Новосіченський ретраншемент
Новосіченський ретраншемент — військове укріплення (ретраншемент), збудоване керівництвом Російської імперії у 1735 році поблизу відновленої Запорозької Січі з метою її контролю.
Незабаром після відновлення Січі за розпорядженням царського уряду у 1735 році напроти неї було збудовано Новосіченський ретраншамент, будівництво якого було аргументовано охороною Січі від кримських татар під час війни з Туреччиною. Цей гарнізон було збудовано для нагляду над запорожцями, яким російський уряд ще не довіряв.
Укріплення було побудоване за 2 км від Нової Січі, мало два напівбастіони та постійну залогу.
Наступну оцінку цьому спорудженню дав І. Георгі, який писав, що ретраншамент звели для «удержания казаков в надлежащем порядке и исполнения предписаний от правительства верховного».[1] Його комендант призначався київським генерал-губернатором і йому ж був підзвітний. В інструкції, якою він керувався у своїй діяльності, зазначалося, що він повинен пильно стежити за діями козаків, нагадувати кошовому з товариством про «незаконність» того чи іншого вчинку, відмічати в журналах, що велися при Новосіченському ретраншаменті та на Микитинському перевозі, усіх, хто прибував на Січ, перешкоджати втечам на Запорожжя та повідомляти уряд про все, що відбувалося на Запорожжі.[2]
Таким чином, московська влада не тільки пильно стежила за Запорозькою Січчю, але й вела активну політику обмеження впливу Січі, одночасно намагаючись використовувати козацтво у боротьбі проти Туреччини.
Московські солдати на військовій території дуже непокоїли козацьке товариство. Особливо їх дратував Новосіченський ретраншемент, у них перед очима біля Січі. Взагалі запорожці вважали російських солдат гіршими від татар.[3]
У 1768 р. під час так званого «бунту сіроми» у ретраншементі укрилися кошовий отаман Петро Калнишевський та козацька старшина. Наступного дня гарнізон ретраншементу увірвався на січ та жорстко придушив повстання.
- 1756 р. — секунд-майор Федцов[4]
- 1760 р. — Григорій Міжуєв[5]
- 1764 р. — капітан Машанов[4]
- 1768 р. — секунд-майор Лаврентій Мікульшин[6]
- ↑ Георги И. Г. Описание всех обитающих в Российском государстве народов. — СПб., 1799. — Т. З.
- ↑ Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — К., 1991. — Т. І. Стр. 407.
- ↑ Предки кубанских казаков на Днепре. // Кубанский сборник. — Т. 7. 1901.
- ↑ а б Материалы по истории Запорожья и пограничных отношений (1743—1767 г.).
- ↑ Тетяна Кузик. Про захворюваність та смертність в Запорізькій Січі.
- ↑ Ченцова Н. В. Джерела до історії Запорожжя часів Нової Січі