Ніколенко Валерій Васильович
| Ніколенко Валерій Васильович | |
|---|---|
| Народився | 15 січня 1951 (74 роки)  Новомосковськ, Узловський район, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Валерій Васильович Ніколенко (народився 15 січня 1951 року в місті Новомосковську Дніпропетровської області) — український прозаїк, есеїст. Автор 20 книжок, член Національної спілки письменників України (з 2004).
Закінчив 8 класів новомосковської СШ № 1.[1] Чотири роки навчався у радіоприладобудівельному технікумі м. Дніпропетровська.[1] Працював слюсарем, конструктором, соціологом в Міністерстві чорної металургії СРСР.
З відзнакою закінчив українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Викладав українську та зарубіжну літературу в Дніпропетровському транспортно-економічному технікумі.
Член правління Дніпропетровської обласної організації НСПУ.
Автор книжок «Біографії в порівняннях», «Покликання», «Холостякування і шлюби», «Несвяті», «Гонорар», «Афоризми», «Брудно-прекрасне», «Письменник пописує», «Дружляндія», «Бузинуті часи», «Славетні» (2010 р., 820 стор.) та інших.
Лауреат літературної премії імені Валер'яна Підмогильного (за книгу «Гонорар»).
- Сучасні письменники України: бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ: Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква: Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6.. — С. 327—328.