Перейти до вмісту

Нікола Вентола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Нікола Вентола
Особисті дані
Народження 24 травня 1978(1978-05-24) (46 років)
  Грумо-Аппула, Італія
Зріст 185 см
Вага 80 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1993–1996 Італія «Барі»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994–1998 Італія «Барі» 45 (12)
1998–1999 Італія «Інтернаціонале» 37 (10)
1999–2000 →  Італія «Болонья» 14 (0)
2000–2001 →  Італія «Аталанта» 28 (10)
2003–2004 →  Італія «Сієна» 28 (4)
2004–2005 →  Англія «Крістал Пелес» 3 (1)
2005–2007 Італія «Аталанта» 64 (21)
2007–2009 Італія «Торіно» 35 (6)
2009–2011 Італія «Новара» 26 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993–1994 Італія Італія U-16 2 (1)
1995 Італія Італія U-17 4 (2)
1995–1996 Італія Італія U-18 18 (14)
1996–2000 Італія Італія U-21 21 (8)
1997 Італія Італія U-23 4 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Нікола Вентола (італ. Nicola Ventola, нар. 24 травня 1978, Грумо-Аппула) — колишній італійський футболіст, що грав на позиції нападника. Молодіжний чемпіон Європи 2000 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1978 року в місті Грумо-Аппула, який знаходиться в провінції Барі. Дідусь Николи (теж Нікола) також був футболістом. Батько теж не був далекий від кальчо — він всіляко допомагав місцевій команді «Грумезе». Внесок Віто був оцінений владою по достоїнству, і після смерті батька стадіон в Грумо-Аппулі носить його ім'я. Сам же маленький Нікола Вентола починаючи з трьох років тільки й робив, що возився з м'ячем і згодом батько віддав хлопця в прімаверу «Барі», розуміючи, що в скромному «Грумезе» перспектив куди менше[1].

Три роки Вентола старанно займався в молодіжній команді «Барі» і навіть привернув увагу тренерів збірної Італії (U-15). На відміну від багатьох футболістів, Нікола не закинув навчання і старався якомога частіше відвідувати заняття. Вже будучи гравцем, що стабільно виходить на поле за першу команду «півнів», він таки закінчив школу за фахом «Юриспруденція».

«Барі»

[ред. | ред. код]

До основного складу «Барі» Вентолу підпустили в 16 років, при тому що тоді виступала в Серії А. Тренер головної команди «Барі» Джузеппе Матерацці, батько майбутнього чемпіону світу Марко, дав юнакові дебютувати в еліті в такому ранньому віці. Це сталося 6 листопада 1994 року в виїзному матчі чемпіонату проти «Фіорентини» (0:2)[2]. Після цього матчу Нікола більше в тому сезоні не грав, так як на позиції форварда за клуб грав знаменитий Ігор Протті, який через кілька сезонів отримав приз найкращого бомбардира чемпіонату, а також в заявці був ще один талановитий форвард Нікола Легроттальє.

У наступному сезоні склад «Барі» поповнив 29-річний швед Кеннет Андерссон. Вони на пару з Протті наколотили 36 голів, а Вентола здебільшого залишався на лавці, вийшовши на поле всього сім разів і не забивши. Втім, в тому «Барі», крім Кеннета і Ігора, не забивав майже ніхто — як результат 15-е місце і виліт. Після цього Протті перебрався в «Лаціо», Андерссон в «Болонью», а новий тренер Еудженіо Фашетті, що замінив Матерацці, привів у команду нових форвардів — молодих Марко Ді Вайо і Франческо Флакі, на фоні яких Вентола почав блищати — Марко і Ческо закінчили сезон з трьома голами кожен, Вентола ж відзначився 10 разів. Фашетті повністю довіряв тоді вже стабільному гравцеві молодіжки U-18, і молодий форвард став одним з відкриттів сезону, який Барі завершило на четвертій позиції, що дала право повернутися в еліту.

Наступний чемпіонат виявися для Вентоли останнім у рідній команді. Незважаючи на те, що через травму зіграв він всього вісім матчів, а забив двічі, «нерадзуррі» в особі президента Массімо Моратті не пошкодували віддати за багатообіцяючого аттакканте 9 млн доларів. Причиною такого рішення босів «Інтера» багато в чому став матч 33-го туру — Інтер на полі «Барі» комфортно вів 1:0 завдяки голу Роналдо, але на 86-й хвилині Вентола рахунок зрівняв, а за хвилину до фінального свистка представник ПАР Філ Масінга і зовсім шокував міланців.

