Перейти до вмісту

Ніконов Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ніконов Олександр Петрович
рос. Никонов Александр Петрович
Народився13 серпня 1964(1964-08-13) (60 років)
Москва
ГромадянствоРосія Росія
Діяльністьписьменник, публіцист, історик
Сфера роботижурналістика[1], публіцистика[1] і література[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materНаціональний дослідницький технологічний університет «МІСС» Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська
Роки активності1996 — донині
Напрямокісторія, психологія
НагородиЛітературна премія ім. Олександра Бєляєва
Сайт: Блог письменника
CMNS: Ніконов Олександр Петрович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Олександр Петрович Ніконов (нар. 13 серпня 1964, Москва) — російський журналіст і письменник-публіцист. Автор кількох книг на суспільні та історичні теми.

Публікувався в газетах «Московський комсомолець», «Московська комсомолка»[2], «Праця», «Столична газета», «Нічне рандеву»[3], журналах «Постскриптум», «Вогник», «Столиця». Активно виступає за легалізацію проституції, легких наркотиків, короткоствольної зброї і евтаназії новонароджених з генетичними відхиленнями за бажанням батьків. Дотримується праволіберальних[4], трансгуманістичних і лібертаріанських переконань[5].

У 1986 році закінчив Московський інститут сталі і сплавів (Місіс).

Восени 1996 року був фігурантом кримінальної справи і притягувався до суду через свою професійну діяльність: за фактом видання спільно з Дмитром Биковим «нецензурної» газети «Мати»[6].

Кредо

[ред. | ред. код]

Відомий як послідовник і популяризатор наукового скептицизму[7], в деяких своїх книгах він також пропагує лібералізм в економіці та суспільному житті і гостро критикує «політкоректність». Космополіт. Голова Атеїстичного суспільства Москви (АтОМ)[8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат премій Спілки журналістів Москви за 2002 рік та Союзу журналістів Росії за 2001 рік, двічі лауреат премії журналу «Огонек». За внесок у вітчизняну культуру нагороджений державною нагородою — медаллю Пушкіна (1999 рік). У 2005 році за книгу «Апгрейд мавпи» отримав Біляївську премію. Лауреат премії «Нонконформізм-2010» за роман «Анна Кареніна, самка».

Скандали

[ред. | ред. код]
На зустрічі з читачами, 2010

Відомий своїми скандальними висловлюваннями.

Проект «Мати» (рос. мать)

[ред. | ред. код]

Він активно пропагував у 1990-х роках ненормативну лексику. Спільно з Дмитром Биковим видав 1 квітня 1995 року додаток до тижневика «Співрозмовник» — «матірну газету» «Мати»[9], вів відповідну колонку в газеті «Новий Погляд»[джерело не вказано 584 дні], був фігурантом (спільно з Биковим) кримінальної справи за вживання нецензурних виразів у пресі[10][11]. Глави його першої книги публікувалися в газеті «Новий Погляд» та журналі «Секрет&Таємниця».

Заборона книги

[ред. | ред. код]

У вересні 2009 року прокуратура Санкт-Петербурга наказала вилучити книгу Ніконова «Апгрейд мавпи» з продажу (на думку прокуратури, у книзі міститься заклик до легалізації наркотиків). Через рік вийшло перевидання «Апгрейду» під назвою «Вінець творіння в інтер'єрі світобудови», доповнена і поліпшена в порівнянні з оригінальною книгою і без скандальної глави про наркотики[12].

