Норильський нікель

Норильський нікель
Тип	бізнес підприємство публічна компанія організація
Засновано	30 червня 1993
Правовий статус	відкрите акціонерне товариство
Галузь	гірнича справа, гірнича промисловість і кольорова металургія
Країна	Росія
Штаб-квартира	Москва
Продукція	нікель
Штат працівників	73 700 осіб (2019)
Дочірня(і) організація(ї)	Taimyr Air Companyd Нордавіаd Kolskaya GMKd Q4327355? Gipronickel Instituted Єнісейське річкове пароплавствоd
Дохід	▼16 876 000 000 $ (2022)
Вебсайт: nornik.ru
Норильський нікель у Вікісховищі

Гірничо-металургійна компанія «Норильський нікель» — російське акціонерне товариство, одна з найбільших у світі компаній з виробництва нікелю, міді, кобальту, металів платинової групи.

Опис

Раніше основна частина сучасного «Норильського нікелю» була широко відома, як «Норильський гірничо-металургійний комбінат імені А. П. Завенягіна» або скорочено НГМК.

Компанія випускає бл. 20 % світового виробництва нікелю.

У 1999 р. компанія випустила продукції на 3 млрд. дол. США.

Понад 90 % продукції експортує.

У 1999 обсяг інвестицій перевищив 100 млн. дол. США.

У 2002 став лідером з видобутку золота серед російських золотодобувних підприємств. «Норильський нікель» (включаючи ЗАТ «Полюс»), добув понад 29 т золота.

«Норильський нікель» планує в найближчі 4-5 років збільшити виробництво золота до 100 т.

Мінерально-сировинна база компанії

Мінерально-сировинна база компанії представлена запасами сульфідних мідно-нікелевих руд Норильська — Східний Сибір та північ Красноярського краю) і Кольського п-ова (Мурманська обл.). При цьому 80 % нікелю і 95 % міді зосереджено в рудах Норильська. Руди — багаті і бідні. Структурно складається з Норильської гірничої і Кольської гірничо-металургійної компаній.

«Норильський нікель» займає перше місце у світі з виробництва нікелю та паладію, є одним з найбільших виробників платини і міді. «Норильський нікель» "видобуває і супутні метали - золото, іридій, кобальт, родій, рутеній, срібло і хром. Компанія займається як розвідкою і видобутком корисних копалин, так і виробництвом кольорових і дорогоцінних металів.

Основні російські видобувні активи "Норнікеля" розташовані за Полярним колом на Таймирському півострові, де розташовані унікальні сульфідні родовища Талнахського рудного вузла з високим вмістом в рудах нікелю, міді і платиноїдів. Другий за значимістю видобувний актив компанії в Росії міститься на Кольському півострові, де розробляються мідно-нікелеві родовища з вкрапленими рудами. За станом на 31 грудня 2006 доведені і ймовірні запаси компанії в РФ становили понад 6 млн тонн нікелю та понад 9 млн тонн міді, більша частина з яких припадає на Талнахські родовища. Руди на Таймирі також багаті дорогоцінними металами — доведені і ймовірні запаси платини в цьому районі перевищують 16 млн унцій, паладію — 63 млн унцій.

Крім того, "Норнікель" володіє активами за кордоном — в Австралії, Ботсвані, ПАР та Фінляндії, які увійшли до складу ГМК в результаті покупки канадської LionOre Mining і нікелевого бізнесу американської OM Group.

Підприємства "Норильського нікелю" в 2007р. виробили 295,2 тис. т нікелю, 3,1 млн унцій паладію, 422,7 тис. т міді і 740 тис. унцій платини. Чистий прибуток компанії за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) за підсумками 2007р. склала 5276 млрд дол, виручка - 17119 млрд дол.

Історія компанії

Історія створення ВАТ ГМК «Норильський нікель» розпочалася 23 червня 1935, Коли Рада народних комісарів СРСР прийняла постанову "Про будівництво Норильського комбінату на Таймирі". Зведення комбінату здійснювалося в основному за рахунок ув'язнених Норильлагу, за його будівництво відповідав" Норильськстрой", який входив до структури НКВС. Першу продукцію Норильський комбінат випустив у березні 1939. На початку 50-х років підприємство забезпечувало потреби Радянського Союзу в нікелі на 35 %, міді — на 12 %, кобальті — на 30 %, а платіноїдів — на 90 %. Але до кінця десятиліття основні запаси багатих руд Норильських родовищ були практично відпрацьовані. Нова епоха в розвитку комбінату почалася з відкриттям поблизу Норильську на початку 60-х років унікальних за запасами родовищ — Талнахського і Октябрьського, які досі залишаються основними активами "Норнікеля".

Незадовго до остаточного розпаду Радянського Союзу, у листопаді 1989, Рада міністрів СРСР ухвалила рішення об'єднати гірничо-металургійні підприємства на Таймирі з нікелевим активами на Кольському півострові — «Печенганікелем» та «Северонікелем». На їхній основі був створений державний концерн з виробництва дорогоцінних і кольорових металів під назвою "Норильський нікель".

У 1993 указом президента Росії Бориса Єльцина госконцерн був перетворений в акціонерне товариство РАО "Норильський нікель". Наступного року була здійснена його часткова приватизація — контрольний пакет (38 % від статутного капіталу або 51 % голосуючих акцій) залишився у держави, інші акції були передані трудовому колективу і виставлені на чекові аукціони. Однак уже в листопаді 1995 контрольний пакет РАО "Норнікель" був виставлений на заставний аукціон, за підсумками якого був переданий як застава ОНЕКСІМ Банку (належав В. Потаніну і М. Прохорову), за активи державі було сплачено 170,1 млн дол. Ця ціна була всього на 100 тис. дол. вище стартової, визначеної в розмірі 170 млн дол.

Двома роками пізніше, в серпні 1997 закладений контрольний пакет акцій "Норнікеля" був виставлений на продаж. Переможцем торгів стало ЗАТ "СВІФТ", що представляло інтереси ОНЕКСІМ Банку. Переможець заплатив державі за 38 % акцій РАО (51 % голосуючих) понад 270 млн дол і взяв на себе низку зобов'язань, а саме інвестувати 300 млн дол в освоєння Пеляткінського газоконденсатного родовища і 400 млрд неденомінованних рублів на утримання соціальної інфраструктури Норильського промислового району, а також погасити борги підприємств "Норнікеля" перед Пенсійним фондом.

Згодом політики неодноразово піднімали питання про необхідність переглянути підсумки приватизації "Норильського нікелю", цією проблемою займалися і правоохоронні органи. У 2000 році ситуація загострилася: московська прокуратура подала в столичний арбітраж позов про незаконність аукціону з продажу держпакету "Норнікеля", але суд не прийняв його до розгляду. Потім справою зайнялася Генеральна прокуратура РФ, яка запропонувала акціонерам компанії відшкодувати 140 млн дол завданих державі збитків в обмін на імунітет у цій справі, акціонери відмовилися. Була зроблена і закінчився невдачею спроба розглянути питання про реприватизацію "Норнікеля" в Держдумі.

У цьому ж році власники "Норильського нікелю" почали реструктуризацію компанії і перевели свої активи на ВАТ "Норильська гірська компанія", яка в лютому 2001 була перейменована в ВАТ "Гірничо-металургійна компанія Норильський нікель". За підсумками реструктуризації в 2001 році 96,9 % акцій РАТ «Норильський нікель» було обміняно на акції ВАТ "ГМК Норильський нікель". На 15 % акцій РАТ "Норильський нікель" були випущені американські депозитарні розписки (ADR) 1-го рівня, які в процесі реструктуризації були автоматично перереєстровані на акції ГМК.

