Координати: 55°49′36″ пн. ш. 37°28′42″ сх. д. / 55.826611111111° пн. ш. 37.478416666667° сх. д. / 55.826611111111; 37.478416666667
Очікує на перевірку

Нікольський тупик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікольский тупик
 Росія
Населений пунктМосква
РайонВойковський район
Покровське-Стрешнєво
Загальні відомості
Протяжність2 500 м
Координати початку55°49′36″ пн. ш. 37°29′27″ сх. д. / 55.82667° пн. ш. 37.49083° сх. д. / 55.82667; 37.49083
Координати55°49′36″ пн. ш. 37°28′42″ сх. д. / 55.826611111111° пн. ш. 37.478416666667° сх. д. / 55.826611111111; 37.478416666667
Координати кінця55°49′56″ пн. ш. 37°27′45″ сх. д. / 55.83222° пн. ш. 37.46250° сх. д. / 55.83222; 37.46250
Поштові індекси125367[1]
Транспорт
Найближчі станції метро Войківська
Зовнішні посилання
На карті міста
Мапа
Мапа
CMNS: Нікольський тупик у Вікісховищі

Нікольський тупик (рос. Никольский тупик) — тупик на північному заході Москви. Примикає до непарної сторони Ленінградського шосе за шляхопроводом через Мале кільце Московської залізниці, проходить через парк Покровського-Глєбова і по дамбі Хімкинського водосховища.

Походження назви

[ред. | ред. код]
  • Названий за назвою села, пізніше селища Нікольське, яке розташовувалося вздовж Ленінградського шосе[2].
  • Може бути названий на початку XX століття по іконі Миколи Чудотворця, яка знаходилася на стіні Іваньківської каплиці, розташованої на північний схід у бік тупика[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Тупик виник в селі Іванькове і примикав до Берегової вулиці цього села[4]. У 1937 році після утворення Хімкинського водосховища тупик опинився на його березі. Пізніше назва тупику була поширена на дорогу, яка продовжувала його і проходила по дамбі через парк Покровського-Глєбова до Ленінградського шосе. Наприкінці 1980-х років село Іванькове було знесено, а у 1999 році закрито проїзд по дамбі. На місці села наприкінці 1990-х років побудовано житловий комплекс «Покровські пагорби». Праворуч до глухого кута примикає територія Центрального спортивного клубу Військово-морського флоту, а ліворуч, за греблею — територія будинку відпочинку «Чайка», який раніше належав Московському міському комітету КПРС, а нині — Управлінню справами московської мерії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Індекси Москви. Нікольский тупик(рос.)
  2. Улицы Москвы. Старые и новые названия. М., 2003. С. 196—197 (рос.)
  3. Паламарчук П. Г. Сорок Сороков. Том 4. М., 1995. С. 218(рос.)
  4. Климачева А. К., Шуринова М. Н. Улицы Москвы. Справочник. М., 1972. С. 222 (рос.)