Публікація про евтаназію

[ред. | ред. код]

У лютому 2010 року Громадська палата Російської Федерації і СЖР (Союз журналістів Росії) обговорили статтю Ніконова під назвою «Добий, щоб не мучився», опубліковану в грудні 2009 року газетою «Speed-Інфо», в якій журналіст пропонував дати батькам право застосовувати евтаназію при народженні дітей з деякими невиліковними патологіями мозку (що не допускають формування у дитини повноцінної особистості), називаючи дітей «болванками для майбутньої особистості» і «бракованими дискетами»[13]. Публікація викликала широкий громадський резонанс[14]. У пресі розпочалася критика Ніконова[15][16]. За підсумками засідання громадської колегії за скаргами на пресу Союз журналістів Росії виніс рішення, що стаття «знаходиться на межі екстремізму», а також написана «непрофесійно»[17]. Деякі колеги (Олексій Венедиктов, Євген Додола, Віктор Лошак, Павло Шеремет) виступили на захист журналіста, бо вважали, що порушується свобода слова[18].

Політика

[ред. | ред. код]

Був головою Федерального Політради зареєстрованої в 2012 році партії Росія без мракобісся з червня 2013 року по травень 2015[19].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Галина. Виховує сина.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Хуйова книга. — М.: Васанта, 1994. — 159 с. — 20000 примірників
  • Діалоги про майбутнє
  • Вершки. Портрети видатних сучасників кисті А. Ніконова. — М.: Глобулус, 2004. — 160 с. — 10000 примірників — ISBN 5-94851-092-1, ISBN 5-93196-317-0. 2-е вид. — Вершки. Дзеркало для героїв нашого часу. — СПб.: «Пітер», НЦ ЭНАС, 2009. — 288 с. — 2500 примірників — ISBN 978-5-498-07543-3
  • Апгрейд мавпи. Велика історія маленької сингулярності. — М.: ЭНАС, 2005. — 352 с. — 5000 прим. 2-е изд. — Апгрейд мавпи. Велика історія маленької сингулярності. — М.: ЭНАС, 2008. — 496 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-388-00054-5, ISBN 978-5-93196-758-5
  • Ukrainian X-Files. Сеанси чорної і білої магії з викриттям. — М.: ЭНАС, 2005. — 216 с. — 5000 примірників — ISBN 5-93196-563-7. 2-е вид. — За межею реальності. Пояснення незрозумілого. — СПб.: «Пітер», 2008. — 304 с. — 3000 екз. — ISBN 978-5-388-00456-7
  • Кінець фемінізму. Чим жінка відрізняється від людини. — М.: ЭНАС, 2005. — 256 с. — 5000 прим. 2-е изд. — Кінець фемінізму. Чим жінка відрізняється від людини. — М.: ЭНАС, 2008. — 368 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-388-00053-8, ISBN 978-5-93196-823-0
  • Доля цивилизатора. Теорія і практика загибелі імперій. — М.: ЭНАС, 2006. — 256 с. — 5000 прим. 2-е изд. — Доля цивилизатора. Теорія і практика загибелі імперій. — М.: ЭНАС, 2008. — 360 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-388-00052-1, ISBN 978-5-93196-821-6
  • Історія відморожених в контексті глобального потепління. — М.: ЭНАС, 2007. — 296 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-93196-709-7. 2-е вид. — Історія відморожених в контексті глобального потепління. — М.: ЭНАС, 2009.
  • Свобода від рівності і братерства. Моральний кодекс будівника капіталізму. — М.: ЭНАС, 2007. — 360 с. — 10000 примірників 2-е изд. — Свобода від рівності і братерства. Моральний кодекс будівника капіталізму. — М.: ЭНАС, 2008. — 480 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-93196-870-4, ISBN 978-5-388-00149-8
  • Управління вибором. Мистецтво стрижки народних мас. — М.: ЭНАС, 2008. — 304 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-93196-809-4, ISBN 978-5-91180-893-8
  • Верхи на бомбі. Доля планети Земля і її мешканців. — М.: ЭНАС, 2008. — 320 с. — 5000 примірників — ISBN 978-5-388-00361-4
