Нікітенко Святослав Олексійович
Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. (вересень 2012) |
Нікітенко Святослав Олексійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 15 квітня 1960 (64 роки) Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | гліптика | |||
Навчання | Придніпровська державна академія будівництва та архітектури | |||
Діяльність | художник | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
Сайт | cameos.com.ua | |||
| ||||
Нікітéнко Святослáв Олексíйович 15 квітня 1960 р. — український художник-різьбяр з каменю.
Народився 15 квітня 1960 р. у м. Ростов-на-Дону (РРФСР). У 1982 р. закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет[1].
Після завершення інституту працював за спеціальністю.[2]
На початку 1980-х захопився мініатюрним різьбленням з дерева[3].
На початку 1990-х починає займатися гліптикою — мистецтвом мініатюрного різьблення на камені.
З 1994 р. бере участь у художніх выставках в Україні та Росії, включаючи індивідуальні.
У 2000 р. стає членом Національної спілки художників України[4].
Роботи займали перші місця на міжнародних ювелірних конкурсах (Одеса — 2005, 2008; Київ — 2009)[5][6].
У 2012 р. був нагороджений Малим знаком Ордену Михаїла Перхіна — почесною нагородою Меморіального Фонду Карла Фаберже.
Твори переважно представлені камеями, рідше — інталіями. Перші роботи виконувались на кістці, в подальшому Нікітенко повністю перейшов на камінь[3]. Основний матеріал — цитрин, топаз, сердолік, моріон та інше тверде каміння. В середині 1990-х Нікітенко захопився традиціями християнської гліптики, що існувала у Візантії та мала продовження у Київській Русі[7], де місцевими майстрами виготовлялися кам'яні іконки. Більшість робіт Нікітенка має іконографічні сюжети. Багато гем знаходиться у власності церкви (Україна, Росія, Ліван)[8]. Також художник звертається до античної та світської тематики, портретів[9]. На сьогодні автором виконано понад 460 робіт[10].
Роботи Нікітенка зберігаються у приватних колекціях України, Росії, США, Великої Британії, Франції, Ізраїлю, Австрії, Болгарії, Лівану, Швейцарії, Казахстану та інших країн.
- ↑ http://www.nshu.org.ua/katalog-cleniv-spilki/castina1/214/
- ↑ Баранов П. М. Художник-різьбяр по каменю Святослав Нікітенко. // Коштовне та декоративне каміння. — 1999. — № 4. — С. 21-22.
- ↑ а б http://cameos.com.ua/author.html
- ↑ * 40 имен. Мир искусства Днепропетровска. — Днепропетровск: «Альянс Плюс», 2003. — 84 с.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ювелирное искусство Украины: Альбом. — К.:СПД Павленко, 2013. — 308 с.
- ↑ Никитенко И. Возрождение древней традиции // Вісник ювеліра України. — 2004. — № 3. — С. 38-40.
- ↑ http://www.shazina.com/ru/persons.aspx?InfoID=1520
- ↑ http://cameos.com.ua/index.html
- ↑ Сапфирова Н. Камень в современном ювелирном и камнерезном искусстве. Мастера Украины // Геолог України. — 2012. — № 3. — С. 164—168
- Баранов П. М. Художник-різьбяр по каменю Святослав Нікітенко. // Коштовне та декоративне каміння. — 1999. — № 4. — С. 21-22.
- 40 имен. Мир искусства Днепропетровска. — Днепропетровск: «Альянс Плюс», 2003. — 84 с.
- Никитенко И. Возрождение древней традиции // Вісник ювеліра України. — 2004. — № 3. — С. 38-40.
- Художники Дніпропетровщини. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004. — 384 с. — ISBN 966-7691-71-3.
- Каздым А. Живопись в камне. // Ювелирное обозрение. — Октябрь, 2011. — с. 32-33.
- Сапфирова Н. Камень в современном ювелирном и камнерезном искусстве. Мастера Украины // Геолог України. — 2012. — № 3. — С. 164—168
- Ювелирное искусство Украины: Альбом. — К.:СПД Павленко, 2013. — 308 с.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |