Перейти до вмісту

Носенко Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Носенко Іван Миколайович
Народився26 вересня 1920(1920-09-26)
Орловська область
Помер1 вересня 2000(2000-09-01) (79 років)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор
Alma materДніпропетровське художнє училище
ВчителіПогрібняк Микола Степанович і Жирадков Олексій Іванович
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
У шлюбі зНосенко Надія Сергіївна
Нагороди
заслужений художник УРСР

Іван Миколайович Носе́нко (нар. 26 вересня 1920, Олександрівка — пом. 1 вересня 2000) — український скульптор; член Спілки художників України з 1963 року[1]; заслужений художник УРСР з 1976 року. Чоловік скульпторки Надії Носенко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 вересня 1920 року в селі Олександрівці (тепер Орловська область Росії). Впродовж 19361941 років навчався у Дніпропетровському художньому училищі (викладачі Микола Погрібняк, Олексій Жирадков). Брав участь у німецько-радянській війні.

Після демобілізації працював театральним художником в Зарорізькому обласному музично-драматичному театрі імені Миколи Щорса. Був членом Запорізького обласного товариства художників з 1952 року[1]. Член КПРС з 1967 року.

Жив у місті Запоріжжі у будинку на вулиці Північно-Кільцевій № 6, квартира 51. Помер 1 вересня 2000 року[1].

Творчість

[ред. | ред. код]
Поліні Осипенко
Поліні Осипенко
«Мистецтво належить народові»
«Мистецтво належить народові»

Працював в галузі станкової та монументальної скульптури. У співавторстві з Надією Носкенко створив:

пам'ятники
  • Поліні Осипенко в Бердянську (1953);
  • морякам-десантникам у Бердянську (1972);
  • «Клятва»(1973);
  • «За Вітчизну»(1974);
  • загиблим розвідникам у селі Лугівці «Вибух» (1984);
  • у радгоспі «Південний» «За рідну землю» (1987);
  • у радгоспі «Чапаївський» Василю Чапаєву (1988—1991).
скульптуру
  • «Запорожці» (1961, груповий портрет заслуженого сталевара УРСР П. Дорошенка та першого підручного Л. Перехреста);
  • «У наймах коси побіліють» (1961);
  • «Молодий Горький» (1963);
  • «Металург» (1967).
  • «Сталевар, ударник комуністичної праці А. Гаврилюк» (1976);
  • «Яків Свердлов» (1979).

В 1952 році створив горельєф «Мистецтво належить народові», встановлений на фронтоні Запорізького театру імені Миколи Щорса[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Запорізька організація Національної спілки художників України. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.

Література

[ред. | ред. код]