Носковський Володислав Михайлович
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (жовтень 2018) |
| о. Володислав Носковський | |
|---|---|
 отець Володислав Носковський | |
| Псевдо | Владислав Носковський |
| Народився | 10 лютого 1864 с. Мишків, нині Заліщицький район |
| Помер | 11 лютого 1928 (64 роки) Львів |
| Поховання | Личаківське кладовище, Львів |
| Громадянство | ЗУНР  |
| Національність | українець |
| Діяльність | священник |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рід | Носковські |
| Батько | Михайло Йосифович Носковський |
| Мати | Антоніна Долголуська |
| У шлюбі з | Ольга Носковська (Свистун) |
| Діти | Роман, Евген, Зенон, Марія, Галина |
 гербу «Лада» | |
о. Володислав Михайлович Носковський (пол. Władysław Noskowski; 10 лютого 1864, Мишків, нині Чортківського району — 11 лютого 1928, Львів) — український релігійний та громадський діяч у Галичині, священник УГКЦ.
Народився 10 лютого 1864 року в с. Мишків, нині Чортківського району, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія). Походив зі старовинного шляхтетського, пізніше частково священичого роду Носковських гербу Лада (герб — з 1401 р.). Польське відгалуження роду мало відомих представників — діячів Римської церкви, світських.
Батьком його був отець Михайло Йосифович Носковський — парох Мишкова, 1829 р. н.; мати — Антоніна з Долголуських, 1834 р. н. Баба (по-татові) — Марія з Кобузівських. Дружина — Ольга Носковська зі Свистунів, нар. 27 березня 1870 р.; її батько — отець Павло Олексійович Свистун — 1842 р. н., парох Козови (мати — Катерина з Малиновських), мати — Марія з Мелешкевичів — 1850 р. н., донька пароха с. Сухостав о. Николая Мелешкевича та його дружини — доньки священика Антоніни з Крайковських.[1]
Впродовж 1884–1888 р.р навчався у Львівській греко-католицькій семінарії. У 1888 р. був завідувачем у Мушкатівці. З 1889 р. парох Сорок та Ліщинців Бучацького повіту. У 1889–1914 р.р за його сприяння у Сороках, Ліщинцях було утворено філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл». Придбав у дідича Андлєра його резиденцію, яку передав під «Народний Дім» у Сороках.
Під російською окупацією Галичини арештований (як багато чільних галицьких діячів), висланий до Сибіру (Симбірськ).[2] У Симбірську служив священником при місцевому костелі разом з отцем-митратом Гордієвським зі Станиславова, парохом Войнилова (біля Калуша; прізвище було не вказане). Восени 1916 р. в Симбірську зустрівся з вивезеним до Сибіру сином Зеноном (разом із Горуком Сенем)[3] Додому повернувся заходами Червоного Хреста через Стокгольм.[2]
Брав активну участь у встановленні влади ЗУНР в Бучацькому повіті. Від 1918 року польовий духівник УГА (капелан)[4].
Під час польської окупації Галичини його переслідувала влада.
Похований на 44 полі Личаківського цвинтаря Львова.
Був тестем для Володимира Гірняка (брат отамана УГА Никифора Гірняка).[5]
- Дружина Ольга померла 1935 р., похована у Сороках.
- Сини:
- доктор Зенон — український військовик, громадський діяч, командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА
- Роман — старшина армії Австро-Угорщини, загинув на італійському фронті 1916 р.[2]
- Евген — український військовик, громадський діяч, хорунжий Леґіону УСС та УГА
- доктор Галина Носковська-Гірняк — українська вчена (медик), громадська діячка, дружина Володимира Гірняка
- Марія.[6]
-
Отець Володислав Носковський, дружина Ольга з дітьми -
Роман Носковський -
Евген Носковський -
Донька Галина на могилі о. Володислава Носковського
- ↑ Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 373–374.
- ↑ а б в Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
- ↑ Навроцький О. Зустріч батька з сином… — С. 380–381.
- ↑ Мельничук Б. Носковський Володислав Михайлович… — С. 646.
- ↑ Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 379.
- ↑ Там само. — С. 374.
- Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 373–381.
- Мельничук Б. Носковський Володислав Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 646. — ISBN 966-528-199-2.
- Навроцький О. Зустріч батька з сином // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 380–381.
