Перейти до вмісту

Нутрігеноміка

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нутрігеноміка та нутрігенетика
Нутрігеноміка та нутрігенетика

Нутрігеноміка — наука про вплив харчування на експресію генів. Нутрігеноміка вивчає вплив різних нутрієнтів на активність різних генів, на рівні епігенетики й епігеноміки, генетики й геноміки, та системної біології.[1][2][3][4][5]

Тобто продукти харчування можуть "вмикати" чи "вимикати" конкретні гени, тим самим активуючи конкретні фізіологчні процеси, та сприяючи розвитку чи виліковуванню від різноманітних захворювань та патологій здоров'я.[6]

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Нутрігеноміка взаємопов'язана з нутрігенетикою.

Метою нутрігеноміки є дослідження оптимального раціонального харчування для підтримки здоров'я чи для лікування конкретних хвороб.

Застосування

[ред. | ред. код]

Основна увага приділяється профілактиці та корекції специфічних генетичних розладів. Прикладами генетично пов’язаних розладів, які покращуються при корекції харчування, є ожиріння, ішемічна хвороба серця (ІХС), гіпертонія та цукровий діабет 1 типу[7].

Профілактика ішемічної хвороби серця

[ред. | ред. код]

Гени, пов'язані з харчуванням, проявляються через чутливість організму до їжі. У дослідженнях ІХС існує зв’язок між хворобою та наявністю двох алелів, виявлених у локусах аполіпопротеїнів Е та В.[8] Ці відмінності локусів призводять до індивідуальних реакцій на споживання ліпідів. Деякі люди відчувають збільшення ваги та більший ризик ІХС, тоді як інші з іншими локусами – ні. Дослідження показали пряму залежність між зниженням ризику ІХС і зниженням споживання ліпідів у всіх групах населення.[9]

Омолодження та здорове довголіття

[ред. | ред. код]

Рандомізоване клінічне дослідження 2021 року 43 здорових людей у віці від 50 до 72 років показало, що 8 тижнів здорового способу життя — переважно рослинна дієта, достатній сон, фізичні вправи та активне розслаблення, прийом пробіотиків та фітонутрієнтів — омолодили біологічний (епігенетичний) вік людей у ​​середньому на 3.2 роки (p=0.018)[10].

Середземноморська дієта

[ред. | ред. код]

Середземноморська дієта відноситься до натуральних дієт, що походили з Греції, Італії та Іспанії до глобалізації харчових продуктів у 20 столітті. Дієта передбачає відносно велике споживання фруктів та овочів[11], горіхів[12], оливкової олії[13], жирних морепродуктів[14], бобових та цільнозернових[15]. Мінімально споживаються продукти з підвищеною жирністю і молочні продукти.

Численні дослідження геноміки харчування показали, що середземноморська дієта є найкориснішою з харчової точки зору.[16][17] Вона позитивно пов’язана зі зниженням смертності, профілактує метаболічні порушення, серцево-судинні захворювання[18] і деякі типи онкопатологій.

Ці переваги пояснюються великою кількістю харчових біологічно активних сполук, присутніх у середземноморських продуктах харчування. Прикладами цього є Curcuma longa (куркума), різноманітні поліфеноли, наприклад, ресвератрол, лікопен, кверцетин і поліфеноли в оливковій олії першого віджиму. Ці біологічно активні сполуки модифікують експресію генів та епігеном, запобігаючи розвитку багатьох захворювань.[11][12][13][14][15][18][19]

Література

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Nicolle, Lorraine (2022). Using Nutrigenomics Within Personalized Nutrition. London: Jessica Kingsley Publishers. ISBN 978-0-85701-368-2.
  • De Caterina, R.; Martínez Hernández, J. Alfredo; Kohlmeier, Martin (2020). Principles of nutrigenetics and nutrigenomics: fundamentals of individualized nutrition. London, United Kingdom. ISBN 978-0-12-804587-9.
  • Ferguson, Lynnette R. (2014). Nutrigenomics and nutrigenetics in functional foods and personalized nutrition. Boca Raton, FL: Taylor & Francis/CRC Press. ISBN 978-1-4398-7681-7.

