Ніконов Олексій Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Валерійович Ніконов
Алексей Валерьевич Никонов
Основна інформація
Дата народження20 грудня 1972(1972-12-20) (51 рік)
Місце народженняВиборг, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Роки активності1993 — тепер. час
ГромадянствоСРСР і Росія
Професіїпоет, музикант
Інструментигітара
ЖанриАнархо-панк, пост-панк, нойзрок, гардкор-панк, альтернативний рок, розмовний жанр і російський шансон
nikonovptvp.spb.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Олексій Валерійович Ніконов (також Льоха Ніконов) (20 грудня 1972, Виборг) — російський поет та музикант, вокаліст гурту «Последние танки в Париже» та супергурту «ШТЫКНОЖ».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олексій Валерійович Ніконов народився в місті Виборг. У 1996 році створює гурт «Последние танки в Париже». Перші виступи гурту відбулися у клубі TamTam. У тому ж році було записано перший демозапис «Olkaa Hyva». Після смерті ударника гурту Едуарда Старкова у 1997 році, гурт тимчасо призупиняє діяльність. У 1998 році до гурту приєднався новий барабанщик Сергій Вельміта і гурт відновлює свою діяльність. На початку 2000-х Льоха Ніконов переїжджає до Санкт-Петербурга. Окрім гурту «Последние танки в Париже» брав участь у таких проєктах як «Психея», «Порт 812», «Глеб Самойлоff & The Matrixx», «Барто», «Дикие ёлочные игрушки», «Свиньи в космосе» та ін.[1]

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Олексій Ніконов різко критикує російських політиків та президента Російськой Федерації Володимира Володимировича Путіна, а також порівнює нинішній політичний стан у країні з феодалізмом[2][3].

Під час початку Російсько-української війни 2014 року зайняв нейтральну позицію, звинувачуючи у всьому політиків[4].

Дискографія

[ред. | ред. код]

У складі «Последние танки в Париже»

[ред. | ред. код]
  • 1996 — Olkaa Hyva
  • 1998 — «Девственность»
  • 1999 — «Порномания»
  • 2001 — «Гексаген»
  • 2004 — «2084»
  • 2007 — «Свобода слова»
  • 2008 — «Зеркало»
  • 2009 — «Репортаж с петлёй на шее»
  • 2010 — «Порядок вещей»
  • 2012 — «Ультиматум»
  • 2014 — «Ключи от всех дверей»
  • 2016 — «Реакция»

У складі «ШТЫКНОЖ»

[ред. | ред. код]
  • 2020 — «Шоковая терапия»

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Трилогія «Нулевые»:
    1. «НеХардКор»
    2. «Техника Быстрого Письма»
    3. «Галлюцинации»
  • «Гербарий»
  • «Медея»
  • «Собрание сочинений»
  • «Тотальный Джаз»

П'єси та спектаклі

[ред. | ред. код]
  • Зонг-опера «Медея. Эпизоды» (автор монологів та музики)[5].
  • Монодрама «Магбет» (автор тексту).
  • Комедія «Бедный, бедный Гамлет» (автор тексту)[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Лауреат премії имені Іллі Кормильцева у 2008 за кращу «рок-поезію»[7] та 2009 році за збірку «Нулевые»

Спектакль «Медея. Эпизоды» на вірші Олексія Ніконова отримав премію імені Сергія Курьохіна у 2011 році[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Алексей Валерьевич Никонов биография, Дискография, Другие проекты, Награды. www.people.su. Процитовано 4 серпня 2022.
  2. ↑ Лидер "ПТВП" Алексей Никонов: "Сеть является более опасным оружием, чем винтовка". www.nakanune.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
  3. ↑ Алексей Никонов: «Перестройка повторится. Только по-другому». newprospect.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
  4. ↑ Лёха Никонов о ситуации в России и Украине (укр.), процитовано 4 серпня 2022
  5. ↑ MEDEA by Teatro Di Capua. teatrodicapua.com. Процитовано 4 серпня 2022.
  6. ↑ «БЕДНЫЙ, БЕДНЫЙ ГАМЛЕТ» ломанная трагедия. varnava.net. Процитовано 4 серпня 2022.
  7. ↑ Вручили премию Кормильцева — OpenSpace.ru. os.colta.ru (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
  8. ↑ Новости, Р. И. А. (20110409T0345). Премию Курехина разделили между "Медеей" и "Провмызой". РИА Новости (рос.). Процитовано 4 серпня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ніконов_Олексій_Валерійович&oldid=36844820