Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат
 | |
| 49°41′06″ пн. ш. 35°49′54″ сх. д. / 49.68505° пн. ш. 35.83176° сх. д. | |
| Тип | гірничо-збагачувальний комбінат |
|---|---|
| Спеціалізація | видобуток пісків з сухого і обводненного горизонтів |
| Засновано | 1938  СРСР Харків Нова Водолага Новоселівка |
| Штаб-квартира |  Україна Харків Нова Водолага Новоселівка вул. Пісчана , 2 |
| Продукція | кварцевий пісок, пилокварц |
| Код ЄДРПОУ | 30773938 |
| www.ngok.com.ua/cont.html | |
 | |
| Країна | Україна |
|---|---|
| 49°41′06″ пн. ш. 35°49′54″ сх. д. / 49.68505° пн. ш. 35.83176° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку | |
| Корисні копалини | кварцеві піски |
| Рік будівництва | 1938 |
| Технологічні характеристики | |
| Тип | гірничо-збагачувальний комбінат |
| Запаси | |
  Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат  Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат  | |
Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат (Новоселівський ГЗК) — комплексне гірниче підприємство з видобутку кварцевих пісків з сухого і обводненного горизонтів, створене в селі Новоселівка Нововодолазького району, Харківської області[1][2].
Підприємство веде видобуток пісків з сухого і обводненного горизонтів, розробляються дві ділянки родовища — Південний і Новоселівський. Розпочато розкривні роботи на Берестовеньківському родовищі, розташованому на відстані 50 км від Новоселівського[2].
Підприємство почало своє існування як Новоселівське кар'єроуправління 1938 року.
2001 року АТ «Новоселівській ГЗК» пройшло акредитацію за стандартом якості ISO 9001: 2000[2].
2008 року АТ «Новоселівській ГЗК» увійшло до складу компанії Sibelco.
1922 року селянин Іван Андрійович Яковенко на своїй ділянці знайшов пісок, який виявився кварцевим. Об'єднавшись з сусідами, Яковенко І. А. вивозив його на возі на Мерефянський склозавод за договором. 1932 року на місці цих садиб відкритий кар'єр кварцового піску[3].
У травні 1938 року почалася розробка родовища Новоселівським кар'єроуправлінням «Главскло» Народного комісаріату легкої промисловості СРСР. Кашликов Яків Романович — перший директор Новоселівського кар'єроуправління[2].
Продуктивність кар'єру на рік становила близько 20 тис. тонн. Пісок видобували вручну, завантажували в автомобілі ГАЗ-АА і ЗІС-5 і перевозили на ст. Водолага Південної залізниці. На станції пісок завантажувався в вагони і надходив до замовника[4].
1939 року Лойко Ю. В. призначений директором кар'єроуправління[5].
З 1941 до 1945 р кар'єр не працював.
1945 року відновлений видобуток скляного піску в кар'єрі за довоєнною схемою. Директором кар'єру призначається Головатов І. І[6].
З 1946 року директор Погорелов С. С.
1947 року кар'єр заглиблений до рівня ґрунтових вод, і вироблення на площі близько 4,5 га. Довжина фронту робіт кар'єру — 320 м, висота видобувного уступу — 7-10 м.
Продуктивність кар'єру 1947 році становила 11 тис. тонн[7].
З 1950 року розкривні роботи стають механізовані через впровадження екскаватора ОМ-201 і згодом ОМ-202 з ємністю ковша 0,5 м3, а потім екскаватора Е-762 з ємністю ковша 0,75м3. Перевозили розкривны породи вузькоколійними мотовозами.
1951 року для удосконалення роботи на розкривних роботах в кар'єр закупають автосамоскиди ММЗ-555[4].
1953 року директором призначається Надточій М. І.[8].
1954 року будується залізнична гілка нормальної колії від роз'їзду 24 км Південної залізниці до кар'єру через збільшення видобувних і навантажувальних робіт до 180 тис. тонн на рік.