Бізнес "Норильського нікелю" в самому кінці 90-х - початку 2000-х активно розвивався завдяки сприятливій світової кон'юнктурі, але в 2001 почалося зниження цін на нікель та аналітики тоді передрікали подальший спад ринку, говорячи про циклічні зміни вартості металів. З метою диверсифікації бізнесу в жовтні 2002 "Норильський нікель" придбав найбільшого в Росії виробника золота — ЗАТ "Полюс", а потім ще ряд золотодобувних активів. Однак ціни на основну продукцію компанії, всупереч численним прогнозам, не тільки не впали, але протягом кількох років зростали небаченими темпами — в середині 2007 вартість тонни нікелю в Лондоні перевищувала 50 тис. дол за тонну проти 5 тис. дол в 1998.

У 2005 "Норнікель" ухвалив рішення про виділення золотодобувної бізнесу, всі ці активи були об'єднані, і на їхній основі на початку 2006 була створена нова компанія — ВАТ "Полюс Золото", акції якої були виведені на фондову біржу.

Пізніше "Норильський нікель" почав придбання профільних активів за кордоном. До березня 2007 компанія завершила операцію з купівлі нікелевого бізнесу американської OM Group. У число активів, які придбав "Норнікель", увійшли завод з рафінування нікелю у Фінляндії, підрозділ з видобутку і вилуговування нікелевих руд Cawse в Західній Австралії, 20% акцій MPI Nickel Pty. Ltd. (MPI, компанія, яка розробляє австралійські нікелеві рудники Black Swan і Silver Swan і займається реалізацією проекту Honeymoon Well). Сума угоди склала 408 млн дол без урахування заборгованості. Згодом підприємство у Фінляндії було перейменовано в Norilsk Nickel Harjavalta, а в Австралії — у Norilsk Nickel Cawse.

У тому ж 2007 "Норнікель" придбав і дорожчий актив — американську LionOre Mining International Ltd., яка обійшлася російської компанії в 6,4 млрд дол. За купівлю LionOre "Норильський нікель" конкурував зі швейцарською Xstrata Plc. Підприємства LionOre з виробництва нікелю розташовані в Австралії, Ботсвані і ПАР. Крім нікелю, компанія виробляє золото, мідь, кобальт і метали платинової групи. "Дочка" LionOre — Tati Nickel (Ботсвана), Nkomati (ПАР), Waterloo, Lake Johnston і Black Swan (Австралія) — увійшли до складу "Норнікеля" з 1 липня 2007.

2007-й став найбагатшим на придбання роком для "Норнікеля". Крім придбання OM Group і LionOre "Норильський нікель" вирішив взяти участь у реформуванні РАТ "ЄЕС Росії" і купив контрольний пакет акцій "Третьої гуртово-генеруючої компанії" (ОГК-3). У березні 2007 "Норнікель" заплатив за додемісію ОГК-3 (37,9 % акцій) 81,7 млрд руб. (3,1 млрд дол), а потім викупив у РАТ ЄЕС його частку в ОГК-3 за 23,8 млрд руб.

Практично відразу "Норнікель" передбачав на базі своїх енергетичних активів створити окрему компанію з робочою назвою "ЕнергоПолюс". Їй передбачалося передати акції п'яти генкомпаній, у тому числі 65,15 % акцій ОГК-3; 1,72 % акцій ОГК-5, 7,37 % акцій ТГК-1; 1,63 % акцій ТГК-5, 27,69 % акцій ТГК-14, а також ряд інших пакетів акцій. "Норнікель" оцінював активи "ЕнергоПолюса" в 6-7 млрд дол. Однак виділенню енергоактивів, яке планувалося провести за аналогією з виділенням активів "Полюс золота", завадив конфлікт основних акціонерів компанії.

У січні 2007 співвласники "Норнікеля" В. Потанін і М. Прохоров, спільно володіли контрольним пакетом компанії, оголосили про розділ своїх активів. Після тривалих, більше року, обговорень розбіжностей М. Прохоров у квітні 2008 продав 25 %+1 акцію "Норильського нікелю" компанії "Російський алюміній" ("Русал"), контрольованої бізнесменом Олегом Дерипаскою. В обмін група "ОНЕКСІМ" (представляє інтереси М. Прохорова) отримала 14 % акцій "Русала" та грошові кошти (за неофіційною інформацією 5-7 млрд дол.).