  • Бий першим! Головна загадка Другої Світової. — СПб.: «Пітер», 2008. — 448 с. — 4000 примірників — ISBN 978-5-93196-916-9, ISBN 978-5-388-00475-8
  • Наполеон: Спроба № 2. — СПб.: «Пітер», НЦ ЭНАС, 2008. — 376 с. — 4000 примірників — ISBN 978-5-93196-913-8, ISBN 978-5-388-00734-6
  • Опіум для народу. Релігія як глобальний бізнес-проект. — СПб.: «Пітер», НЦ ЭНАС, 2009. — 344 с. — 4000 примірників — ISBN 978-5-93196-954-1,ISBN 978-5-498-07473-3
  • Передбачення минулого. Розквіт і загибель допотопної цивілізації. — СПб.: «Пітер», НЦ ЭНАС, 2009. — 368 с. — 4000 примірників — ISBN 978-5-498-07458-0, ISBN 978-5-93196-962-6
  • Здрастуй, зброє! Презумпція здорового глузду. 2010. ISBN 978-5-93196-978-7
  • Між Сциллою і Харибдою. — СПб.: «Пітер», НЦ ЭНАС, 2014. ISBN 978-5-4248-0091-7
  • За фасадом империи. Краткий курс отечественной мифологии — СПб, ЭНАС, 2013. — ISBN 978-5-459-01674-1, ISBN 978-5-4248-0078-8[20][21]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Газета «Московская комсомолка» [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Издательский Дом «Новый Взгляд» КАИН, ГДЕ ТВОЙ БРАТ АВЕЛЬ?
  4. ↑ Политические взгляды писателя [Архівовано 21 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Бойко М. Капитализм себя не исчерпал: Александр Никонов о мировом кризисе, ренессансе левачества и легализации оружия[недоступне посилання з червня 2019] // Независимая газета, 03.06.2010.
  6. ↑ СЛОВО ИЗ ТРЕХ БУКВ. «У» ПОСЕРЕДИНЕ [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] // «Музыкальная правда» (Издательский Дом «Новый Взгляд»).— № 46.— 22.10.1996.
  7. ↑ Никонов А.
  8. ↑ В гостях у Якова Кротова — председатель Атеистического общества Москвы, писатель Александр Никонов [Архівовано 19 жовтня 2010 у Wayback Machine.] // Радио Свобода
  9. ↑ Генпрокуратура не оценила первоапрельскую шутку. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
  10. ↑ Gorod. Архів оригіналу за 10 січня 2005. Процитовано 22 серпня 2016.
  11. ↑ Дело газеты «Мать» [Архівовано 2013-05-23 у Wayback Machine.]. Коммерсантъ № 74 (792) (22 апреля 1995). Проверено 14 августа 2010. Архивировано из первоисточника 24 февраля 2012.
  12. ↑ Прокуратура Петербурга изъяла книгу за пропаганду наркотиков [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // РИА Новости.
  13. ↑ Первый канал. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 22 серпня 2016.
  14. ↑ Как болванке попасть в личности [Архівовано 5 лютого 2010 у Wayback Machine.] // Частный Корреспондент
  15. ↑ Радиостанция «Эхо Москвы» Передача: «Человек из телевизора». Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2016.
  16. ↑ Сергей Бунтман: Валерию Панюшкину. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 22 серпня 2016.
  17. ↑ Автор статьи об эвтаназии для детей-инвалидов нарушил этику — СЖР [Архівовано 2014-04-19 у Wayback Machine.]. // РИА Новости (2 февраля 2010). Проверено 14 августа 2010. Архивировано из первоисточника 24 февраля 2012.
  18. ↑ Как вам идея — умерщвлять детей-инвалидов?. Архів оригіналу за 11 лютого 2010. Процитовано 22 серпня 2016.
  19. ↑ Политическая партия РОССИЯ БЕЗ МРАКОБЕСИЯ. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 22 серпня 2016.
  20. ↑ Ніконов, Олександр (2013). За фасадом империи. Краткий курс отечественной мифологии (російська) . СПб: ЭНАС. ISBN 978-5-459-01674-1.
  21. ↑ Книга За фасадом империи. Краткий курс отечественной мифологии - читать онлайн. Автор: Александр Никонов. bookhacker.me. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 22 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніконов_Олександр_Петрович&oldid=44452580