Пісок, який добувається екскаватором, завантажується в залізничні вагони або складується з метою підготовки пісків певного сорту. Пісок ручного видобутку за допомогою стрічкових транспортерів завантажується в залізничні вагони. Видобуток ведеться селективний або валовий, в залежності від вимоги сортності. Селективному видобутку передує експлуатаційне випробування забою кар'єру по трьохметровій квадратній сітці. При валовому видобутку випробування проводиться в лабораторії кар'єру.[9]
1955 року в кар'єр надходить новий екскаватор Е-754 з ємністю ковша 0,76 м3.
З 1957 до 1960 року директор кар'єроуправління Потапенко М. І. У цей період кар'єроуправління забезпечувало сировиною 26 заводів країни.
З 1957 року через збільшення обсягу розкривних робіт почали надходити бульдозери[4].
1960 року директор кар'єру Лабузний Я. К.[10]. У цей період надходять нові, потужні екскаватори Е-10011 з ємністю ковша 1,0м3, а потім екскаватори Е-1252 з ємністю ковша 1,25м3.
До початку 60-х років через інтенсивне опрацювання скляних пісків сухого горизонту, підошва кар'єру значно розширилася і з'являся можливість видобутку пісків обводненого горизонту.
Видобуток кварцевих пісків обводненого горизонту підрядним способом проводився до 1966 року.
На початок 60-х років обсяг видобутку кварцового піску зріс до 330 тис. тонн на рік, а обсяг розкривних робіт склав 550 тис. м3[4].
1965 року почалася реконструкція кар'єру, будівництво збагачувальної фабрики потужністю 60 тис. тонн збагаченого піску на рік, а також будівництво силової підстанції 35 кВт Новоселівка та лінії електропередачі 35 кВт «Борки-тягова-Новоселівка».
1967 року завершене будівництво Просянського кар'єру, а з 1968 року — почалися видобувні роботи.
1967 року почали надходити нові екскаватори УБ-266 з ємністю ковша 2,66 м3 виробництва Німецької Демократичної Республіки[4].
Для поліпшення умов праці на ділянці підготовки залізничних вагонів для навантаження створюється установка миття вагонів.
З 1968 року в кар'єр почали надходити автосамоскиди КрАЗ-256-Б виробництва Кременчуцького автозаводу. Цього ж року в кар'єр надійшов перший тепловоз серії ТГМ, а також потужний бульдозер ДЕТ-250[11].
Оновлення кар'єрної техніки і обладнання дало свої позитивні результати — 1969 року кар'єр переступив півмільйонний рубіж видобутку і постачання кварцових пісків, здобувши і відвантаживши заводам 515 тис. тонн піску, а 1971 року обсяг видобувних робіт значно випереджав виробництво розкривних робіт, тому процес оновлення техніки продовжувався.
1971 року в кар'єр надійшли перші два електричних екскаватора Е-2503 з ємністю ковша 2,5 м3, виробництва Воронезького екскаваторного заводу. Тривав також процес механізації ручної праці, поліпшення умов праці робітників[11].
Очищення і мийка вагонів в зимовий час була малоефективною, вимагала підігріву води і тривалого часу. З метою якісної та ефективної очистки вагонів в 1971 році на залізничній гілці, що веде в кар'єр, поруч з установкою миття вагонів, була споруджена установка очищення вагонів з використанням реактивних авіаційних двигунів, що вичерпали моторесурс. Установка виявилася ефективною і працювала протягом кількох років до переведення миття вагонів на гаряче водопостачання в зимовий період[12].
Зі збільшенням плану видобутку і постачання кварцового піску заводам збільшувалася потреба в залізничних вагонах, яку Харківське відділення Південної залізниці не завжди задовольняло, а на претензії кар'єру відповідало постачанням під навантаження критих вагонів. Технологія вантажних робіт в кар'єрі не забезпечували виконання такої роботи, тому в 1971 році були створені дві спеціальні установки для навантаження критих вагонів, а з 1972 року почалося їх використання в навантажувальних роботах[13].
Загальна чисельність робітників комбінату в 1970 році сягнула понад 170 осіб. Були створені нові служби, періодично удосконалювалася структура управління. З метою оперативного вирішення кадрових питань в 1970 році в кар'єрі створюється відділ кадрів. А в 1972 році створюється нова структурна служба — хімічна лабораторія[1].
Інтенсивне ведення розкривних і видобувних робіт на Новоселівському і Просянському кар'єрах відкрили значні запаси корисних копалин, що знаходилися нижче рівня ґрунтових вод, тобто в обводненому горизонті, потужністю 10-16 метрів.
