Ніконов Микола Артурович
| Микола Ніконов Микола Артурович Ніконов | |||
|---|---|---|---|
 Капітан 2 рангу | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 9 серпня 1985 м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область | ||
| Смерть | 12 березня 2022 (36 років) Маріуполь, Донецька область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | ||
| Національність | українець | ||
| Псевдо | Нік | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014—2022 | ||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  ССО України | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Мико́ла Арту́рович Ні́конов (9 серпня 1985 року, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області — 12 березня 2022 року, м. Маріуполь Донецької області) — командир першого загону спеціальних операцій капітан 2 рангу 73 МЦСпО Сил спеціальних операцій Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Народився 9 серпня 1985 року у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Закінчив криворізьку загальноосвітню школу № 85.
Служив у 73-му морському центрі спеціальних операцій. У 2011—2012 роках «морський котик» брав участь у міжнародних військових навчаннях. З 2014 року воював на Донбасі, захищаючи свою країну від російських окупантів[1].
2014 року зі своєю групою 73-го морського центру спеціальних операцій здійснив глибокий розвідувальний рейд до самого кордону з РФ під Новоазовськом, що на Донеччині.
2 червня 2015 року брав участь в атаці групи 73 МЦСпО на опорний пункт російських військ під селищем Чермалик Донецької області, щоб знищити кочівний міномет окупантів, що обстрілював селище[2].
За 5 років на чолі загону жодного разу не був у відпустці[3].
Встановив 3 світових рекорди на Ironman в США.
Група під керівництвом капітана 2-го рангу Миколи Ніконова провела зухвалу спецоперацію в окупованому Новоазовську, зайшовши на 70 км в тил ворога та підірвавши військові запаси окупантів. За 12 діб героїчної оборони Маріуполя його підрозділ знищив шість одиниць військової техніки та близько 50 одиниць живої сили противника. Микола Ніконов керував переміщенням підрозділу на більш безпечну ділянку оборонного рубежу та до останнього залишався прикривати підрозділ. Героїчно загинув під вогнем ворожих РСЗВ, коли виводив групу, яка потрапила в оточення. Снаряд, випущений з ворожого БМ-21 «Град», влучив у авто з командиром та старшиною, але підрозділ успішно зайняв вигідну оборонну позицію[1].
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 липня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (19 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- ↑ а б Володимир Зеленський вручив ордени «Золота Зірка» військовослужбовцям ЗСУ та членам родин загиблих Героїв України // Офіс Президента України. — 2022. — 5 квітня.
- ↑ Сьогодні день народження Миколи Ніконова — одного з кращих офіцерів спецназу ЗСУ
- ↑ Сторінка Миколи Ніконова у Фейсбуку
- ↑ Указ Президента України від 29 липня 2016 року № 313/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- Криворіжця Миколу Ніконова, капітана 2 рангу, посмертно нагородили Зіркою Героя України
- Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
 |
|---|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Капітани 2 рангу (Україна)
- Народились 9 серпня
- Народились 1985
- Померли 12 березня
- Померли 2022
- Військовики 73-го морського центру спеціальних операцій
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Кривого Рогу
- Померли в Маріуполі