«Інтернаціонале» та оренди

[ред. | ред. код]

Крім новачка Вентоли у розпорядженні тренера «Інтера» Луїджі Сімоні перед початком сезону 1998/99 на позицію форварда був Роналдо, Іван Саморано і Юрій Джоркаєфф. Крім того влітку «Інтер» поповнили Роберто Баджо і молодий Андреа Пірло, з яким Нікола швидко знайшов спільну мову і гравці стали найкращими друзями. Незважаючи на наявність таких зіркових конкурентів по позиції, Вентола і Пірло змогли зарекомендувати себе і часто отримували місце на полі. Тренери змінювалися — Інтер в тому сезоні встигли потренувати Мірча Луческу, Лучано Кастеллані і Рой Годжсон, але Вентола стабільно грав при кожному з них. Інтер сезон завалив, ставши восьмим, а Нікола провів, напевно найкращий свій чемпіонат, відзначившись у Серії А шість разів. Але куди більш значуща були голи 20-річного італійця в єврокубках — він відзначився чудовим ударом у ворота «Спартака» в груповому турнірі, а в чвертьфіналі навіть забив самому Петеру Шмейхелю.

Влітку 1999 року «Інтер» очолив Марчелло Ліппі і придбав Крістіана Вієрі. Його трансфер з «Лаціо» на той момент став найдорожчим в історії футболу. Залишилися в Мілані і Роналдо з Саморано, і Баджо, тому Вентола змушений був відправитись в оренду — в «Болонью», а Пірло був відданий «Реджині». У «Болоньї», якою тоді керував Франческо Гвідолін, Вентола зустрів старого приятеля Кеннета Андерссона і, як кілька років тому, не зміг виграти в нього конкуренцію. У парі зі шведом грати також не виходило, адже в «Болоньї» тоді ще й грала легенда клубу Джузеппе Сіньйорі, тому Вентола отримав роль третього нападника, і за сезон зіграв 15 матчів, в яких не забив жодного гола.

Повернувшись в «Інтер», Вентола дізнався, що знову не залишиться в команді. До «нерадзуррі» тоді приєдналися форварди Хакан Шукюр і Роббі Кін, а Вентола відправився в оренду в «Аталанту» в обмін на половину прав на молодого аттакканте Коррадо Коломбо[3]. В новій команді Вентола продовжував забивати — 10 голів у 28 матчах за бергамасків у сезоні, після чого вкотре відбув до Мілана[4]. Цього разу його зустрів новий тренер аргентинець Ектор Купер, а також нові форварди — сьєрра-леонець Мохаммед Каллон і бразилець Адріано. Цього разу Вентола залишився в команді, проте багато в чому через травми Вієрі і Роналдо. Тому коли Купер зробив ставку на дует Вентоли з Каллоном, молоді нападники виправдали її сповна. Але зірки повернулися, і довелося знову сідати на лавку. А, не потрапляючи до складу, Вентола геть забував про футбол. Не маючи якийсь час ігрової практики, швидко втягнутися в ігровий ритм для нього завжди було проблемою, а, коли в команді є легендарні бомбардири, сподіватися на везіння не варто.

Я відбувся як футболіст, коли почав грати за «Інтер», але в професійному плані зробив багато помилок, та й травми не обійшли стороною. У Інтері почав добре — забив 3 голи в перших п'яти турах, частенько забивав і в Лізі чемпіонів. Ну а потім я погнався за ефемерними речами, там-то все і закінчилося. Люди з головою на плечах, на кшталт Пірло, залишилися, я — ні. Можливо, будь у мене тренером Моурінью, який був би зі мною суворий як з Балотеллі, то все склалося б інакше

— Нікола Вентола[5]

.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Травма не дозволила Вентолі вийти на поле в наступному сезоні, після чого була нова оренда, цього разу в «Сієну», де провів наступний сезон. Після цього рік виступав в оренді за англійський «Крістал Пелес», але через травми зіграв лише у трьох матчах[6].

Влітку 2005 на правах оренди приєднався до «Аталанти», де провів два сезони[2], після чого перейшов у «Торіно»[7]. В кінці сезону 2008/09 туринці вилетіли до Серії B, і контракт з Вентолою не був продовжений.

Після цього гравець довгий час не міг знайти команду. Були пропозиції від «Фрозіноне» і «Модени», але Вентола вважав нижче своєї гідності приймати такі варіанти. Переговори з «Барі» і «Катанією» зірвалися, і Вентола зіткнувся з перспективою зав'язати з футболом в 30 років. Але старий друг екс-воротар «Барі» Альберто Фонтана запропонував поспілкуватися з керівництвом «Новари», з якою в листопаді 2009 року Вентола підписав контракт і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до Серії Б. 11 лютого 2011 року через постійні проблеми з травмами нападник оголосив про своє завершення кар'єри[8].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 24 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 17 забитими голами.