Застосування в кар'єрі електричних екскаваторів, подальше впровадження земснаряда «Гідроп» з електричним приводом зумовили створення енергетичної служби, яка була виділена в самостійну службу в 1972 році.
1973 року земснаряд «Гідроп» з обезводжуючим плаваючим транспортером «Декольт» був змонтований і введений в експлуатацію на Просянському кар'єрі силами угорських і новоселівських фахівців[14].
За час експлуатації земснаряду «Гідроп» було видобуто 8517 тис. тонн скляних пісків обводненого горизонту.
1973 року була утворена гірничо-транспортна дільниця з видобутку і відвантаження кварцових пісків.
Чергове технічне переозброєння кар'єру і вдосконалення керування гірничими, допоміжними роботами дозволили довести до кінця 1973 року обсяг гірничо-підготовчих робіт до 1152 тис. м3, обсяг видобувних і навантажувальних робіт — до 638 тис. тонн і забезпечити кварцовим піском 152 заводи скляної промисловості країни, то тобто за 15 років — з 1958 року до 1973 рік кількість споживачів збільшилася майже в 6 разів[11].
Розпочаті в 1973 році роботи з рекультивації, тобто відновлення порушених гірничими розробками сільськогосподарських угідь — дозволили до кінця 1975 року повернути в сільгоспвиробництво 35,5 га орних угідь.
На початку 1975 року було закінчено будівництво збагачувальної фабрики. Оскільки будівництво велося повільними темпами більш десяти років, запроектоване збагачувальне устаткування до моменту запуску вже було в більшості своїй морально застарілим. Тому в перші роки експлуатації фабрики були демонтовані класифікатори, віброживильники, гвинтові живильники, сушила, холодильники, виведені з лінії обезводнювальні бункера, електромагнітні сепаратори. Замість цього обладнання було встановлено більш економічне, сучасне і продуктивне: стрічкові вакуум-фільтри, сушка в підвішеному шарі тощо, що дозволило спростити і оптимізувати процеси на фабриці.[1]
У 1975 році було видобуто і відвантажено заводами-споживачами 733 тис. тонн високоякісного кварцового піску. Обсяг гірничо-підготовчих робіт склав 1538 тис. м3. Чисельність працівників комбінату до початку 1975 року зросла до 305 осіб[13].
У 1977 році налагодження технологічного обладнання збагачувальної фабрики було закінчене і в цьому році фабрика випустила перші 21 тис. тонн збагаченого піску.
У перші роки експлуатації фабрика випустила тільки одну марку збагаченого піску ОВС-015-1, якому 29 липня 1983 був привласнений «Знак якості» — авторитетне та популярне свого часу звання[4].
З 1985 року почався випуск ще однієї марки збагаченого піску — ОВС-020-В[4].
До кінця 1977 обсяг видобувних робіт склав 775 тис. тонн. У зв'язку з тим, що гірничо-підготовчі роботи постійно відставали від необхідних темпів, розкриті запаси обводненого горизонту становили близько 5 млн тонн[15].
З цією метою в 1977 році почалося виготовлення землесосної установки власними силами, із залученням фахівців-монтажників Харківського спеціалізованого РСУ-1 Мінпромбудматеріалів УРСР. В основу споруджуваного земснаряда був закладений принцип роботи земснаряду «Гідроп»[4]. У 1978 році земснаряд був змонтований і введений в експлуатацію і видав на карти намиву перші 300 тис. тонн піску. За час експлуатації земснаряду власного виготовлення видобуто 10104 тис. тонн скляних пісків обводненого горизонту.
У липні 1977 року Новоселівський кар'єр кварцового піску був перейменований в Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат.
З 1980 року на комбінат почали надходити автосамоскиди БелАЗ-540[16].
Продовжувала нарощуватися потужність комбінату, яка досягла до кінця 1980 року 946 тис. тонн, в тому числі 63 тис. тонн концентрату.
З відкриттям фабрики її технологічні лінії постійно реконструювалися, удосконалилися, змінювалося технологічне обладнання.
У 1980 році був побудований ремонтно-відновлювальний комплекс мехмастерня зі слюсарним, ковальським, зварювальним відділеннями, електроділянка, гараж для ремонту автомобілів[4].
