Нікрітіна Ганна Борисівна
| Нікрітіна Ганна Борисівна | |
|---|---|
| Народилася | 5 жовтня 1900 Чернігів, Російська імперія |
| Померла | 10 грудня 1982 (82 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | акторка |
| Галузь | актор |
| Заклад | Камерний театр Таїроваd |
| Брати, сестри | Нікрітін Соломон Борисович |
| У шлюбі з | Марієнгоф Анатолій Борисович |
| Нагороди |      |
| IMDb | ID 0631980 |
Ганна Борисівна Нікрітіна (нар. 5 жовтня 1900, Чернігів, Російська імперія — пом. 10 грудня 1982, Ленінград, РРФСР, СРСР[1]) — радянська кіно — і театральна драматична[2] акторка, артистка Камерного театру в Москві[3] (до 1928[4]), ленінградського Великого драматичного[5], Заслужена артистка Російської РФСР[6] (1934).
Сестра Соломона Нікрітіна[7][8].
З 1909 по 1917 рік навчалася в Київській Соловцовській гімназі. З 1917 грала в Соловцовському театрі в Києві[9]. З 1917 по 1919 році навчалася в Київській драматичній студії. З 1919 по 1920 рік працювала артисткою Полтавського міського театру.
У 1920 року переїхала до Москви, де грала в Камерному театрі. Жила в будинку, що розташовувався в Богословському провулку[10].
У 1928 році переїхала до Ленінграду[4]. З 1928 грала у Великому драматичному театрі (Ленінград)[9]. У 1930 році жила в Ленінграді по вул. Марата № 47-49[11]. З 1936 по 1937 працювала артисткою Центрального театру Червоної Армії.
Одружилась з поетом Анатолієм Марієнгофом. Народила сина Кирила (10.07.1923, Одеса — 4.03.1940, Ленінград), який покінчив з собою.
Похована на Богословському кладовищі Санкт-Петербурга поруч з чоловіком (на ділянці 21[12]).
- «Безприданниця» — матір Лариси Огудалової[13].
- «Приборкання містера Робінзона» — Альмагула;
- «Аристократи» — Сонька;
- «Єгор Буличов та інші» — Варвара;
- «Три товстуни» — Суок[14];
- «Вавилонський адвокат» — Зера[15].
- «Вороги» — Клеопатра Петрівна Скроботова (дружина Михайла Скроботова; 1953);
- «Людина-амфібія» — мати Зуріти («Для тебе у неї закрита двері, а для інших — відкрите вікно!», 1961);
- «Тетянин день» — власниця капелюшного салону (1967);
- «Зелена карета» — директорка пансіону (1967).
- ↑ Современное есениноведение. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Николай Федорович Монахов. Повесть о жизни. Искусство, 1961. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Ежегодник Рукописного отдела Пушкинского дома на … год. Изд-во «Наука» Ленинградское отд-ние, 1998. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ а б НИКОЛАЙ РОБЕРТОВИЧ ЭРДМАН, АНГЕЛИНА ИОСИФОВНА СТЕПАНОВА. Письма. Иван-Пресс, 1995. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Звезда. Гос. изд-во худож. лит-ры, 2003. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Центральный государственный архив литературы и искусства Санкт-Петербурга: путеводитель. Лики России, 2007. Архів оригіналу за 29 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Письма в 24 томах. Наука, 1997. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Сергей Есенин: женщины и друзья. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ а б Анатолий Мариенгоф о Сергее Есенине. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Знамя: литературно-художественный и общественно-политический журнал. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Дмитрий Шерих. Улица Марата и окрестности. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Исторические кладбища Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Петербургский театральный журнал. Архів оригіналу за 15 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ ЮРИЙ КАРЛОВИЧ ОЛЕША. Книга прощания. Вагриус, 1999. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- ↑ Художники русского театра. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 20 березня 2022.
- Кузнєцов Віктор. Сергій Єсенін: таємниця смерті (страта після вбивства). — 2004 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Балтійські сезони [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Сучасне есениноведение [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Давид Шраєр-Петров. Горілка з тістечками: роман з письменниками [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Жовтень. Радянський письменник, 1965 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Наукова рада з історії світової культури (Академія наук СРСР) [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Це вам, нащадки!: записки сорокарічного чоловіка [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Михайло Михайлович Козаков. Фрагменти. Мистецтво, 1989 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Михайло Козаков, Олена Зайцева. Три-Михайла-три: життя трьох поколінь. Рутена, 1999 [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- 5 жовтня 1900 року в Чернігові народилася Ганна Борисівна Нікрітіна [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Нікрітіна Ганна Борисівна [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Нікрітіна Ганна Борисівна [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Нормативний контроль |
- Народились 5 жовтня
- Народились 1900
- Уродженці Чернігова
- Померли 10 грудня
- Померли 1982
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Богословському кладовищі
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
- Заслужені артисти РРФСР
- Персоналії:ВДТ імені Товстоногова
- Російські акторки
- Радянські акторки
- Акторки XX століття