Перейти до вмісту

Новосельський Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новосельський.
Микола Новосельський
Микола Новосельський
Микола Новосельський
24-й Одеський міський голова
у Російській імперії
15 грудня 1867 — 17 липня 1878
ПопередникСемен Михайлович Воронцов
НаступникГригорій Григорович Маразлі
Народився1818(1818)
Російська імперія
Помер24 вересня 1898(1898-09-24)
Російська імперія
ПохованийНоводівочий цвинтар
Відомий якпідприємець
ПідданствоРосійська імперія
Alma materІмператорський Санкт-Петербурзький університет[d]
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня орден Спасителя орден князя Данила I Великий офіцер ордена Меджида
 Медіафайли у Вікісховищі

Микола Олександрович Новосельський (нар. 1818 — пом. 24 вересня 1898) — український підприємець російського походження, державний діяч, дійсний статський радник, одеський міський голова з 1867 року до 1878 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Випускник Харківського університету (1840). Після Кримської війни, за підсумками якої Росія втратила право на військовий флот в Чорному морі, Новосельський створив в 1856 році приватно-державне пароплавство РОПіТ. Інтерес імперії полягав у спорудженні формально торгових суден, які в разі нової війни могли б виконувати бойові завдання (те ж стосувалося екіпажів і ремонтних баз). З схвалення Олександра II компанія отримувала від скарбниці кредити, звільнення від мит ​​та готові кораблі.[1] Ще одним засновником і директором був крупний Микола Аркас. Компанія з штаб-квартирою в Одесі зайняла провідні позиції як в міжнародних перевезеннях пасажирів і вантажів, так і у внутрішніх річкових.

Новосельський профінансував в 1858 році злиття пароплавних компаній «Кавказ» (перевезення по Каспійському морю) з працюючими на Волзі «Меркурієм» і «Русалкою». Став головою об'єднаної компанії «Кавказ і Меркурій», також одержувала від уряду субсидії, пільги і замовлення.[2][3]

Спільно з «першим російським нафтовиком» Василем Кокоревим в 1858 році заснував акціонерне товариство Волго-Донський залізниці.

З дозволу Одеської міської думи взяв в 1858 році в оренду на 25 років Хаджибейський і Куяльницький лимани, де замість бальнеологічного курорту організував видобуток солі. У 1868 році, вже ставши главою Одеси, передав солепромисли Міністерству фінансів.

Отримав в оренду у держави на 8 років збитковий на той момент курорт Кавказькі Мінеральні Води і всі цілющі джерела Ставропольської губерній в 1861 році.[4][5] Найняв директором та головним лікарем московського професора Сергія Смирнова, який вперше поставив лікування на наукову основу, заснував на курорті Російське бальнеологічне суспільство.[6] На гроші Новосільського побудували хімічну лабораторію, видавали спеціальну літературу, розробляли методику лікування.

Ініціював поглиблення акваторії одеського порту в 1861 році. Отримав у держави на виконання робіт 500 тис. руб. Через 5 років початковий кошторис була перевищена в 10 разів, гроші продовжували виділятися під гарантії генерал-губернатора Пауля Коцебу.[7]

Організував Одеське кредитне товариство.

Головним досягненням Новосільського за роки роботи главою Одеси стала поява в місті водопроводу (побудований британською компанією на умовах концесії) і каналізації.[8]

Новосельський є автором наступних книг:

Соціальні питання в Росії, СПб., 1881; Засоби до підйому продуктивності Росії, СПб., 1883.

Сучасники називали Новосільського високоосвіченою людиною, завзятим театралом, любителем подорожей. Відзначали також його «спекулятивну жилку»[9]

Смерть

[ред. | ред. код]

Микола Олександрович помер у віці 80 років під час подорожі по Європі. Прах був спочатку доставлений до Одеси, а після відспівування, за заповітом покійного, перевезений в Санкт-Петербург і похований на Новодічному цвинтарі

Пам'ять

[ред. | ред. код]

В Одесі була заснована стипендія імені Новосільського, а його портрет повинен був вічно перебувати у великому залі міської Думи. Вулиця Ямська в Одесі, на якій жив голова міста, незабаром після його смерті була перейменована у вулицю Новосельського.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2012. Процитовано 16 травня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Retro.infoflot.ru Пароходное общество «Кавказ и Меркурий». Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 16 травня 2013.
  3. ↑ http://www.rusinst.ru/articletext.asp?rzd=1&id=7062&abc=1[недоступне посилання з червня 2019]
  4. ↑ Смирновский источник[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. ↑ Превращение Пятигорска в столицу нового округа требует перемен в городе — Александра Ларинцева — «Столица у подножия Машука» — Российская газета — В Пя …
  6. ↑ Доктор С. А. Смирнов
  7. ↑ Из будущей «Морской энциклопедии Одессы» | Ports of Ukraine. Архів оригіналу за 8 лютого 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  8. ↑ html Новосельский Николай Александрович[недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑ Из «Записок» тайного советника Н. А. Качалова. Публикация и примечания А. В. Мельникова
Попередник:
Міський голова м. Одеси
15 грудня 1867 — 17 липня 1878 		Наступник:
Семен Михайлович Воронцов Григорій Григорович Маразлі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Новосельський_Микола_Олександрович