У 1981 році потужність комбінату переступила мільйонний рубіж — було видобуто і відправлено 1130 тис. тонн кварцового піску, в тому числі 69 тис. тонн збагаченого.
У 1982 році комбінат отримав новий бульдозер ДЕТ-250 з розпушувачем, застосування якого полегшувало проведення розкривних робіт в зимовий період при значних морозах. Продовжувало надходити нове обладнання: автосамоскиди БелАЗ-540, тепловоз ТГМ-3, бульдозери Т-130, поповнювався верстатний парк.
У 1984 році тепловозний парк комбінату поповнився новим, більш потужним тепловозом ТГМ-4, а з 1985 року комбінат почав отримувати екскаватори нової серії ЕГК-5А з ємністю ковша 5,0 м3[12].
У 1986 році директором комбінату призначений Оседця Микола Володимирович[17].
Для виробництва гірничо-підготовчих, гірничо-капітальних і рекультиваційних робіт комбінат має: електричні екскаватори ЕКГ-5А і Е-2503, автосамоскиди БелАЗ-540 і КрАЗ-256 Б, бульдозери ДЕТ-250, Т-330, Т-130, навантажувачами. На видобувних і навантажувальних роботах задіяні електричні екскаватори: Е-2503, ЕР-100, навантажувачі, земснаряди, тепловози ТГМ-3 і ТГМ-4, думпкарти, бульдозери[4].
Досягнута потужність фабрики в 2,5 рази перевищувала проектну. Обслуговування та ремонт техніки і обладнання забезпечують механічна майстерня та енергоділянка.
Своє 50-річчя Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат зустрів як потужне у своїй галузі, високомеханізоване підприємство сировинної бази скляної промисловості країни. Комбінат забезпечував 15 % союзної потреби в кварцових пісках, Новоселівське родовище скляних пісків займало площу 155,0 га, складалося з двох ділянок: Новоселівського і Південного. Запаси на 1988 рік становили 32772 тис. тонн, що становило 18 % союзних запасів кварцових пісків. Новоселівський ГЗК займав територію 158,0 га. Видобувні роботи в 1988 році рівні 1196 тис. тонн, поставка — 1 172 тис. тонн, в тому числі 157 тис. тонн концентрату[18].
Обсяг розкривних робіт дорівнює 2,5 млн м3, в тому числі 630 тис. м3 — гірничо-капітальні роботи в Південному ділянці родовища, що виконуються господарським способом. Комбінат поставляв кварцові піски понад 260 заводам всіх союзних республік і регіонів країни аж до Байкалу[2].
За час проведення робіт p рекультивації порушених земель комбінат відновив і передав для використання в сільськогосподарському виробництві 78,3 га в тому числі 66,3 орних угідь і 12,0 лісових насаджень[11].
Колектив комбінату становили 430 працівника чотирьох національностей, 52 професій і 27 спеціальностей. У колективі було 15 фахівців з вищою освітою і 41 — з середньою спеціальною освітою. За високі трудові досягнення 12 працівників комбінату були нагороджені орденами і медалями[4].
На початку 90-х років у зв'язку з нестабільністю економіки кількість споживачів скоротилося, але все ж комбінат поставляв скляну сировину на Україну, в країни Прибалтики, Білорусії, Молдови, Росії, Польщі та Угорщини[1].
Пісок різнозернистий, каоліністий вивчався як формувальний пісок і як сировина для силікатної цегли. В результаті лабораторних і технологічних досліджень цей пісок відповідав вимогам для формування та для виробництва силікатної цегли, але виявився непридатним за морозостійкостю[11].
Суглинки і глини вивчалися як сировина для будівельної кераміки. Лабораторні дослідження і заводські випробування визначили можливість застосування їх для виробництва цегли керамічної методом напівсухого пресування[19].
Виконуючи завдання комплексного використання всього спектра корисних копалин родовища, в тому числі керамічної цегли в 1991 році розпочато будування заводу з виготовленню керамічної цегли. У 1995 році відбувся пуск цегельного заводу, щорічний випуск цегли становив 4,5-5,0 млн штук. Частина виробленої цегли використовувалася як облицювальна[2].
