Перейти до вмісту

Нілу Песанья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нілу Песанья
порт. Nilo Procópio Peçanha
Нілу Песанья
Нілу Песанья
Прапор
Прапор
7-й Президент Бразилії
14 червня 1909 — 15 листопада 1910 року
Попередник: Афонсу Пена
Наступник: Ермес Родрігес да Фонсека
Прапор
Прапор
6-й Віцепрезидент Бразилії
15 листопада 1906 — 14 червня 1909 року
Президент: Афонсу Пена
Попередник: Афонсу Пена
Наступник: Венсеслау Брас
 
Народження: 2 жовтня 1867(1867-10-02)
Кампус-дус-Гойтаказіс, Ріо-де-Жанейро
Смерть: 31 березня 1924(1924-03-31) (56 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія[1]
Національність: Парду[2] і афробразильціd[3]
Країна:  Бразилія
Освіта: юридичний факультет університету Сан-Паулу і Федеральний університет Пернамбуку
Партія: Rio Republican Partyd
Автограф:
Нагороди:
Grand Cross of the Military Order of Saint James of the Sword

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Роботи у  Вікіджерелах

Нілу Прокопіу Песанья (порт. Nilo Procópio Peçanha; 2 жовтня 1867 — 31 березня 1924) — бразильський державний діяч, адвокат, сьомий президент Бразилії (19091910), перший та поки єдиний мулат на посту президента Бразилії[4][5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Нілу Песанья народився в Кампус-дус-Гойтаказісі, штат Ріо-де-Жанейро. 1887 року закінчив Юридичний факультет Ресіфі. Із проголошенням республіки увійшов до складу Конституційної асамблеї Бразилії[6].

1903 року Песанья зайняв пост губернатора рідного штату. 1906 був обраний віцепрезидентом Бразилії й 15 листопада офіційно вступив на посаду.

Після смерті Афонсу Пени 14 червня 1909 року зайняв президентський пост, ставши на той момент наймолодшим президентом Бразилії (41 рік)[7].

Період правління Песаньї був достатньо коротким. Найвизначнішою подією його президентства стало створення Національної служби захисту індіанців. Таким чином, уряд Бразилії вперше з часів заснування держави офіційно звернув увагу на проблеми корінного населення[8].

Після завершення терміну президентських повноважень Песанья два роки подорожував Європою. Повернувшись на батьківщину, зайняв посаду сенатора від Ріо-де-Жанейро[6]. 1914 року знову був обраний губернатором Ріо-де-Жанейро. У 19171918 роках займав пост міністра закордонних справ Бразилії[9].

1921 року Песанья заявив про свій намір балотуватись у президенти від опозиційної політичної течії «Республіканська протидія», утвореної буржуазно-поміщицькими колами штатів Ріу-Гранді-ду-Сул, Ріо-де-Жанейро, Баїя та Пернамбуку. Головним його суперником став урядовий кандидат Артур Бернардіс. Між конкурентами зав'язалась гостра боротьба, яка у березні 1922 року завершилась поразкою Песаньї, який зміг набрати лише 41 % голосів проти 59 % у Бернардіса[10]. Після цього Песанья не брав участі у політичному житті Бразилії.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Іменем Песаньї названо муніципалітет Нілу-Песанья у штаті Баїя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1053572131 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. https://www.prefeitura.sp.gov.br/cidade/secretarias/cultura/imprensa/?p=950
  3. https://www.famig.edu.br/consciencia-negra/personalidades/
  4. BEATTIE, Peter M. The Tibute of Blood: Army, Honor, Race, and Nation in Brazil, 1864—1945. Duke University Press, 2001. ISBN 0822327430,9780822327431. pp. 7.
  5. GIFFIN, Donald W. The Hispanic American Historical Review, Vol. 44, No. 3 (Aug., 1964), pp. 437—439
  6. а б Nilo Procópio Peçanha. [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.] (порт.)
  7. Галерея президентів Бразилії (1889—1930).
  8. Braziliada — Всі президенти Бразилії. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 3 листопада 2012.
  9. Голови зовнішньополітичного відомства Бразилії[недоступне посилання з квітня 2019]
  10. Повстання в Бразилії 1922 року