Ніколаєв Микола Федорович

Ніколаєв Микола Федорович
Ніколаєв Микола Федорович
Народився	12 червня 1922; селище Моспине, тепер місто Донецької області
Помер	7 березня 2002 (79 років); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Донбаський державний технічний університет
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніколаєв.

Микола Федорович Ніколаєв (12 червня 1922(19220612), селище Моспине, тепер місто Донецької області — 7 березня 2002, місто Київ) — український радянський партійний діяч, заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Член ЦК КПУ в 1971—1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.

Біографія

Народився в родині робітника-шахтаря. У 1941 році закінчив середню школу.

У 1941—1944 роках — служба в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Служив у 6-му стрілецькому полку 383-ї шахтарської дивізії. Зазнав важкого поранення, лікувався в евакогоспіталі у місті Кіровакані Вірменської РСР. У жовтні 1943 — червні 1944 року — старший сержант запасного стрілецького полку у місті Новочеркаську Ростовської області.

У 1944—1947 роках — контролер бюро технічного контролю, технік цеху зі складання танкових дизель-двигунів Кіровського заводу в місті Челябінську РРФСР.

У 1947—1952 роках — студент гірничого факультету Донецького індустріального інституту у місті Сталіно.

Член ВКП(б) з 1949 року.

У 1952 — лютому 1954 року — старший інженер відділу капітального будівництва тресту «Шахтарськантрацит» Сталінської області. У лютому 1954 — грудні 1955 року — начальник шахтобудівного управління, начальник Стожківського шахтоуправління тресту «Шахтарськантрацит». У грудні 1955—1956 року — заступник керуючого трестом «Шахтарськантрацит» Сталінської області.

У 1956—1968 роках — завідувач сектору, заступник завідувача відділу важкої промисловості ЦК КПУ.

У 1968 — січні 1980 року — завідувач відділу важкої промисловості ЦК КПУ.

14 січня 1980 — 20 серпня 1987 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР. Займався питаннями важкої промисловості. Член Комісії по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З серпня 1987 року — на пенсії у Києві.

Звання

старший сержант

Нагороди

орден Леніна (24.12.1986)
орден Жовтневої Революції (1971)
орден Вітчизняної війни 1-го ст.(11.03.1985)
три ордени Трудового Червоного Прапора (1957; 1965; 1975)
орден Дружби народів (10.06.1982)
орден Слави 3-го ст.
медалі
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (9.06.1972)

Література

Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання

[1] [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]