У 2001 році створюється відділ технічного контролю. У 2003 році вводиться посада генерального директора, яку займає директор комбінату Оседця Микола Володимирович[2].
У 2004 році було розпочато виробництво нового виду продукції — кварцу меленого пилоподібного, для цього була організована ділянка по виробництву пилокварцу. Було придбано і встановлено обладнання фірми GERBR. PFEIFFER AG (Німеччина). Споживачами кварцу меленого пилоподібного стали ливарні виробництва і підприємства, що виробляють сухі будівельні суміші, скловолокно, миючі засоби та ін. Оскільки попит на кварц мелений пилоподібний зростав, було ухвалене рішення про придбання ще одного млина для подрібнення кварцового піску- центрово-ударний млин «Титан М125» виробництва ЗАТ «Нові технології» (м. Санкт-Петербург)[20].
У зв'язку з розширенням промислового виробництва і необхідністю його автоматизації, в 2004 році було організовано ще два нових підрозділи — ділянку автоматизованої системи управління виробництвом і ділянку з пошиття м'яких контейнерів — тари для упаковки продукції, що випускається комбінатом[21].
З 2008 року ЗАТ «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат» є дієвим підприємством, що виконує в необхідному обсязі свою задачу по забезпеченню високоякісною сировиною підприємств скляної промисловості України, країн СНД і Східної Європи[1].
-
Новоселівський ГЗК. Пісчані дюни -
Збагачувальна Фабрика Новоселівського ГЗК -
Збагачувальна фабрика. Вид згори -
Бункерний склад на Новоселівському ГЗК -
Новоселівський ГЗК . Краєвид -
Новоселівський ГЗК. Ставок комбінату
- ↑ а б в г д НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ ВИРОБЛЯЄ ЧВЕРТЬ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОНУ — Харківська обласна рада. www.oblrada.kharkov.ua. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж Приватне акціонерне товариство "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" | Каталог підприємств України. rada.com.ua. Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російською) . Б.м.: ЗАО Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 6—7.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Из истории предприятия. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 5.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008. Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 6.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008. Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат,Usiko. 2008. с. 8.
- ↑ ЗАО "Новоселовский ГОК" - 70!. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 3.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російською) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 8—9.
- ↑ Это все было, было, было...: воспоминания работников комбината. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 6.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російською) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 12—13.
- ↑ а б в г д ЗАО "Новоселовский ГОК" - 70!. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 3.
- ↑ а б Из истории предприятия. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 5.
- ↑ а б Новосёловский горно-обогатительный комбинат:1938-2008 (російською) . Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 18.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат:1938-2008 (російською) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат. 2008. с. 18—19.
- ↑ Это все было, было, было...: воспоминания работников комбината. Вісті Водолажчини. 27 травня 2008. с. 6.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат:1938-2008 (російська) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 19.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російська) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 48.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російською) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 21.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (російською) . Б.м.: Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 30.
- ↑ Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938-2008 (росыйською) . Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. 2008. с. 31.
- ↑ Горно-обогатительный комбинат: сегодняшний день. Вісті Водолажчини (російською) . 27 травня 2008. с. 4.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Новосёловский горно-обогатительный комбинат: 1938—2008 / ЗАО Новосёловский горно-обогатительный комбинат, Usiko. — [Б.м.] [Б.в.], 2008. — 60 с.
- ЗАО «Новоселовский ГОК» — 70! // Вісті Водолажчини. — 2008. — № 43. — С. 3. — 27 травня 2008.
- Горно-обогатительный комбинат: сегодняшний день // Вісті Водолажчини. — 2008. — № 43. — С. 4. — 27 травня.
- Из история предприятия // Вісті Водолажчини. — 2008. — № 43. — С. 5. — 27 травня.
- Это все было, было, было…: воспоминания работников комбината // Вісті Водолажчини. — 2008. — № 43. — С. 6. 27 травня.
- Україна сьогодні. Приватне акціонерне товариство «Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат». Процитовано 2019-11-20.
- НОВОСЕЛІВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ ВИРОБЛЯЄ ЧВЕРТЬ ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НОВОВОДОЛАЗЬКОГО РАЙОНУ // Харківська обласна рада. 9 червня 2011. Процитовано 2019-11-20.