Перейти до вмісту

Новіков Петро Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петро Пилипович Новіков
Народився22 січня 1907(1907-01-22)
Москва, Російська імперія
Помер7 жовтня 1974(1974-10-07) (67 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьфутболіст, будівельник
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Заслужений будівельник УРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Новіков.

Петро Пилипович Новіков (22 січня 1907(19070122), місто Москва — 7 жовтня 1974, місто Київ) — український радянський діяч, будівельник, Герой Соціалістичної Праці (9.08.1958), Заслужений будівельник Української РСР, член-кореспондент Академії будівництва та архітектури УРСР (1958).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1926 році десятником на будівництві.

У 1939 році закінчив Московський будівельний інститут.

Після закінчення інституту працював головним інженером, начальником будівництва у різних будівельних організаціях Московської області. Член ВКП(б) з 1941 року.

З грудня 1942 по 1948 рік — заступник начальника Головного управління з будівництва підприємств Народного комісаріату (Міністерства) хімічної промисловості СРСР.

У січні 1948 року призначений керуючим будівельного тресту «Лісхімпромбуд» у місті Сєвєродонецьку Ворошиловградської області, який побудував найбільший в УРСР Лисичанський хімічний комбінат. За підсумками роботи вже в третьому кварталі трест визнаний переможцем Всесоюзного змагання. За ініціативою Петра Новікова у місті створена перша футбольна команда, зведені Палац тенісу, Будинку культури будівельників. Був ініціатором встановлення у місті багатьох пам'ятників[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 серпня 1958 року за визначні успіхи, досягнуті у будівництві та промисловості будівельних матеріалів, Новікову Петру Пилиповичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».

З 1964 року працював заступником міністра будівництва Української РСР.

З 1971 року — персональний пенсіонер союзного значення в Києві. Був редактором журналу «Промислове будівництво та інженерні споруди».

Могила Петра Новікова

Помер 7 жовтня 1974 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

Його ім'ям названа вулиця в Сєвєродонецьку.

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Памятники периода УССР в Северодонецке(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Новіков_Петро_Пилипович&oldid=43693242