Ніколас Мадуро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ніколас Мадуро Морос)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мадуро.
Ніколас Мадуро Морос
ісп. Nicolás Maduro Moros
Прапор
Прапор
 62-й Президент Венесуели
Прапор
Прапор
з в.о з 19 квітня 2013 року[1]
Віце-президент: Хорхе Арреаса
Аристобуло Істуріз
Тарек Ель-Айссамі
Делси Родрігес
Попередник: Уго Чавес
 
Народження: 23 листопада 1962(1962-11-23)[2][3] (61 рік)
Каракас, Венесуела
Країна: Венесуела
Релігія: Католицизм
Партія: Рух за п'яту республіку (2007)[4], Об'єднана соціалістична партія Венесуели[5][6], Revolutionary Bolivarian Movement-200d (1997)[4] і Liga Socialista de Venezuelad (1994)[4]
Шлюб: Силія Флорес
Діти: Nicolás Maduro Guerrad
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Нікола́с Маду́ро Мо́рос (ісп. Nicolás Maduro Moros; нар. 23 листопада 1962 року , Каракас) — венесуельський державний діяч, політик, Президент Венесуели з 5 березня 2013 року. З 9 серпня 2006 року — до 2013 року був міністром закордонних справ Венесуели. У жовтні 2012 року став віце-президентом, зберігши посаду міністра закордонних справ. З 5 березня 2013 року, після смерті Уго Чавеса, виконував обов'язки президента. Мадуро називає дії Гуайдо держпереворотом, організованим США.[7]

У січні 2019 року парламент Венесуели відсторонив Мадуро від посади, призначивши в.о. президента Хуана Ґуайдо. З 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (включно з Україною) нелегітимним.

7 грудня 2023 року Ніколас Мадуро заявив про приєднання до Венесуели регіону Гаяна-Ессекібо, що становить майже 60 % території сусідньої Гаяни.[8]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Бабуся і дідусь з батьківського боку були євреями, сефардами, які перейшли в католицизм у Венесуелі[9]. Ніколас працював водієм автобуса та був неофіційним членом профспілки робітників Каракаського метро в 1970-х і 1980-х.

У вісімдесятих закінчив ліцей Авалі та середню школу на захід від Каракаса. Вважається одним із засновників Руху за V республіку (ісп. Movimiento V Quinta República, MVR) і як активіст зіграв важливу роль у звільненні Уго Чавеса та президентської кампанії останнього 1998 року.

Президент Венесуели

[ред. | ред. код]

На виборах 14 квітня 2013 року обраний президентом країни, перемігши Енріке Капрілеса Радонськи.

2014 року в країні розпочалися протести через тяжку економічну ситуацію в країні, що зі свого боку стало результатом недолугої економічної політики що попереднього президента Уго Чавеса, що Мадуро. Зокрема, спад в економіці мав і об'єктивну причину — різкий спад цін на нафту, яка давала найбільше надходжень до бюджету. Венесуельська економічна криза стала причиною наймасштабнішої міграції останніх десятиліть у Латинській Америці — з 2014 року по 2019 рік із країни втекло 3 млн жителів[10][11].

2017 року у Венесуелі пройшли десятки масових антиурядових протестів, під час яких загинуло понад 100 осіб.

20 травня 2018 року в країні відбулися президентські вибори. За даними ЦВК, за Мадуро проголосували 68 % виборців (5,8 млн голосів), за його суперника, лідера партії «Прогресивний авангард» Анрі Фалькона, — утричі менше. Опозиція звинуватила владу в численних порушеннях під час голосування, а в США назвали вибори нелегітимними.

10 січня 2019 року відбулась повторна інавгурація Мадуро, переобраного на другий термін.

4 серпня 2018 року на Мадуро скоїли замах під час його виступу перед гвардійцями на параді в Каракасі. Промову Мадуро під час параду на честь святкування 81-ї річниці створення Національної боліваріанської гвардії транслював державний телеканал. Після фрази «настав час відновлення економіки» він затнувся і подивився вгору, військові почали розбігатися, а трансляція перервалася[12]. Згодом Міністр зв'язку й інформації Венесуели Хорхе Родрігес заявив, що замах здійснили за допомогою безпілотників з вибухівкою. Президент не постраждав, але під час параду вибухнуло кілька дронів] . Внаслідок вибуху постраждали кілька військових[13]. Мадуро звинуватив у нападі колумбійського президента Хуана Мануеля Сантоса й додав, що підозрюваних в організації замаху поліція вже заарештувала. Однак у Міністерстві закордонних справ Колумбії заяви лідера Венесуели про причетність колумбійського президента до замаху назвали «абсурдним і безпідставним»[14][15].

З 11 січня 2019 року Венесуела переживає нову політичну кризу після переобрання Мадуро на другий термін. Прихильники Мадуро і нечисленні країни (включно з Росією та Білоруссю) вважають Мадуро главою держави.

У підсумку спікер парламенту Венесуели Хуан Гуайдо оголосив себе тимчасовим Президентом Венесуели.

24 січня 2019 року Мадуро закликав розірвати дипломатичні відносини з США. 25 січня видання «Reuters» повідомило, що на тлі протестів у Венесуелі до країни прибули російські найманці з «ПВК Вагнера» для охорони Мадуро. Наближено до «ПВК Вагнера» особа розповідала, що вперше російські найманці приїхали до Венесуели перед президентськими виборами у травні 2018-го року . Кількість російських підрядників у Венесуелі оцінювалась у 400 осіб[16][17].