Протягом 1996–2000 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, разом з якою поїхав на молодіжний чемпіонат Європи, що пройшов влітку 2000 року в Словаччині. Італійці під керівництвом Марко Тарделлі перемогли, у фіналі обігравши чехів, найкращим бомбардиром турніру став Андреа Пірло, але й Вентола був основним гравцем тієї збірної. Двічі він вийшов в основі, двічі з'явився на заміну і забив у ворота збірної Туреччини в півфіналі. Та ж команда взяла участь і в Олімпіаді в Австралії — італійці вийшли з групи, але в першому раунді плей-оф поступилися Іспанії. Всього на молодіжному рівні зіграв у 25 офіційних матчах, забив 12 голів.

1998 року викликався до складу національної збірної Італії, але весь матч просидів на лавці і на поле так і не вийшов[9].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів

[ред. | ред. код]
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1994-95 Італія «Барі» A 1 0 КІ 0 0 — — — — — — 1 0
1995-96 A 7 0 КІ 0 0 — — — — — — 7 0
1996-97 B 28 10 КІ 3 0 — — — — — — 31 10
1997-98 A 8 2 КІ 4 1 — — — — — — 12 3
Усього за «Барі» 44 12 7 1 — — — — 51 13
1998-99 Італія «Інтернаціонале» A 21+2[10] 6+1[10] КІ 7 1 ЛЧ 7 3 — — — 37 11
1999-00 Italia «Болонья» A 14 0 КІ 2 2 КУЄФА 5 2 — — — 21 4
2000-01 Italia «Аталанта» A 28 10 КІ 4 1 — — — — — — 32 11
2001-02 Італія «Інтернаціонале» A 16 4 КІ 2 1 КУЄФА 9 5 — — — 27 10
2002-03 A 0 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 — — — 0 0
2003-04 Italia «Сієна» A 28 4 КІ 4 1 — — — — — — 32 5
2004-05 Італія «Інтернаціонале» A — — КІ — — ЛЧ 1 0 — — — 1 0
Усього за «Інтернаціонале» 37+2 10+1 9 2 17 8 — — 65 21
2004-05 Англія «Крістал Пелес» ПЛ 3 1 КА+КЛ 0 0 — — — — — — 3 1
2005-06 Italia «Аталанта» B (ІІ) 35 15 КІ 2 0 — — — — — — 37 15
2006-07 A 29 6 КІ 3 2 — — — — — — 32 8
Усього за «Аталанту» 92 31 9 4 — — — — 101 35
2007-08 Italia «Торіно» A 21 4 КІ 1 1 — — — — — — 22 5
2008-09 A 14 2 КІ 2 0 — — — — — — 16 2
Усього за «Торіно» 35 6 3 1 — — — — 38 7
2009-10 Italia «Новара» ПД (ІІІ) 17 4 КІ+КІ-ЛП 0 0 — — — СК-ЛП 2 0 19 4
2010-11 B (ІІ) 9 0 КІ 3 0 — — — — — — 12 0
Усього за «Новару» 26 4 3 0 — — 2 0 31 4
Усього за кар'єру 279+2 68+1 37 11 22 10 2 0 342 90

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nicola Ventola finisce la carriera, ecco la storia di un talento puro. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  2. ↑ а б Di Chiara, Filippo. Io, Ventola rinato mille volte. www.gazzetta.it. La Gazzetta dello Sport. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  3. ↑ ARRIVA IL GIOVANE COLOMBO DALL'ATALANTA (Italian) . inter.it. 24 червня 2000. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 18 липня 2009.
  4. ↑ Stelle Comete - Nicola Ventola. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  5. ↑ Тот, кто не дождался Моуриньо
  6. ↑ C Palace 2-2 Southampton. BBC. 7 травня 2005. Архів оригіналу за 6 грудня 2005. Процитовано 20 жовтня 2009.
  7. ↑ Toro seal triple swoop. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 21 червня 2007.
  8. ↑ Nicola Ventola lascia la maglia Azzurra. 27 січня 2011. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  9. ↑ Convocazioni e presenze in campo: Nicola Ventola. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
  10. ↑ а б В плей-оф за вихід у Кубок УЄФА 1999-00.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікола_Вентола&oldid=39811387