Нікорник білокрилий
| Нікорник білокрилий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Apalis chariessa Reichenow, 1879 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ніко́рник білокрилий[2] (Apalis chariessa) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae). Це рідкісний птах, що мешкає в Східній Африці.
Довжина птаха становить 15 см. Верхня частина тіла чорна, нижня частина тіла яскрво-жовта, крила білі. Горло біле, відокремлене від жовтих грудей чорним «комірцем». Хвіст довгий, чорний. Самиця має менш яскраве забарвлення, чорний «комірець» у неї відсутній.
Виділяють два підвиди:[3]
- A. c. chariessa Reichenow, 1879 — Східна Кенія;
- A. c. macphersoni Vincent, 1934 — від Центральної Танзанії до Малаві й Північного Мозамбіку.
Фрагментовані популяції білокрилих нікорників мешкають на узліссях і галявинах рівнинних і гірських тропічних лісів Кенії, Танзанії, Малаві та Мозамбіку на висоті до 2000 м над рівнем моря. Віддають перевагу лісам Albizia і Newtonia. Живуть у кронах дерев, харчуються на висоті до 35 м над землею.
У Кенії номінативний підвид птаха відомий з лісів нижньої течії річки Тана, однак птах не спостерігався 3 1961 року. В Танзанії білокрилі нікорники живуть у горах Улугуру і Удзунгва. Популяція гір Удзугва є найчисельнішою і нараховує кілька тисяч птахів. Також білокрилі нікорники спостерігалися на горі Чіпероне в Мозамбіку і в малавійських горах Муланьє і Чімулі.
МСОП вважає стан збереження білокрилого нікорника близьким до загрозливого. Популяція птахів, за оцінкою дослідників, нараховує 1500—7000 птахів. Вона дуже фрагментована, а окремі популяції перебувають на межі зникнення. Білокрилим нікорникам загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Apalis chariessa. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas & allies. World Bird List Version 7.3. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 15 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |