Нуйкін Віталій Олексійович

Віталій Олексійович Нуйкін
рос. Вита́лий Алексе́евич Ну́йкин
Народження	5 квітня 1939(1939-04-05) (85 років) Моховське, Парфеновський район, Алтайський край, СРСР
Смерть	лютий 1998 (58 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Рід військ	СЗР РФ
Освіта	Московський державний інститут міжнародних відносин
Звання	Полковник
Відносини	Людмила Нуйкіна — дружина
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Віталій Олексійович Нуйкін (рос. Виталий Алексеевич Нуйкин) (1939—1998) — радянський розвідник-нелегал, полковник Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації.

Біографія

Народився 5 квітня 1939 року в селі Моховське Парфеновського району Алтайського краю в родині службовців.

У 1960 році закінчив факультет міжнародних відносин Московського державного інституту міжнародних відносин.

З 1960 року в особливому резерві — Управлінні «С» (нелегальна розвідка) першого головного управління (ПГУ, зовнішня розвідка) Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР — КДБ СРСР — Службі зовнішньої розвідки Російської Федерації (СЗР Росії). Англійської жаргонної мови Нуйкіна індивідуально навчав легендарний розвідник Конон Молодий, а данської — Олег Гордієвський.

За кордоном Нуйкін здобув інженерну освіту, став авторитетним фахівцем у галузі техніки. У різних країнах світу відкрив кілька фірм, одна з яких рентабельно існує і донині.

Разом з дружиною Людмилою до 1986 року Віталій Нуйкін працював у більш ніж 18 країнах світу. Згідно з офіційною довідкою СВР РФ, опублікованою в січні 2020 року, «розвідники-нелегали працювали в державах з суворим адміністративно-поліцейським режимом в умовах, пов'язаних з ризиком для життя». За даними Російської служби Бі-Бі-Сі, подружжя Нуйкіних удавало з себе уродженців франкомовних країн, основна їх діяльність відбувалася у Франції, а також в Африці та Південно-Східній Азії.

Вони спеціалізувалися переважно на промисловій розвідці. Зокрема, в 1960-х роках Нуйкіни викрали на Заході технологію, що дозволяє виробляти бури для буріння нафто- і газоносних свердловин, завдяки якій різко підвищувався їхній запас міцності, і використання бурів стало можливо протягом 3—4 діб, в той час як бури радянського виробництва при бурінні свердловин виходили з ладу через 3—4 години експлуатації. Оволодіння інноваційною на ті часи технологією збільшення життєвого циклу бурів дало змогу підвищити продуктивність на радянських нафто- і газородовищах в кілька разів. Це принесло Радянському Союзу прибуток, що багаторазово окуповував витрати на утримання за кордоном десятків нелегальних розвідників.

У Франції в 1970-ті роки Нуйкіни змогли зареєструвати фірму і викрасти військово-промислові секрети для радянського ракетно-космічного комплексу. Подружжя також збирало інформацію про військово-політичну обстановку в Західній Європі.

Згідно з офіціозом СЗР, «Віталій Нуйкін організував агентурний апарат, через можливості якого на регулярній основі здобував особливо цінну інформацію щодо стратегічних аспектів політики провідних країн Заходу і науково-технічної проблематики». «Кілька разів виносили <з роботи> великі сумки з приладами. Перші комп'ютери ми дістали», згадувала в 2020 році про переправлені в СРСР «трофеї» подружньої пари розвідників дружина Віталія Людмила.

Після розголошення у Великій Британії втікачем полковником ПГУ КДБ СРСР Олегом Гордієвським інформації про радянських агентів, Віталій Нуйкін, щоб уникнути арешту, мусив кілька днів ховатися в порту в трюмі радянського судна, пришвартованого біля причалу. Російська служба Бі-Бі-Сі згадувала, що по шляху в СРСР Нуйкін ледь не потонув при сильному штормі, однак корабель зміг благополучно дістатися до порту призначення. Його дружина повернулася в СРСР трохи раніше. Після повернення подружжя Нуйкін продовжили працювати в Центрі. У відставці з 1993 року.

У 1997 році ексрозвідник переніс інфаркт, лікарі змогли продовжити йому життя тільки на рік. Віталій Нуйкін раптово помер у лютому 1998 року.

У подружжя Нуйкін двоє синів — Юрій та Андрій (Андре), двоє онуків і дві внучки. Син Юрій Віталійович Нуйкін — полковник. Син Андрій Віталійович Нуйкін (нар. 5 грудня 1976) закінчив Військовий інститут урядового зв'язку — станом на 2020 рік, начальник відділу забезпечення безпеки інформаційних систем глобальної гірничо-металургійної компанії Evraz.

До січня 2020 року ім'я Віталія Нуйкін було засекречено. У 2018 році про роботу чоловіка в нелегальній розвідці й спільне з ним добування іноземних військових і технічних розробок Людмила Нуйкін, не називаючи імені чоловіка, детально і з безліччю цікавих подробиць розповіла в інтерв'ю РИА Новости і ведучому телепрограми каналу Росія-1 Сергію Брильову

28 січня 2020 року директор СЗР Росії С.Є. Наришкін на прес-конференції в МІА «Росія сьогодні» назвав імена російських розвідників-нелегалів, які зробили своєю роботою вагомий внесок в забезпечення безпеки країни і захист її інтересів. Серед названих був і Віталій Нуйкін. Дані про приналежність подружжя Нуйкін Людмили Іванівни до нелегальної розвідки були офіційно оголошені СВР у вересні 2017 года.

Сім'я

Дружина — Нуйкіна Людмила Іванівна (нар.1936) — російський розвідник-нелегал, полковник Служби зовнішньої розвідки у відставці.

Нагороди та звання

• Орден Жовтневої Революції;
• Орден Червоного Прапора (06.06.1984);
• Медалі СРСР і Російської Федерації;
• Нагрудний знак «За службу в розвідці».

Посилання

• Біографія на сайті СЗР РФ(рос.)
• Розсекречені шпигуни СРСР. СВР назвала їхні імена, але що ще про них відомо?(рос.)
• Сайт СЗР Росії(рос.)
• Голова СЗР розсекретив імена сімох розвідників-нелегалів(рос.)
• Директор СЗР Наришкін розсекретив 7 розвідників-нелегалів(рос.)
• Сайт СЗР Росії, 28 січня 2020. Директор СЗР С. Наришкін назвав нові імена розвідників(рос.)
• СВР розсекретила дані про сімох розвідників-нелегалів(рос.)