу проведення розрізняють новокаїнові блокади:

  • шийну або вагосимпатичну,
  • поперекову (паранефральна),
  • тазову (внутрішньотазова за Селівановим-Школьніковим),
  • футлярну,
  • міжреберну,
  • (блокаду) нервів вогнища захворювання чи ушкодження (паравертибральну, місця перелому, циркулярну та інші).

Застосування

[ред. | ред. код]

Новокаїнова блокада застосовується при гострих запальних процесах різної локалізації, трофічних виразках, виразках шлунка та 12-палої кишки, опіках, обмороженнях, травмах мозку, нирковій кольці. Особливе значення має новокаїнова блокада для профілактики та лікування травматичного шоку.

В хірургії, під час операцій на органах ШКТ, також можуть використовувати новокаїнові блокади брижжі кишечника.

Джерела

[ред. | ред. код]