Після цієї угоди конфлікт акціонерів "Норнікеля" перейшов у нову площину. "Русал" розглядав різні можливості для свого об'єднання з «Норнікелем». Однак найбільший акціонер компанії В. Потанін (володіє близько 30 % акцій "Норнікеля") розцінює такий крок як недружнє поглинання. Спільно з іншими бізнесменом, власником холдингу "Металоінвест" Алішером Усмановим він запропонував альтернативний план зі створення в протягом 5 років міжнародної гірничо-металургійної компанії на основі своїх активів, але за можливої участі «Русала». На зборах акціонерів влітку 2008 В. Потаніну вдалося отримати контроль над радою директорів "Норнікеля", яку він сам і очолив, а згодом і над виконавчими органами ГМК. Генеральним директором "Норильського нікелю" спочатку став представник "Інтеррос" Сергій Батехін, а потім його замінив колишній глава Ростурізма Володимир Стржалковский. "Русал" виступав проти цих призначень.

25 листопада 2008 В. Потанін і О. Дерипаска заявили, що їм вдалося подолати розбіжності з ключових питань подальшого розвитку їхнього спільного активу. В рамках досягнутих домовленостей В. Потанін отримав гарантії, що протягом трьох років "Норнікель" і "Русал" не будуть вести переговори про об'єднання, а також карт-бланш на подальший викуп з ринку акцій ГМК і можливе співробітництво з "Металоінвестом" А. Усманова. У свою чергу О. Дерипаска домігся того, щоб його представники отримали доступ до оперативного управління "Норнікелем".

26 грудня 2008 була обрана нова рада директорів ГМК «Норінкель», склад якої було розширено з 9 до 13 чоловік. Як і очікувалося, до ради увійшли по чотири представники від "Русала" і «Інтеррос», три незалежних директора, гендиректор "Норнікеля" Володимир Стржалковський, а також представник держави. «Русал» в оновленій раді представляє троє директорів компанії Олександр Булигін, Владислав Соловйов, Максим Соков, і адвокат Дмитро Афанасьєв. Від «Інтеррос» до ради директорів увійшли віце-президент і голова ради директорів "Інтеррос" Андрій Клішас, і ще три директора: Андрій Бугров, Сергій Батехін та Александер Польовий.

Як незалежні в раду директорів ГМК увійшли керівник інвестиційного підрозділу Barclays Capital Джон Голден, гендиректор виробника платини Lonmin PLC Бредфорд Мілло, а також голова ради директорів холдингу "Металоінвест" Фархад Моширі. Державним представником у компанії, висунутим ВЕБом, став колишній голова кремлівської адміністрації А. Волошин, який і був обраний головою ради директорів.

Ні О. Дерипаска, ні М. Потанін, ні М. Прохоров в раду не увійшли. Але якщо перші двоє були до цього готові, то М. Прохоров висловив різке невдоволення підсумками позачергових зборів акціонерів.

Структура компанії

До структури холдингу також входять

• АТ «Норильський комбінат»,
• АТ «Комбінат Сєвєронікель»,
• ВАТ «Печенганікель»,
• АТ «Оленегорський механічний завод»,
• АТ «Інститут Гіпронікель».

НГМК

Норильський гірничо металургійний комбінат (зараз — АТ «Норильський комбінат») включає підприємства з видобутку й переробки мідно-нікелевих руд на півночі Красноярського краю, РФ. Сировинна база НГМК включає 35,8 % світових запасів нікелю, 14,5 % кобальту, 9,7 % міді, 40 % металів платинової групи. При цьому вміст корисних компонентів у руді один з найбільших у світі.

На початку XXI ст. мав п'ять шахт, один кар'єр. Глибина залягання рудних тіл 150–1500 м.

Флот

Комбінат замовив собі 5 контейнерних суден-криголамів проекту Aker ACS 650, який був розроблений спеціально для нього. Одне з суден називається Norilskiy Nickel.

Джерела

• Офіційний сайт [Архівовано 14 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• ГМК "Норильский никель"