Журнали

[ред. | ред. код]

Статті

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ M, Müller; S, Kersten (2003 Apr). Nutrigenomics: goals and strategies. Nature reviews. Genetics (англ.). Т. 4, № 4. doi:10.1038/nrg1047. ISSN 1471-0056. PMID 12671662. Процитовано 2 березня 2023.
  2. ↑ Fenech M, El-Sohemy A, Cahill L, Ferguson LR, French TA, Tai ES, Milner J, Koh WP, Xie L, Zucker M, Buckley M, Cosgrove L, Lockett T, Fung KY, Head R. (Липень 2011). Nutrigenetics and Nutrigenomics: Viewpoints on the Current Status and Applications in Nutrition Research and Practice (eng) . Journal of nutrigenetics and nutrigenomics, 4(2), 69–89. doi:10.1159/000327772.
  3. ↑ V. S. Neeha and Priyamvadah Kinth (Червень 2013). Nutrigenomics research: a review (eng) . Journal of food science and technology, 50(3). doi:10.1007/s13197-012-0775-z.
  4. ↑ Mishra, Udit Nandan; Jena, Diptimayee; Sahu, Chandrasekhar; Devi, Rajni; Kumar, Ravinder; Jena, Rupak; Irondi, Emmanuel Anyachukwu; Rout, Sandeep; Tiwari, Rahul Kumar (2022-12). Nutrigenomics: An inimitable interaction amid genomics, nutrition and health. Innovative Food Science & Emerging Technologies. Т. 82. с. 103196. doi:10.1016/j.ifset.2022.103196. ISSN 1466-8564. Процитовано 11 червня 2023.
  5. ↑ Jabeen, Asma; Malik, Geetika; Mir, Javid Iqbal; Rasool, Rozy (26 січня 2023). Nutrigenomics: linking food to genome. Italian Journal of Food Science (англ.). Т. 35, № 1. с. 26—40. doi:10.15586/ijfs.v35i1.2262. ISSN 1120-1770. Процитовано 11 червня 2023.
  6. ↑ Ferguson, Lynnette R. (2014). Nutrigenomics and nutrigenetics in functional foods and personalized nutrition. Boca Raton, FL: Taylor & Francis/CRC Press. ISBN 978-1-4398-7681-7. OCLC 855535098.
  7. ↑ Information (US), National Center for Biotechnology (1998). Nutritional and Metabolic Diseases (англ.). National Center for Biotechnology Information (US).
  8. ↑ Health, National Research Council (US) Committee on Diet and (1989). Genetics and Nutrition (англ.). National Academies Press (US).
  9. ↑ DeBruyne, Linda K. (8 січня 2015). Nutrition & diet therapy (вид. Ninth). Australia. ISBN 978-1-305-11040-3. OCLC 910704712.
  10. ↑ Fitzgerald, Kara N.; Hodges, Romilly; Hanes, Douglas; Stack, Emily; Cheishvili, David; Szyf, Moshe; Henkel, Janine; Twedt, Melissa W.; Giannopoulou, Despina (12 квітня 2021). Potential reversal of epigenetic age using a diet and lifestyle intervention: a pilot randomized clinical trial. Aging (англ.). Т. 13, № 7. с. 9419—9432. doi:10.18632/aging.202913. ISSN 1945-4589. PMID 33844651. Процитовано 30 жовтня 2022.
  11. ↑ а б Dagfinn Aune, Edward Giovannucci, Paolo Boffetta, Lars T Fadnes, NaNa Keum, Teresa Norat, Darren C Greenwood, Elio Riboli, Lars J Vatten, Serena Tonstad (Червень 2017). Fruit and vegetable intake and the risk of cardiovascular disease, total cancer and all-cause mortality—a systematic review and dose-response meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.1093/ije/dyw319. International Journal of Epidemiology, Volume 46, Issue 3, June 2017, Pages 1029–1056. Процитовано 1 грудня 2022.
