Перейти до вмісту

Носова кровотеча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Носова кровотеча
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11MD20
МКХ-10R04.0
МКХ-9784.7
DiseasesDB18327
eMedicineemerg/806 ent/701 , ped/1618
MeSHD004844
CMNS: Nosebleeds у Вікісховищі

Носова кровотеча (епістаксис) — кровотеча з порожнини носа, яку, зазвичай, можна побачити при виділенні крові через ніздрі. Розрізняють два типи носових кровотеч: передній (найчастіший) та задній (менш частіший, але потребує більшої уваги з боку лікаря). Іноді, у важчих випадках, кров може підніматися по носослізному каналу та витікати назовні через очну ямку. Свіжа та зсіла кров може також стікати в шлунок, провокуючи нудоту та блювання. Носова кровотеча вкрай рідко закінчується смертю; так, в США за 1999 рік зафіксовано лише 4 смерті від епістаксису з 2400000 смертей.[1] Можливо, найвідоміша смерть від носової кровотечі — смерть Аттіли, що захлинувся кров'ю уві сні після бурхливого застілля з приводу власного весілля.[2]

Етіологія

[ред. | ред. код]

Причини носових кровотеч можна розділити на дві групи — локальних та системних факторів.

Локальні чинники

[ред. | ред. код]

Найпоширеніші чинники

Інші можливі причини

Системні чинники

[ред. | ред. код]

Найпоширеніші чинники

Інші можливі причини

Патофізіологія

[ред. | ред. код]

Носові кровотечі розвиваються при пошкодженні кровоносних судин, якими багата слизова порожнини носа. Пошкодження може бути раптовим чи обумовленим травмою. Носові кровотечі виникають у 60 % населення з найбільшою частотою у вікових групах до 10 років та старше 50 років, частіше у чоловіків, ніж у жінок.[3] Кровотечі на тлі артеріальної гіпертензії більш тривалі.[4] Терапія антикоагулянтами та захворювання крові можуть як викликати епістаксис, так і збільшувати його тривалість. У літньому віці носові кровотечі розвиваються частіше в зв'язку з більш сухий та тонкою слизової носової порожнини, віковою тенденцією до артеріальної гіпертензії, меншою здатністю судин до скорочення.

У 90-95 % пацієнтів джерелом епістаксис є передньо-нижній відділ носової перегородки (Кіссельбахово сплетіння), в 5-10 % спостережень — середній та задній відділи порожнини носа. Небезпечні «сигнальні» носові кровотечі, для яких характерна раптовість початку, короткочасність та велика крововтрата. Сигнальні кровотечі можуть бути обумовлені розривом великої кровоносної судини в порожнині носа, кістках лицевого черепа, розривом аневризми, що розпадається злоякісною пухлиною. Також кровотеча з носа може спостерігатися при легеневій кровотечі (червона, піниста кров), верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (темна, зсіла).[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (англ.)DEATHS FROM EACH CAUSE BY 5-YEAR AGE GROUPS [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Page 1922
  2. ↑ Иордан, «Гетика», 254—258
  3. ↑ Management of Epistaxis — January 15, 2005 — American Family Physician [Архівовано 29 серпня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. ↑ Lubianca Neto JF, Fuchs FD, Facco SR, Gus M, Fasolo L, Mafessoni R, Gleissner AL. Is epistaxis evidence of end-organ damage in patients with hypertension?. Laryngoscope. 1999 Jul;109(7 Pt 1):1111-5. PMID 10401851(англ.)
  5. ↑ (рос.)Заболевания носа и околоносовых пазух, требующие неотложной ЛОР-помощи. Архів оригіналу за 13 травня 2017. Процитовано 12 листопада 2014.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Носова_кровотеча&oldid=42163087