26 січня 2019-го Франція, Німеччина, Британія, Нідерланди та Іспанія поставили Мадуро ультиматум з вимогою впродовж восьми днів оголосити дострокові президентські вибори. Якщо цього не станеться, вони визнають виконувачем обов'язків президента Гуайдо[18]. Очільник МЗС Венесуели Хорхе Арреаса заявив, що «владі країни ніхто не вказуватиме, коли проводити вибори»[19]. Мадуро закликав ЄС відмовитись від ультиматуму[20].

27 січня Каракас відкликав дипломатичну місію з Вашингтона, 14 березня американські дипломати теж покинули Венесуелу[21][22]. 23 лютого Мадуро заявив про розрив дипломатичних відносин з Колумбією . Це відбулося на тлі відправки гуманітарного вантажу до Венесуели, яку організувала опозиція на чолі з Гуайдо, з території Колумбії[23].

На фоні протестів Мадуро оголосив про підвищення мінімальної зарплати в країні на 60 % із 1 травня — до 65,021 болівара. Раніше мінімальна зарплатня становила 40,638 боліварів. Задекларовано збільшення допомоги на придбання продуктів харчування до 135 тис. боліварів замість попередніх 108 тис.[24]

26 березня 2020 року США звинуватили Мадуро та 14 його соратників у контрабанді наркотиків та пообіцяли багатомільйонну винагороду за спробу їх затримати[25].

30 квітня Держсекретар США Помпео повідомив, що Мадуро хотів втекти на Кубу, але росіяни переконали його залишитися. Помпео підтвердив повну підтримку Вашингтоном лідера опозиції Хуана Гуайдо[26]. 17 червня того ж року радник президента США з національної безпеки Джон Болтон заявив, що Венесуела уклала з Росією оборонний контракт на 209 млн доларів. За його словами, на такий крок офіційний Каракас пішов, щоб «купити подальшу підтримку» Москви в той час, як «сотні тисяч венесуельців голодували»[27].

27 березня 2021 року Facebook заблокував акаунт Мадуро через фейки щодо COVID-пандемії[28].

4 березня 2022 року Ніколас Мадуро підтримав вторгнення Росії в Україну[29].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Силія Флорес[30], старша за нього майже на 10 років. Силія є відомим лівим політиком (спочатку в русі «П'ята республіка», потім в Єдиній соціалістичній партії Венесуели). Вона змінила чоловіка на посту спікера законодавчого органу[31].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 11 січня 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (серед яких Україна) нелегітимним
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ а б в книжка
  5. ↑ Wallenfeldt J. Encyclopædia Britannica
  6. ↑ The Guardian.com, The Guardian — 1999. — ISSN 1756-3224; 1354-4322
  7. ↑ У Раді Федерації РФ засудили США за втручання у справи Венесуели. Архів оригіналу за 24 січня 2019. Процитовано 24 січня 2019.
  8. ↑ Мадуро заявив про приєднання до Венесуели частини Гаяни. Архів оригіналу за 07 грудня 2023. Процитовано 07 грудня 2023《.
  9. ↑ Мадуро: Я не антисемит, а еврей. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
  10. ↑ Велике переселення. Як мільйони біженців з Венесуели змінюють обличчя Південної Америки. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  11. ↑ Одна країна, два президенти: чим закінчиться протистояння у Венесуелі. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  12. ↑ У Венесуелі скоїли замах на президента Мадуро: від вибуху постраждали 7 солдатів. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  13. ↑ У Венесуелі під час військового параду скоїли замах на Мадуро. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  14. ↑ НА ПРЕЗИДЕНТА ВЕНЕСУЕЛИ СКОЇЛИ ЗАМАХ: МАДУРО ЗВИНУВАТИВ КОЛУМБІЮ. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  15. ↑ Влада Венесуели заявляє, що на президента країни Мадуро скоїли замах. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 5 серпня 2018.
  16. ↑ У Венесуелу приїхали найманці з «ПВК Вагнера» для охорони Мадуро — Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  17. ↑ Російські найманці ПВК «Вагнер» поїхали до Венесуели охороняти Мадуро, — Reuters. Архів оригіналу за 26 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  18. ↑ Іспанія і Франція вимагають упродовж восьми днів оголосити вибори у Венесуелі[недоступне посилання з липня 2019]
  19. ↑ Нам ніхто не встановлюватиме термінів, — у Венесуелі різко відповіли на ультиматум країн ЄС. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  20. ↑ Мадуро закликав ЄС відмовитися від ультиматуму про вибори у Венесуелі. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  21. ↑ ДИПЛОМАТИ США ПОКИНУЛИ ВЕНЕСУЕЛУ. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  22. ↑ Усі дипломати США покинули Венесуелу, але «продоважть підтримувати демократію» — Держдеп. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  23. ↑ Режим Мадуро розірвав зв'язки з Колумбією. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  24. ↑ Мадуро підняв мінімальну зарплату у Венесуелі на 60 % на тлі протестів. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  25. ↑ США пред'явили Маудро обвинувачення в наркоторгівлі
  26. ↑ Держсекретар США каже, що Росія відмовила Мадуро від наміру втекти на Кубу. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 3 травня 2019.
  27. ↑ Болтон: Мадуро підписав з РФ оборонний контракт. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019.
  28. ↑ Facebook заблокував акаунт президент Венесуели через COVID-фейків. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 27 березня 2021.
  29. ↑ Мадуро поддержал российскую спецоперацию на Украине
  30. ↑ BBCBrasil.com|Primeira Página|Parlamentares venezuelanos acusam EUA de conspiração. Архів оригіналу за 16 жовтня 2013. Процитовано 28 липня 2014.
  31. ↑ Radio Nacional de Venezuela-> Cilia Flores presidenta de la Asamblea Nacional [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.][недоступне посилання]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніколас_Мадуро&oldid=43409283