  12. ↑ а б Schincaglia, Raquel; Pimentel, Gustavo; Mota, João (2 грудня 2017). Nuts and Human Health Outcomes: A Systematic Review. Nutrients (англ.). Т. 9, № 12. с. 1311. doi:10.3390/nu9121311. ISSN 2072-6643. Процитовано 5 серпня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  13. ↑ а б Schwingshackl, Lukas; Hoffmann, Georg (1 жовтня 2014). Monounsaturated fatty acids, olive oil and health status: a systematic review and meta-analysis of cohort studies. Lipids in Health and Disease. Т. 13, № 1. с. 154. doi:10.1186/1476-511X-13-154. ISSN 1476-511X. PMC 4198773. PMID 25274026. Процитовано 1 грудня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ а б ukas Schwingshackl, Carolina Schwedhelm, Georg Hoffmann, Anna-Maria Lampousi, Sven Knüppel, Khalid Iqbal, Angela Bechthold, Sabrina Schlesinger, Heiner Boeing (Червень 2017). Food groups and risk of all-cause mortality: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.3945/ajcn.117.153148 (eng) . The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 105, Issue 6. Процитовано 1 грудня 2022.
  15. ↑ а б Guo-Chong Chen, Xing Tong, Jia-Ying Xu, Shu-Fen Han, Zhong-Xiao Wan, Jia-Bi Qin, Li-Qiang Qin (25 Травня 2016). Whole-grain intake and total, cardiovascular, and cancer mortality: a systematic review and meta-analysis of prospective studies. academic.oup.com (eng) . The American Journal of Clinical Nutrition, Volume 104, Issue 1, July 2016, Pages 164–172.
  16. ↑ A, Ventriglio; F, Sancassiani; Mp, Contu; M, Latorre; M, Di Slavatore; M, Fornaro; D, Bhugra (30 липня 2020). Mediterranean Diet and its Benefits on Health and Mental Health: A Literature Review. Clinical practice and epidemiology in mental health : CP & EMH (англ.). Т. 16, № Suppl-1. doi:10.2174/1745017902016010156. ISSN 1745-0179. PMID 33029192. Процитовано 2 березня 2023.
  17. ↑ Shannon, O. M., Ashor, A. W., Scialo, F., Saretzki, G., Martin-Ruiz, C., Lara, J., Matu, J., Griffiths, A., Robinson, N., Lillà, L., Stevenson, E., Stephan, B. C. M., Minihane, A. M., Siervo, M., & Mathers, J. C. (2021). Mediterranean diet and the hallmarks of ageing. European journal of clinical nutrition, 75(8), 1176–1192. https://doi.org/10.1038/s41430-020-00841-x
  18. ↑ а б Dagfinn Aune, Edward Giovannucci, Paolo Boffetta, Lars T Fadnes, NaNa Keum, Teresa Norat, Darren C Greenwood, Elio Riboli, Lars J Vatten, Serena Tonstad (Червень 2017). Fruit and vegetable intake and the risk of cardiovascular disease, total cancer and all-cause mortality—a systematic review and dose-response meta-analysis of prospective studies. https://doi.org/10.1093/ije/dyw319. International Journal of Epidemiology, Volume 46, Issue 3, June 2017, Pages 1029–1056. Процитовано 1 грудня 2022.
  19. ↑ Divella R, Daniele A, Savino E, Paradiso A. Anticancer Effects of Nutraceuticals in the Mediterranean Diet: An Epigenetic Diet Model. Cancer Genomics Proteomics. 2020 Jul-Aug;17(4):335-350. doi: 10.21873/cgp.20193.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нутрігеноміка&oldid=40632122