Ноцек Микола Лаврентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Ноцек
Народився 6 травня 1930(1930-05-06)
Вільбівне, Польська Республіка
Помер 21 грудня 2020(2020-12-21) (90 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Діяльність нафтова промисловість, газова промисловість
Відомий завдяки реформам під час керівництва низкою нафтопереробних заводів, розбудові міста Острог, оптимізації нафтопереробних технологічних процесів
Alma mater Львівський політехнічний інститут (1953)
Заклад Новоуфимський нафтопереробний завод (1953—1964)
Надвірнянський нафтопереробний завод (1964—1969)
Херсонський нафтопереробний завод (1969—1973)
Головнафтохімпром УРСР (1973—1988)
«Укрнафтохімпром» (1988—1992)
Посада оператор, начальник цеху, директор, перший заступник начальника
Нагороди
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Микола Лаврентійович Ноцек (6 травня 1930, Вільбівне — 21 грудня 2020, Київ) — український інженер-технолог, організатор нафтової та газової промисловостей, державний діяч. Почесний громадянин міста Острог (2000). Реформатор низки нафтопереробних заводів України, співорганізатор розбудови міста Острог, удосконалювач нафтопереробних технологічних процесів.

У різні періоди життя — директор декількох нафтопереробних заводів України, зокрема Надвірнянського (1964—1969) та Херсонського (1969—1973). Автор близько 40 наукових робіт, 5 авторських свідоцтв на винаходи[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 6 травня 1930 року в селі Вільбівне (теперішня Рівненська область України).

У 1953 році закінчив хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту (декан — професор Яків Беркман). Відтоді ж — оператор, пізніше начальник цеху Новоуфимського нафтопереробного заводу (Уфа)[1].

У 1960-ті—1970-ті роки — директор декількох нафтопереробних заводів України: Надвірнянського (Надвірна, Івано-Франківщина; 1964—1969) та Херсонського (1969—1973). З 1973 року — перший заступник начальника Головного управління з нафтопереробної та нафтохімічної промисловості УРСР (Головнафтохімпром УРСР)[1].

Після ліквідації Головнафтохімпрому у 1988 році обійняв посаду генерального директора державного виробничого об'єднання «Укрнафтохімпром» та першого віцепрезидента компанії, що входила до складу цього об'єднання — «Укрнафтохім». Був призначений заступником голови Державного комітету з хімічної, нафтохімічної промисловості та медвиробів України[1].

Могила Миколи Ноцека, Байкове кладовище

У 1992 вийшов на пенсію. Жив у Києві, на державній дачі в Конча-Заспі[2]. Помер у 90-річному віці 21 грудня 2020 року. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (ділянка № 1, тераса № 2, 50°24′57″ пн. ш. 30°30′16″ сх. д. / 50.4159306° пн. ш. 30.504667° сх. д. / 50.4159306; 30.504667).

Організаторська діяльність

[ред. | ред. код]

Під час роботи в Уфі брав участь у будівництвах, запусках та освоєннях виробництв із переробки нафти та газу. На посаді директора Надвірнянського нафтопереробного заводу керував реконструкцією цехів, запусками установки термічного крекінгу потужністю 400 тисяч тонн сировини на рік, установки з виробництва електродного коксу потужністю 300 тисяч тонн сировини на рік, цеху з виробництва синтетичних жирних кислот потужністю 25 тисяч тонн на рік[3].

Як директор Херсонського нафтопереробного заводу, організував реконструкцію діючих та будівництво нових виробництв, доклав зусиль до перетворення заводу на провідне нафтопереробне підприємство Південної України. Працюючи в Головнафтохімпромі УРСР, керував, зокрема, розбудовою міста Острог — спорудженням Острозького шиноремонтного заводу, багатоповерхових будинків, газопроводу Рівне—Острог, обладнанням міської каналізації. Очолював державні комісії з запуску Лисичанського нафтопереробного заводу, реконструкцій Кременчуцького, Дрогобицького та Одеського нафтопереробних заводів[1][4].

Автор близько 40 наукових робіт, 5 авторських свідоцтв на винаходи, удосконалювач нафтопереробних технологічних процесів. Член-кореспондент Української нафтогазової академії[1].

Авторські свідоцтва на винаходи (у співавторстві)

[ред. | ред. код]
  • 1981 — «Измеритель границы раздела двух сред»
  • 1981 — «Влагомер»
  • 1981 — «Устройство для каталитического крекинга нефтяного сырья»
  • 1985 — «Кавитационный смеситель»
  • 1991 — «Способ получения катионита и серной кислоты из кислого гудрона»

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Ноцек Микола Лаврентійович — Професіонали галузі
  2. ↑ Список мешканців «Конча-Заспи» і «Пуща-Водиці» з їх посадами
  3. ↑ Сторінками історії становлення
  4. ↑ Світлої пам'яті Ноцека Миколи Лаврентійовича
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ноцек_Микола_Лаврентійович&oldid=42766149